Історія релігій - Лубський В.І. - СЛОВНИК НАЙУЖИВАНІШИХ ТЕРМІНІВ

АБАТ - титул настоятеля монастиря в католицькій церкві. Інколи А. добивається незалежності від єпископів і підкоряється безпосередньо Папі. У деяких випадках А.- загальна назва священиків і вищого духовенства в католицькій церкві. Римський Папа вбачає в численній армії абатів свою вірну опору серед католиків.

АЛІЛУЯ - хвалебний приспів у християнському богослужінні, звернутий до всіх іпостасей трійці. Запозичений у древніх євреїв.

АЛЛАХ (від араб, аль ілах - божество) - ім'я Бога в мусульманській релігії. Культ А. поряд з культом інших божеств був відомий в доісламській Мецці. В ісламі прийнятий догмат про те, що А.- єдиний Бог, визнання якого є першою вимогою мусульманського віровчення.

АМВОН - у православному храмі - підвищення перед середньою частиною іконостаса, з якого читаються Євангелія, виголошуються проповіді та ектенії.

АМІНЬ - вживається як заключне слово молитви. Ввійшло у християнство із богослужіння древніх євреїв і за походженням має характер чаклунського заклинання.

АНАЛОЙ - спеціальний високий столик з похилою .стільницею, на який у православній церкві кладуть богослужебні книги при їх читанні, а також ікони та хрест під час богослужіння.

АНАФЕМА - прокляття від імені Бога, відлучення від церкви, виключення з громади віруючих, вища церковна кара в християнстві. А. застосовується церквою в боротьбі з атеїзмом, передовою наукою і суспільною думкою, прогресивними демократичними рухами.

АНГЕЛ - в іудаїзмі, християнстві, ісламі - небесний служитель Бога, надприродна істота, посередник між Богом і людьми. Культ А. є асимільованим та пристосованим до монотеїзму культом добрих і злих "духів", який був дуже поширений у первісних релігіях.

АНТИХРИСТ - у християнському віровченні супротивник Христа, посланець Сатани, який нібито прийде незадовго до другого пришестя і вестиме боротьбу з християнською церквою, але врешті-решт він буде переможений Христом. Уявлення про А.- цс релігійна персоніфікація злого начала, на противагу Богу як доброму началу. Християнські церкви протягом усієї своєї історії використовували цей образ у своїх політичних та ідеологічних інтересах, називаючи А. своїм противником.

АПОКРИФИ - твори іудейської та ранньохристиянської літератури, сюжетно пов'язані з творами канонічної літератури, які, однак, давали тлумачення подій, відмінне від офіційного церковного віровчення. А. відображали боротьбу різних течій у християнстві до виникнення церкви.

АРХІЄРЕЙ - загальна назва вищих сановників (єпископів, архієпископів, митрополитів, патріархів) у православній церкві.

АРХІМАНДРИТ - найми інші (до єпископа) чернечий сан у православній церкві.

БЕАТИФІКАЦ1Я - акт приєднання до "лику блаженних" у католицькій церкві.

БОГОРОДИЦЯ - жіноче божество в багатьох релігіях. Божа Мати, Богиня, яка народжує Бога чи богів. До числа богородиць належали вавилонська Іштар, фінікійська Астарта і малоазійська Кібела. Близька до них і грецька Деметра. Культ Б. тісно пов'язаний з основним заняттям населення - хліборобством. Б. шанувалась як богиня родючості. У християнстві цей культ жіночого божества зазнав змін. Тут Б.- діва, яка народила Ісуса Христа, Сина Божого. З розповсюдженням християнства культ Б. зливається з місцевими віруваннями і залежно від соціальних умов набуває різного характеру: у Західній Європі в умовах феодалізму він перетворився в культ Мадонни, на Русі злився з язичеським культом богині землі і родючості і поступово його витіснив. Пригноблений та безправний стан жінок сприяв широкому розповсюдженню культу Б., Діви-Матері, заступниці перед Богом.

БОГОСЛУЖЕБНІ КНИГИ - книги, які містять правила та опис порядку богослужінь, а також тексти дія них. У православ'ї для хрещення, вінчання, похоронної відправи тощо використовується "требник", для проведення літургії та інших церковних служб використовується "служебник", "часослов", "чиновник", "тріодь" та інші Б. к.

БОГОСЛУЖІННЯ - здійснення певних релігійних обрядів. Б. поділяються на так звані суспільні, чи славні Б., і приватні (треби) - на замовлення окремих віруючих. Має на меті естетичний та психологічний вилив на віруючих за допомогою спеціально організованих інсценувань, співу проповідей і т. ін.

БОГОХУЛЬСТВО - образа імені Бога, Діви Марії, святих, предметів культу, яка карається церквою і світськими властями тих держав, де церква є державною. Покарання за Б. були одним із засобів боротьби проти вільнодумства, свободи совісті. Згідно із законами царської Росії, за Б. була передбачена кара від 6 до 15 років каторги. Нерідко людей карали за атеїстичні погляди, хоча тут елементів власне Б. в наявності не було. У такому випадку Б. оголошувався сам факт невіри в Бога.

БРАХМА - вищий Бог у пантеоні індуїзму. Виникнення уявлення про Б. як творця та охоронця загального порядку припадає на пізньоведичний період (перша половина І тис. до н. е.), коли виникло класове суспільство, виділились і набули величезного впливу жерці-брахмани. Брахмани висунули і розвинули ідею про божественну трійцю - "тримурті", в якій Б. виступав як творче начало. Проте в очах віруючих Б. був надто абстрактним образом, і значно більше поширилося поклоніння двом іншим богам трійці - Бішу та Шіві.

БРАХМАН (неточно - брамін, браман) - жрець, представник вищої касти в Індії. З уведенням культу Брахми та ускладненням релігійного ритуалу обов'язки жерця стали спадковою професією, а Б. утворили особливу соціальну групу. Вони монополізували вивчення Вед, оголосивши їхню мову (ведичний санскрит) священною мовою, користуватись якою могли тільки Б., і стверджували, ніби вони могли впливати на богів. У наш час Б. займаються не тільки культовим служінням, а й іншими видами діяльності. Проте багато з них живуть за рахунок віруючих.

БРАХМАНІЗМ - стародавня індійська релігія, яка виникла на початку 1 тис. до н. е., як дальший розвиток ведичної релігії. Зародження Б. знаменувало вироблення єдиного релігійного канону. Б: як релігія класового суспільства, освячував царську владу, соціальну нерівність, поділ суспільства на касти, які проголошувалися божественним установленням.

БУДДА - в буддизмі назва віровчителів, які вказують людям "істинний шлях спасіння". Згідно з ученням буддизму, кожного разу, коли людство відхиляється від цього шляху, приходить новий Б., щоб вказати людям істину. Інколи ім'ям Б. називають того, хто самостійно досяг "святості" і ввійшов у нірвану. У буддійських релігійних книгах зазначається різна кількість Б., подається різна їх класифікація. Не виключено, що в основі традиційної біографії Б. лежить життя одного з перших буддійських віровчителів. Якщо в ранній період Б. зображався людиною, яка першою увійшла в нірвану, то пізніше він був обожнений. На його честь почали споруджувати храми, утвердився складний культ, інколи у формі ідолопоклонства.

ВАКХАНАЛІЇ - нічні свята на честь Вакха (Діоніса), які мали характер оргій і користувалися особливою популярністю в Італії на початку II ст. до н. е. У В. брали участь вільні та раби незалежно від статі, віку і належності до тієї чи іншої народності. Жрецькі функції виконувалися переважно жінками. Вакханки в священному шаленстві шматували живого бика і поїдали сире м'ясо заради прилучення до "божественного начала". З цим-обрядом пов'язане християнське причастя.

ВАРФОЛОМІЇВСЬКА НІЧ, "криваве весілля" - масове побиття гугенотів католиками у 1572 р. в Парижі в ніч перед святом св. Варфоломія (24 серпня). Різня відбувалася і в провінціях. За три дні побоїща було вбито 30 тис. чоловік. В. н. була організована королевою-католичкою Катериною Медичі і Гізами - керівниками католицької партії, які скористалися приїздом гугенотського дворянства в столицю з нагоди весілля глави гугенотів Генріха Наваррського і сестри короля Маргарити Валуа. Мета В. н - ослабити та обезглавити протестантський рух.

ВІВТАР - східна частина храму, піднята над підлогою на дві-три сходинки. У православних церквах В. відгороджений від решти приміщення іконостасом. Тут знаходиться, престол. У В. готується для причастя хліб і вино, прийняття яких у християнстві замінює жертвоприношення. Слово вівтар вживається також у значенні символів святині, релігійної віри, церкви. Згідно з православними канонами, вхід до В. неосвяченим особам та жінкам заборонений.

ВІДЛУЧЕННЯ - релігійне покарання, засіб впливу на віруючих шляхом прийняття відповідного рішення вищої церковної інстанції, яке полягає у виключенні з церкви чи релігійної громади. Служить засобом залякування віруючих погрозою неминучого потрапляння відлученого після смерті в пекло. В. завжди застосовувалися для боротьби з передовою суспільною думкою, прогресивними демократичними рухами.

ВІДСПІВУВАННЯ (похоронна відправа) - церковна служба над померлим, яка нібито сприяє полегшенню його становища "на тому світі". Обряд засвоєний християнством, ісламом, іудаїзмом та іншими релігіями. Деякими сучасними сектами не здійснюється.

ВІДЬМА - згідно з уявленнями, одержаними в спадок від дохристиянських вірувань і підтриманими середньовічними християнськими богословами, зла чарівниця, служителька диявола, "нечистої сили". Повір'я приписували В. вміння чаклувати, здійснювати надприродні дії на шкоду людям, а також нічні оргії-шабаші на горах, тобто в місцях стародавніх язичеських культів. Церква, підтримуючи віру в існування В., прагнула принизити жінку, укорінити недовіру до людської природи і зміцнити владу церкви над людьми. Католицька церква навіть вказувала ряд методів "викриття" В., стверджувала в дусі женоненависництва, ніби жінки стають відьмами через свою "природну розбещеність" і заради перетворення у В. продають душу дияволу і живуть разом із ним. У кінці XV ст. був виданий порадник для "розпізнавання" В. і суду над ними - книга "Молот відьом", енциклопедія найчорнішого мракобісся. Тисячі жінок, яких підозрювали у чаклунстві, спалювали на вогнищах інквізитори, а пізніше - протестантські церковники. Віра у В. була поширена і на Русі, інколи породжуючи дикі розправи над людьми. Ганебні процеси над жінками, звинуваченими у чаклунстві., в більшості країн Європи були припинені у XVII ст., але випадки розправи забобонних людей з уявленими В. мали місце н у XX ст.

ВІКАРІЙ - намісник, заступник духовної особи. У католицькій церкві Папа Римський іменується "вікарієм Христа": свої В. є у єпископів, нерідко у абатів монастирів і священиків великих парафій. У протестантській церкві В. зустрічаються у ролі помічника священика. В православній церкві інститут В. (з 1865) був уведений в усіх єпархіях.

ВІФЛЕЄМ - місто в Палестині поблизу Єрусалима. Згідно із Старим завітом, В. - місце народження Давида і прийдешнього месії. Виходячи з цієї старозавітної "вказівки", християнство проголосило В. місцем народження Христа. В. вважається священним місцем і у християн, і в іудеїв.

ВІШНУ - один з основних богів індуїстського пантеону. У наш час поклоніння В. та його аватарам (втіленням) - найбільш розповсюджена форма релігійного культу в Індії. З аватар В. найпопулярніші Кришна і Рама, до їхнього числа індуїзм відносить також Будду.

ВСЕНОШНА - богослужіння в православній церкві напередодні неділі або великого релігійного свята. В., або нічне неспання, починається після заходу сонця і нерідко закінчується після півночі.

ВСЕСВІТНЯ РАДА ЦЕРКОВ - керівний орган екуменічного руху, який об'єднує протестантські та деякі православні церкви. Має резиденцію в Женеві. В. Р. Ц. підзвітна асамблеї, яка скликається кожні 5-6 років й обирається нею. У складі В. Р. Ц. є президія, центральний комітет, призначений ним виконком, а також секретаріат. Генеральний секретар фактичний керівник В. Р. Ц.

ГЛОСОЛАЛІЯ - "говоріння різними мовами", викрикування, позбавлені всякого змісту, які спостерігаються в стані релігійного екстазу (напр., у п'ятидесятників). Г,- результат психічного перевантаження, яке викликається так званим хрещеним духом, тобто дією "божественного духа" на віруючого (у баптистів, молокан та п'ятидесятників).

ГОВІННЯ - один з обрядів православної церкви, який готує віруючих до таїнства причастя і сповіді. Людина, яка говіє, зобов'язана відвідувати церковні служби, молитися вдома, постити, тобто не їсти м'яса, молока, тваринних жирів тощо.

ГРІХ - одна з основних християнських морально-етичних категорій, яка означає порушення волі Бога, паління Адама та Єви, які, згідно з Біблією, покуштували плід із забороненого дерева пізнання добра і зла. Г - поняття, за допомогою якого релігійна мораль оцінює дії, які суперечать Божим заповідям. Під гріхом релігія також розуміє стан душі, який виникає під дією порушення заповідей релігійної моралі.

ГУГЕНОТИ - прибічники протестантсько-кальвіністської церкви у Франції, які були піддані побиттю і масовим убивствам під час Варфоломіївської ночі 24 серпня і572 року.

ГУРІЇ - фантастичні діви, які існують, згідно з ученням ісламу, для усолоди праведників у раю. У Корані Г. визначаються як "чисті жінки", котрих не торкалися ні люди, ні джини.

ДАЛАЙ-ЛАМА - титул глави ламаїстської церкви в Тибеті, якого шанують віруючі як "живого Бога" (бодхісатву) в образі людини. Титул Д.-л. встановлений у XIV ст. Церковна і світська влада Д.-л. не спадкова (як і всі лами він зв'язаний обітницею безшлюбності). Його спадкоємець, за релігійними правилами, обирається спеціальною групою вищих лам, які ніби визначають, у кого з хлопчиків, народжених незабаром після смерті Д.-л., "перевтілився" попередній Д.-л.

ДАЦАН - ламаїстський храм, монастир.

ДЕКАН - помічник абата в католицькому монастирі; старший священик у католицькій та англіканській церквах, який відає справами кількох парафій, а також старший кардинал-єпископ.

ДЕСЯТИНА - відрахування десятої частини всіх прибутків віруючого на користь церкви. У наш час зберігається в адвентистів та в інших сектах як примусовий збір. В ісламі різновидом Д. є зак'ят.

ДИЯКОН - третій, нижчий сан священнослужителя, помічник єпископа і священика під час богослужіння в православній, католицькій, англіканській і протестантській церквах. Протодиякон - перший, або старший Д.

ДОГМАТ - основне положення віровчення, яке визнається незаперечною істиною, що має силу непохитного авторитету і не підлягає критиці. Вимога беззастережного визнання догматів, сліпого прийняття їх на віру - одна з головних вимог християнської церкви.

ДОГМАТИКА - систематичний виклад основних догматів.

ДОМІНІКАНЦІ - католицький злидарюючий чернечий орден. Заснований на початку XIII ст. монахом Домініком для боротьби з єретиками. Представники ордену одержали право повсюдної проповіді та викладання в університетах. Із рядів Д. вийшли відомі схоласти (Альберт Больштедт, Тома Аквінський) і містики (Мейстер Екхарт, Сейс, Таулер). Всіляко допомагали папству подавляти анти католицькі та антифеодальні виступи. Нині один з най впливовіших орденів.

ДРУГЕ ПРИШЕСТЯ - у християнському віровченні, яке знайшло своє відображення в "символі віри", очікувана друга поява Христа на землі для посоромлення "нечестивців" і дарування "блаженства" віруючим. Віра в Д. п. поширилася серед християн у міру формування євангельського міфу про земне життя Христа. Вчення про Д. п. широко використовується церковниками і сектантськими проповідниками для зміцнення релігійної віри.

ДУХ - у релігії та міфології безплотна, надприродна сутність, яка уособлює людське мислення, свідомість, психічні здібності. У релігійному та ідеалістичному світогляді Д. розглядається як первинне у відношенні до природи. У релігіях під Д. розуміється особливе, нематеріальне начало, розумне і самодостатнє. Звідси походить і пункт християнського віровчення про третю іпостась Св. Трійці - Дух Святий.

ДУХОВЕНСТВО - служителі культу, які вважаються посередниками між Богом і людьми і здійснюють культові дії - таїнства, а також виконують роль проповідників віровчення даної релігії.

ДЯЧОК - церковний служитель, який допомагає диякону та священику в церковних справах, по-іншому - причетник (паламар). Д. у православній церкві звуться псаломщиками, оскільки їм найчастіше доводиться читати Псалтир у храмах,

ЕДЕМ - за біблійською легендою, земний рай, місце перебування людини до гріхопадіння, з якого перші люди були вигнані за скоєння фіха.

ЕКЗАРХ - 1) у стародавній Греції - глава жерців, які перебували при храмі; 2) у Візантійській імперії - правитель області (діоцезу), а також єпископ, що завідує церквою в діоцезі; 3) у сучасному православ'ї - глава церковного округу, що охоплює адміністративно-територіальну область, яка має свої особливості.

ЕНЦИКЛІКА - послання Римського Папи духовенству та віруючим, присвячене найважливішим соціально-політичним, релігійним і моральним питанням. Е. надається особливе значення, оскільки ці послання значною мірою покликані визначати особливості формування суспільної думки з основних політичних і соціальних проблем сучасності.

ЄЗУЇТИ - члени чернечого католицького ордену "Товариства Ісуса", створеного в 1534 р. іспанцем Іпгатієм Лойолою для боротьби з народними рухами, передовою думкою, для зміцнення авторитету католицької церкви.

ЄКТЕНІЯ - в православній церкві молитва, що входить до складу богослужінь, яка проголошується звичайно дияконом і містить прохання і звертання до Бога. За допомогою Є. у свідомість віруючих вселяється думка про те, що церква нібито здатна допомогти народу позбутися нещасть і всі надії слід покладати па Бога.

ЄПАРХІЯ - церковний адміністративний округ на чолі з архієреєм (єпископом).

ЄПИСКОП (по-іншому - архієрей) - вищий ступінь священства в християнських церквах, які визнають єпископат. Тільки Є. можуть рукопокладати в диякони, священики та єпископи (останнє - разом з іншими єпископами). Є. також призначає на нижчі посади кліру, освячує храми і т. ін., йому підпорядковані всі церковні установи, які перебувають у межах його єпископату (або єпархії, монастирі, духовні семінарії тощо), крім тих, що знаходяться в безпосередньому віданні церковного Центру. В Руській православній церкві Є. обов'язково повинен бути монахом, у грузинській - безшлюбним, але чернецтво не обов'язкове. Нагородні почесні звання для Є.: архієпископ і митрополит. У церкві є три основні ступені священства: диякон, ієрей (священик) та єпископ.

ЄПИТИМІЯ - у православній та католицькій церквах морально-виправна міра у формі посту, тривалої молитви, земних поклонів, ходіння напрошу до "святих" місць чи "святинь" і т. ін., яка добровільно виконувалася віруючими, що розкаялися у своїх гріхах; Є. призначається найчастіше під час сповіді.

ЄПИТРАХИЛЬ - частина обов'язкового для богослужіння одягу священиків усіх трьох ступенів православної ієрархії, у вигляді фартуха з хрестами, зшитого із двох широких стрічок, який одягається на шию і носиться під ризою. Крім цих основних частин одягу священнослужителів кожному ступеню ієрархії належить і ряд інших елементів одягу. Деякі речі служать духовенству як нагороди (подвійний орар, набедреник, палиця, митра).

ЄРЕСЬ - слово, яке використовується церковниками щодо поглядів і вчень, що відступають від прийнятої церквою доктрини в питаннях догматики і культу.

ЄРЕТИК - у християнстві - людина, що відступила від догм панівної церкви. Послідовник єресі.

ЄШИБОТ - іудейська школа, яка готує рабинів. Навчання в Є. здійснюється за надзвичайно схоластичною системою. Основні предмети богословського вивчення Біблія і Талмуд. У багатьох країнах існує і тепер.

ЖЕРТВОПРИНОШЕННЯ - один із стародавніх релігійних обрядів, принесення жертв духам померлих предків, обожнюваним предметам, богам, злим духам тощо. Ж. з'явилося в епоху первісного суспільства, коли мисливці кращу частину своєї здобичі залишали для духів померлих предків чи духів-покровителів. Ж. приймало часом варварські форми. У тій чи іншій формі Ж. збереглося в усіх релігіях і до нашого часу - запалювання свічок і лампад, освячення хліби, плодів, поминання батьків на могилах, причастя, обітниці тощо.

ЖИТІЄ СВЯТИХ - життєписи мучеників, аскетів, князів і т. ін., проголошених церквою святими. Ж. с. складалися у вигляді біографій з чітко вираженою церковною тенденцією, включенням у них молитов, повчань.

ЗАКОН БОЖИЙ - навчальний предмет у початкових і середніх школах царської Росії, який включав у себе вивчення молитов, катехізису. При царизмі викладання 3. 6. використовувалося для релігійного навчання дітей та юнацтва.

ЗАМОВА - словесні формули, заклинання, магічні молитви, які нібито мають чудодійну властивість визначати сприятливий збіг обставин у житті людей, відвертати нещастя, захищати від ворогів і спокусників. За своєю суттю 3. - невід'ємний елемент первісної магії. У сучасних релігіях 3. існує у формі молитов і проклять, з якими віруючі та служителі культу звертаються до Бога з проханням врятувати від життєвих неприємностей або ж покарати грішників та відступників від віри.

ЗАПОВІДІ релігійно-моральні настанови в іудейській релігії, які нібито власноручно написав бог Ягве на кам'яних плитах і вручив Мойсею на горі Сінай. З виникненням християнства; ці 3. були доповнені - заповідями блаженства, проголошеними

Христом у Нагірній проповіді, і включені до християнського віросповідного арсеналу. Відбір заповідей із безлічі побутових, моральних та інших правил поведінки значною мірою здійснювався іудейськими, а потім християнськими священиками в інтересах панівних класів.

ЗОРОАСТРИЗМ - релігія стародавніх народів Ірану, Середньої Азії, Азербайджану, засновником якої вважається міфічний пророк Заратуштра. 3. як релігія виник у І тис. до н. е. Вчення 3. викладене у книзі Зенд-Авести. Для цієї релігії характерні: дуалізм (уявлення про наявність у світі двох божественних начал - добра і зла, які ведуть між собою непримиренну боротьбу), поклоніння вогню, осудження жертвоприношень, віра в месію, Страшний суд, загробне життя. Багато ідей 3. вплинули на формування іудаїзму та християнства.

ІГУМЕН - настоятель православного монастиря.

ІДОЛ предмет, що зображує божество, якому поклонялися у глибоку давнину. Ідолопоклонство - пережиток тотемізму та фетишизму, зберігається в сучасних релігіях у вигляді поклоніння іконам, статуям, культовим атрибутам, "священним" книгам, мощам "святих" тощо.

ІЄРАРХІЯ - сукупність церковних чинів знизу доверху в порядку їх підпорядкованості.

ІЄРЕЙ - офіційна назва священика, запозичена християнами з грецької культової термінології.

ІМАМ - духовна особа в ісламі: 1) верховний глава шиїтського напряму ісламу; 2) основоположник кожного з чотирьох напрямів сунізму; 3) верховний правитель ісламської теократичної держави, який зосередив у своїх руках усю повноту світської та релігійної влади; 4) керівник богослужіння в мечеті; 5) духовний керівник, наставник мусульман.

ІНДЕКС ЗАБОРОНЕНИХ КНИГ - перелік книг і журналів, які католицька церква забороняла читати, видавати, розповсюджувати без особливого на те дозволу. Вперше був підготовлений та виданий за вказівкою Папи Павла IV у 1559 р. Сюди входять праці природознавців, філософів, істориків, письменників, читання яких, на думку католицьких ідеологів, може загрожувати вірі в Бога. Він іноді переглядається і доповнюється.

ІНДУЛЬГЕНЦІЯ - папська грамота, яка давала віруючим відпущення гріхів, тобто звільнення від покарання за скоєний гріх. Католицька церква з метою збагачення організовувала широку торгівлю І. не тільки за скоєні, а й за нескоєні гріхи. Торгівля І. повсюдно викликала обурення в усіх прошарках суспільства, і вимога покінчити з І. була одним з головних гасел Реформації.

ІНІЦІАЦІЇ - обряди прийняття підлітків, молоді в повноправні члени племені. Обряди І. полягали в суворих, іноді жорстоких фізичних випробуваннях; робилися надрізи на шкірі, обрізання, обпалювання вогнем; вибивалися зуби, вискубувалося волосся тощо. Старійшини і племінні чаклуни розкривали юнакам зміст звичаїв, священних переказів і вірувань племені.

ІНКВІЗИЦІЯ - судова установа католицької церкви, створена в XIII ст. для боротьби з єретиками. У більшості країн Західної Європи І. була скасована у XVIII ст.

ІПОСТАСЬ - сутність кожного з трьох осіб християнської трійці - Бога-Отця, Бога-Сина, Бога-Святого Духа (три І. єдиного Бога).

КААБА - мечеть мусульман-сунітів у м. Мекка, яка є місцем паломництва мільйонів жителів арабського Сходу.

КАББАЛА - середньовічне релігійно-містичне вчення, поширене серед найбільш фанатичних прибічників іудаїзму. К. являла собою особливий спосіб символічного тлумачення священних текстів, при цьому словам і числам надавалося містичного значення. Деякий вплив мала на послідовників християнства та ісламу.

КАГАЛ - іудейська самоврядна громада в країнах Східної Європи. Побудований на основі теократичного принципу, на чолі з рабином, К. мав право судити, карати н відлучати. Кошти, необхідні для утримання адміністративного кагального апарату, одержувалися за рахунок податків з трудящих євреїв. К. керував економічним і політичним життям євреїв і був знаряддям панування імущих над трудящими євреями.

КАДИЛО - кругла металева посудина для куріння фіміаму під час християнського богослужіння, підвішена на трьох-чотирьох ланцюжках, з'єднаних у верхній частині. У К. на тліючі жаринки кладеться ароматична смола - ладан або інші запашні речовини.

КАНОН - встановлене християнською церквою правило, яке не підлягає перевірці і сумнівам і повинно сприйматися як істина.

КАНОНІЗАЦІЯ - прилучення церквою до лику святих і введення культу "нового святого".

КАПЕЛА - у католицькій та англіканській церкві невелика культова споруда для проведення приватних богослужінь і молитов, а також для зберігання релігійних реліквій.

КАПЕЛАН - католицький священик, який перебуває при капелі, а також помічник парафіяльного священика; в лютеранській церкві - помічник проповідника, в англіканській — священик при домашній церкві. Інститут К. введений також в арміях багатьох капіталістичних країн для проведення богослужінь у військових частинах, нагляду за моральною поведінкою солдатів.

КАПЛИЦЯ - невелика молитовна споруда без вівтаря. К. ставилися на перехресті доріг, біля джерел, на кладовищах і т. д.

КАРДИНАЛ - вищий духовний сап у католицькій церкві. Право возведення в кардинальський сан належить тільки Пані Римському. К.- найближчі помічники Папи, їхнім зібранням (конклавом) і з їхнього ж середовища обирається Папа. К. носить одіяння червоного кольору.

КАТЕХІЗИС - керівництво для елементарного навчання християнської віри. Викладається переважно у формі запитань та відповідей і містить положення, визнання яких є обов'язковим для кожного віруючого.

КАТОЛИКОС - титул верховних ієрархів вірмено-григоріанської та грузинської православної церков. Місцезнаходження вірменського К. - місто Ечміадзин.

КІРХА - лютеранський храм.

КЛЕРИКАЛИ - фанатичні у вірі і найбільш консервативні у практичному житті церковники та богослови. К. розробили свою богословську систему, яка набуває дедалі більшого значення. К. мають політичні партії (яким у деяких країнах Заходу належить влада), молодіжні, профспілкові, кооперативні та інші організації.

КЛЕРИКАЛІЗМ - використання релігії в політичних цілях.

КЛІР - сукупність священнослужителів та церковнослужителів однієї церковної парафії.

КЛОБУК - повсякденний головний убір православних ченців чорного кольору, який складається з камилавки у формі циліндра, розширеного вгорі, без крисів, і надітої на неї цупкої тканини, яка спускається донизу трьома довгими кінцями. Митрополити і патріарх носять білі К.

КОГЕН - іудейський жрець-священик; згідно з біблійськими сказаннями - нащадок міфічного первосвященика Аарона, який обслуговував храм Ягве в Єрусалимі.

КОЛЯДА - цикл стародавніх слов'янських новорічних язичеських свят, присвячених аграрному культу, які супроводилися веселими звичаями (наряджанням, іграми, танцями, ворожінням, співами, відвідуванням домівок, побажанням господарям щастя та благополуччя, обдаруванням колядників тощо). З поширенням християнства К. за часом частково збіглася із святом Різдва. Багато з обрядів К. церква з'єднала з християнськими культовими діями.

КОНГРЕГАЦІЇ - органи управління Вати кану як центру Всесвітньої католицької церкви. К. мають широко розгалужений апарат, який знаходиться безпосередньо при Папі та римській курії, а також функціонує в багатьох країнах світу. К. є провісниками політики Ватикану, контролюють і скеровують діяльність установ та відомств католицької церкви.

КОНКЛАВ - зібрання кардиналів для виборів нового Папи Римського, а також назва зали Сикстинської Капели у Ватикані, де відбувається це зібрання. Вхідні двері до капели замуровуються і не відчиняються, поки не буде обраний Папа з числа кардиналів.

КОНКОРДАТ - договір між Папою Римським та урядом тієї чи іншої країни, згідно з яким визначаються положення та привілеї католицької церкви в даній країні.

КОНФІРМАЦІЯ - католицьке таїнство, яке здійснюється над дітьми у віці 7-12 років і відповідає православному таїнству миропомазання. Мета К.- релігійний вплив на світосприймання дітей. Цей обряд проводиться здебільшого єпископом в урочистій церковній обстановці в присутності батьків та рідних дитини. У протестантів К. - навчання віри, сповідання віри і перше причастя молодих людей у віці 14-16 років.

КРИЛАС - місце для півчих, читців та причетників у православному храмі, розташоване перед іконостасом, праворуч і ліворуч від амвону.

КСЬОНДЗ - духовна особа в Польщі, в сані священика; як із білого духовенства, так і ченців.

КУРІЯ - назва сукупності центральних установ для управління католицькою церквою Ватикану. К. видає папські грамоти і булли, завідує фінансами, "відпущенням гріхів", шлюборозлучними процесами, розглядає апеляції, вирішує питання канонізації святих, заснування орденів. К. є провідником міжнародної політики Вати кану.

КУЩІ (суккот) - іудейське свято, яке відзначається восени в пам'ять про сорок років мандрів євреїв пустелею на шляху з Єгипту. Свято триває дев'ять днів і включає магічні обряди, звичаї, які використовують служителі культу для підтримки релігійних настроїв віруючих. В останній день свята починається річний цикл читання Тори в синагозі.

КЮРЕ - католицький парафіяльний священик у Франції, Бельгії та деяких інших країнах.

ЛАВРА - назва великих православних чоловічих монастирів, найбільш значних центрів поширення релігійної ідеології та паломництва віруючих. У руському православ'ї їх було чотири: Києво-Печерська (з 1198), Троїце-Сергієва (з 1744), Олександро-Невська (з 1797) та Почаївська (з 1833). До Жовтневої революції 1917 р. Л. були значними землевласниками. Настоятелями їх були місцеві єпархіальні архієреї, а керували ними намісники, як правило, в сані архімандрита. В наш час ченці залишились у Троїце-Сергієвій та Почаївській Л., їм передана і частина колишньої Києво-Печерської Л. На території Олександро-Невської Л. знаходиться духовна академія, семінарія та резиденція Санкт-Петербурзького митрополита.

ЛАМА - буддистський монах у Тібеті та Монголії, який вважається посередником між Богом і людьми та виконує функції не тільки служителя культу, а й учителя, юриста, лікаря, психолога, наставника і навіть пророка.

ЛЕГАТ - особа, яка виконує особливе доручення Папи Римського в країнах, з якими Ватикан, як правило, не має офіційних дипломатичних відносин.

ЛІСОВИК - лісовий дух, господар лісу в стародавній слов'янський міфології та фольклорі.

МАГІЯ - сукупність релігійних уявлень та обрядів, пов'язаних з вірою у надприродну силу, яка нібито здатна чудодійно впливати на хід подій у житті людей, зумовлювати збіг сприятливих чи несприятливих обставин в їхній життєдіяльності. М. поширилася серед усіх народів земної кулі у різних формах: виробничій, лікувальній та ін. Магічні уявлення та дії збереглись у формі побутових забобонів до наших* днів.

МАРА - у міфології багатьох народів світу демоністичне уособлення зла; бог смерті в буддизмі, який царює в цьому світі і прирікає все живе насмерть. Згідно з буддійською релігією, шлях звільнення з-під влади М. пролягає через неухильне виконання повчань Будди.

МАРТИРОЛОГ - збірник оповідей про мучеників перших століть християнства, які зазнавали гонінь у боротьбі за віру з язичеством. В епох}' середньовіччя було відомо кілька подібних збірників. Пізніше М. ввійшли у святці, в яких розповіді про мучеників чергувалися з життєписами "святих".

МАСОРЕТИ - іудейські автори, які переписували, редагували, зберігали та передавали з покоління в покоління стародавні єврейські та арамейські тексти Старого Завіту. М. встановили правопис біблійних текстів, упорядкували богословські примітки до старозавітних оповідань. Відредагований М. текст дістав назву масоретського,

МАХДІ - ісламський месія, уявлення про якого виникло в шиїзмі, а потім було прийнято сунітами. Вчення про міфічного М. використовувалося служителями культу для насаджування серед мусульман псевдооптимістичних поглядів на майбутнє та відвертання трудящих мас від боротьби за краще майбутнє.

МАЦА - пасхальні тонкі коржі з неквашеного тіста, які іудеї випікають у пам'ять про мандри євреїв у пустелі. Насправді випікання М. запозичене із стародавнього східного магічного обряду приготування: хліба з продуктів нового врожаю.

МЕДРЕСЕ - релігійна ісламська школа, розташована в мечеті або у спеціальному приміщенні при ній. В М. готують мусульманських мулл, суддів шаріатських судів, викладачів, а іноді і службовців державного апарату.

МЕЧЕТЬ - ісламський храм. До М. звичайно прилягає відкритий двір з криницею, фонтаном чи басейном для ритуального обмивання. Над М. здіймаються одна або кілька чотирикутних, круглих або в нижній частині чотирикутних, а у верхній циліндричних веж - мінаретів, з балконів яких служителі М. кілька разів на день закликають мусульман до молитви.

МИТРА - головний убір вищого духовенства в православ'ї.

МИТРОПОЛИТ - єпископ митрополії, спершу у Візантії, тобто головного міста області чи провінції. На Русі М. до введення патріархату (1589) були главами руської православної церкви, їхньою резиденцією був Київ (до XII ст.), потім Владимир, а з XVI ст. - Москва. В наш час М. - глави великих єпархій і, як правило, входять до складу Найсвятішого Синоду на правах його постійних членів.

МОНАСТИР - основна форма організації християнського чернецтва, яке об'єднане 8.громади з єдиним статутом життя, спільно володіє жилими та богослужбовими приміщеннями й іншою власністю.

МОНАХ, або чернець - особа, яка прийняла обряд постригу і дала обітницю вести аскетичне життя в монастирі згідно з монастирським статутом. Вища церковна ієрархія - єпископи, архієпископи, митрополити, екзархи, кардинали, патріархи, попи, як правило, вихідці з чернецтва.

МУЛЛА - служитель культу в ісламі.

МУФТІЙ - духовна особа в ісламі, яка має право виносити свої рішення з релігійних та релігійно-юридичних питань. У країнах поширення ісламу М. займають офіційні посади, на які вони призначаються урядом. У нашій країні М. очолюють духовні управління мусульман.

НАМАЗ - п'ятиразова щоденна молитва у мусульман, звернена до Бога Включає читання сури "Фагіха" та уривків з інших сур Корану, які прославляють Аллаха, його доброту та велич; супроводжується поклонами, простиранням долілиць та іншими діями. Кожній молитві повинно передувати обмивання. Н. дозволяється здійснювати у будь-якому чистому місці, вставши на молитовний килимок чи розстелений верхній одяг. У п'ятницю шаріат рекомендує здійснювати полудневу молитву в мечеті. Мета Н.- виховання у віруючих покірності, залежності від Бога.

НАСТАВНИК - виборний керівник старообрядницької безпонівської громади.

НАЧОТЧИК - у православ'ї, особливо в старообрядництві, людина, яка знає церковні книги, церковний читець, головним чином з парафіян. У старообрядців - знавець богословських догм і керівник громади.

НЕЧЕСТИВИЙ - релігійна оцінка інакомислячих, атеїстів, усіх, хто виступає проти релігії та духовенства.

НУНЦІЙ - постійний дипломатичний представник Папи Римського в країнах, з якими Ватикан підтримує дипломатичні відноси