Будучи основою світосприйняття і мислення народів багатьох країн, визначаючи принципи політичного устрою і державного правління, іслам став джерелом різноманітних національних і транснаціональних релігійно-політичних рухів, які відчутно впливають на міжнародний клімат.
Ісламський фундаменталізм. Основними його рисами є радикальне та войовниче неприйняття принципів, форм, мети будь-якої модернізації ісламу, неухильне відстоювання ісламських традицій, протидія процесам загальної відкритості мислення, діяльності, протиставлення їм абсолютної переконаності у власній непогрішимості, непорушності сповідуваних ідеалів, засудження будь-яких альтернатив, відсторонення від ре і йти суспільства.
Сучасний ісламський фундаменталізм постає як категорична й непримирима вимога радикальної ісламізації суспільства на всіх рівнях - політичному, економічному, духовно-культурному.
Розрізняють три категорії ісламських фундаменталістських течій:
1. Радикальний фундаменталізм. Його представники використовують військові методи боротьби проти існуючої влади, насильство, терор та ін. Об'єктами їхньої боротьби є не тільки уряди, а й іноземні журналісти, дипломати.
2. Поміркований фундаменталізм. Вплив його прибічників найбільший у сільській місцевості. Багато уваги приділяє роботі шкіл, лікарень, благодійництву, прагнучи проілюструвати й змоделювати ісламський дух та стику.
3. Легальний фундаменталізм. Представники його намагаються легально увійти в парламент, місцеві органи влади, здійснити соціальну реформу, втілюючи в життя ісламський ідеал у межах чинного законодавства. У Лівані в 1992 р. вони здобули перемогу на парламентських виборах, ймовірна була перемога і в Алжирі, але там вибори було відмінено.
Насправді розбіжність між цими рухами помітна не завжди. Інколи вони вдаються до різних методів з метою ефективного реагування на ситуації, в яких опиняються. Навіть палестинський "Хамаз" визнає тимчасове перемир'я з "ворогами", не відмовляючись від "священної війни".
Ісламський екстремізм. Йому властива схильність до крайніх поглядів і надзвичайних дій у політиці та ідеологічному протиборстві, нетолерантність, несприйняття й неприйняття інших думок, позицій та уподобані", релігійна нетерпимість до норм, принципів та цінностей неісламського суспільства.
Ідеологи його стверджують, що сучасні мусульманські суспільства втратили свій ісламський характер і насправді є суспільствами джахілії. Таке оцінювання поєднується з різкою критикою правлячих режимів та їхньої політики. В основі її - ставлення до політиків як до невірних. Деякі представники екстремізму невірними вважають усіх людей, крім членів їхньої групи, інші ж стверджують, що, попри помилковість переконань, більшість населення можна вважати мусульманами.
Прихильники ісламського екстремізму наголошують на необхідності негайних радикальних дій, у тому числі насильства, заради встановлення "іспанського порядку", можливого тільки внаслідок приходу до влади "істинних" мусульман. Відповідність таких дій законодавству для них несуттєва, оскільки головними вважаються лише норми шаріату в їхній інтерпретації.
Сучасний ісламський екстремізм є і релігійним, і політичним - релігій по-політично орієнтованим. Ґрунтуючись на релігії, він ставить перед собою політичну мету, активно діючи саме на політичній арені.
Ісламський тероризм. Це - одна з форм релігії і по-політичної боротьби, в тому числі насильницькими методами, через дестабілізацію суспільства, державно-політичного ладу в країні.
Релігійна основа його виявляється в індивідуальній мотивації, фанатизмі членів угруповань. Вона визнає акції, спрямовані на самогубство, а загибель під час джихаду - прямою дорогою в рай. Тому більшість терористів не тільки готові, а й прагнуть загинути в такий спосіб, вбачаючи в терористичному акті не стільки засіб досягнення мети, скільки своє особисте спасіння в релігійному сенсі. Для терористів такий спосіб життя вважається формою служіння Аллаху.
На початку XXI ст. його кваліфіковано як одну з глобальних проблем людства.
Теми для рефератів
1. Особистість пророка Мухаммеда.
2. Ідейно-історичні умови виникнення ісламу.
3. Світогляд Корану.
4. Мусульманська філософія.
5. Суфізм. Суфійські ордени.
6. Основні напрямки в ісламі.
7. Сучасна соціально-політична доктрина ісламу.
8. Мусульманські свята і обряди.
9. Іслам в Україні.
Література.
Абу Аля Аль-Маудурі. Принципи ісламу. - Львів, 1995.
Бертольд В.В. Ислам и культура мусульманства. - М 1992.
Грюнбаум Г.Э. Классический ислам. - М 1988.
Джадалла М.А. Течения в исламе: принципы возникновения и роль в общественно-политической жизни. - М., 1992.
Еремеев Д.Е. Ислам: образ жизни и стиль мышления. - М, 1990.
Ислам. Энциклопедический словарь. - М., 1991.
Коран В.И. Священные книги мусульман как историко-литературный памятник. - К., 1992.
Мец А. Мусульманский ренессанс. - М., 1993.
Панова Б.Ф., Бахтин Ю.Б. и др. Жизнь Мухаммеда. - М., 1990.
Пиотровский М.Б. Коранические сказания. - М., 1991.
Рукайя М. Ислам. - М., 1999.
Савичева Е.М. Арабский халифат. Возникновение и распространение ислама. - М., 1996.
Сандбаев Т.С. Ислам. - М., 1993.
Бум "нових релігій"
Неохристиянство
Релігії орієнтального напряму
Синтетичні релігії
Езотеричні об'єднання і течії
Неоязичництво
Саєнтологічні рухи
Розділ XXІ. СЕКУЛЯРНІ ВЧЕННЯ РЕЛІГІЙНОГО ХАРАКТЕРУ
Агностицизм