Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Релігійна організація

Релігійна організація — оформлене об’єднання віруючих однієї релігії, найчастіше очолюване служителями культу.

На думку віруючих, у конкретному випадку — християн — релігійна організація є особливою спільнотою людей, главою якої є Ісус Христос. Члени цієї організації об’єднані Святим Духом, що перебуває в усіх її членах. Таким чином релігійне об’єднання обертається на містичну єдність, яка належить до сфери божественного.

Існує багато різновидів релігійних організацій. Форма релігійної організації залежить від рівня розвитку тієї чи іншої релігії, а також критеріїв їхнього виділення.

Релігійна група

Релігійна група — порівняно невеликий колектив людей, що спільно відправляє релігійні обряди. Ця форма релігійної організації поширена як юридичний термін у релігійному законодавстві різних країн. Наприклад, у федеральному законі Російської Федерації "Про свободу совісті і релігійні об’єднання" зазначено, що "релігійні групи мають право проводити богослужіння, інші релігійні обряди і церемонії, а також здійснювати навчання релігії і релігійне виховання своїх послідовників" (ст. 7.3). Для здійснення богослужбової діяльності використовується майно і приміщення самих учасників (ст. 7.1).

Релігійна громада

Релігійна громада являє собою первинне територіальне об’єднання віруючих, які належать до певного релігійного напрямку. Іншими її ознаками є:

• добровільне контрольоване членство (законодавче, не менше 10 осіб);

• високий ступінь регулярності культу;

• відсутність централізованого керівництва при наявності серед віруючих осіб, наділених функціями священнослужителів.

За своєю формою релігійна громада передбачає автономність й самокерованість, однак виглядати вона може по-різному. Громаду може очолювати один лідер. Він не обов’язково має бути професійним служителем культу, але може розраховувати на фінансове утримання за рахунок коштів громади. На чолі громади може стояти спеціальна рада із певної кількості обраних загальними зборами найшанованіших віруючих, яким доручається на певний проміжок часу керівництво громадою — причому як організаційне, так і ідейно-теоретичне.

Існує й інший тип релігійних громад — ієрархічний. Громади ієрархічного типу є лише первинними релігійними одиницями більш централізованої релігійної організації на певній території. У такому разі вони підпорядковуються центральному органу управління організації — ідеологічно, організаційно, фінансово, а відтак мають лише відносно автономний статус. Як правило, релігійні громади такого типу очолюються одноосібно професійним служителем культу, що забезпечує кращий ступінь підпорядкованості.

Головне завдання громади—спільна культова діяльність, задля реалізації якої громади будують власні культові споруди й утримують штат їхніх служителів. Не менш важливим різновидом релігійної діяльності громади є виконання місіонерського обов’язку. До завдань багатьох релігійних громад належить також доброчинна діяльність. Таким чином, функціонування релігійної громади забезпечує постійне відтворення релігійних переконань особи та її віддане служіння релігійному ідеалу. У той же час, згуртованість й активність конкретної громади справляє значний вплив на навколишнє середовище, сприяючи поширенню тієї релігії, яку вона представляє.

Через стадію громади пройшли усі світові релігії—буддизм, християнство, іслам — на ранніх етапах своєї історії. Територіальні об’єднання мусульман у різних країнах продовжують репрезентувати цю форму релігійної організації й у наш час. У різних напрямах християнства переважає ієрархічний тип громади як первинної ланки більш централізованого організаційного утворення (наприклад, єпархії, діє цезії, суперінтендатури).