Управлінський облік - Карпенко О.В. - Термінологічний словник

В економічній літературі неповні витрати деколи ототожнюють з прямими витратами, а систему обліку називають "директ-костинг". Вважається, що саме в цій системі досягається високий ступінь інтеграції обліку, аналізу і фінансового менеджменту.

Систему "директ-костинг" запровадив у 1936 р. американський економіст Джонатан Гарррісон. На початку практичного застосування директ-костингу до собівартості включалися тільки прямі змінні витрати. Непрямі витрати без віднесення до об'єкта витрат відносили безпосередньо на зменшення фінансового результату. Така методика повністю відповідала назві, оскільки "direct* - означає прямий, точний напрям; "cost" - витрати, собівартість. Частина витрат спрямовувалася на формування собівартості, а частина - на зменшення фінансового результату. Згодом директ-костинг трансформувався в систему, при якій до собівартості почали включати не лише прямі (основні) змінні витрати, а і змінні накладні витрати. Тому назва директ-костингу вже не відображала сутності способу і з'явився термін "верібл-костинг" (змінні витрати).

Особливостями директ-костингу є те, що облік і планування собівартості здійснюється тільки за змінними витратами, а постійні витрати безпосередньо списуються на фінансовий результат, запаси оцінюються за змінними витратами, існує можливість багатоспупінчатої побудови Звіту про фінансові результати з метою аналізу внеску у покриття постійних витрат та отримання прибутку окремих сегментів діяльності.

Крім того зауважимо, що маржинальний доходом визнають, з одного боку, різницю між виручкою (доходом) та змінними витратами, а з іншого - суму постійних витрат і прибутку. Розрахункові формули для маржинального доходу (СМ) можна вивести із рівняння виручки (доходу) (У), яка повинна забезпечити покриття постійних (Я?) та змінних ( УС) витрат і забезпечити отримання прибутку (Р):

Якщо видозмінити рівняння наступним чином: V - УС = ґС + Р, то побачимо, що слушним є як визначення, притаманне європейським економістам - маржинальний дохід (СМ= V- УС), так і англомовним економістам, які частіше використовують поняття внесок у покриття (СМ = + Р). Необхідно наголосити головне: маржинальний дохід показує внесок у покриття постійних витрат та отримання прибутку.

Наявність у розрахунках маржинального доходу забезпечує можливість оцінювання діяльності підрозділів, внеску окремих видів продукції в загальні результати, прийняття рішення щодо ціноутворення при наявності вільних виробничих потужностей тощо. На практиці застосовують два варіанти директ-костингу:

- простий, згідно з яким у собівартість включаються лише прямі змінні витрати;

- розвинутий, згідно з яким у собівартість продукції включаються крім прямих змінних витрат також прямі постійні витрати на виробництво і реалізацію продукції. Розглянемо приклад.

Таблиця 6.4. Розрахунок фінансового результату (простий директ-костинг) (грн)

В результаті розрахунку встановлено, що виручка від реалізації покриває понесені витрати. Відносний показник маржинального доходу (коефіцієнт) показує ступінь вигідності окремих сегментів діяльності. Так, сегмент С має найбільший внесок в покриття загальних постійних витрат. Отже, завдяки використанню директ-костингу за кожним сегментом можна визначити його рейтинг, що важливо для планування обсягів діяльності. При простому директ-костингу не відслідковуються причинно-наслідкові зв'язки між видами продукції та постійними витратами. Тому від загальної суми маржинального доходу віднімають загальну суму постійних витрат, а отже обчислюють загальний фінансовий результат. Застосування розвинутого директ-костингу пов'язано з тим, що деякі специфічні постійні витрати можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного сегменту (без умовного розподілу). У розрахунках виділяють показник "напівмаржа" різниця між маржинальним доходом та прямими постійними витратами.

Таблиця 6.5. Розрахунок фінансового результату (розвинутий директ-костинг)

Отже, не дивлячись на те, що сегмент В має найсуттєвіший внесок в покриття постійних витрат (8000 грн), вигідність його вдвічі менша, ніж сегментів А і С. Рішення щодо виробництва найрентабельніших сегментів приймається на основі абсолютної та відносної суми маржинального доходу.

Крім того, якщо виникатиме необхідність оцінки в умовах наявності обмежувальних чинників (І), можна буде скористатися коефіцієнтом маржинального доходу на одиницю обмежувального чинника (/гш), визначеного за формулою:

де СМ - маржинальний дохід; Ь - обмежувальний чинник.

Розглянемо приклад. Підприємство розглядає пропозиції трьох замовників, маючи обмежену кількість робітників для їх виконання.

Таблиця 6.6. Розрахунок фінансового результату у розрізі замовлень

Не дивлячись на те, що за замовленням №3 найвищий коефіцієнт маржинального доходу (0,36), при наявності обмежувального чинника цей сегмент є найменш привабливим (ка~ 0,10 і є найменшим).

Термінологічний словник

Змінні витрати - витрати, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат).

Напівзмінні витрати - витрати, які змінюються, але не прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат).

Напівпостійні витрати - витрати, що змінюються ступінчасто при зміні обсягу діяльності.

Невизначеність, непевність - відсутність достатньої інформації про можливі події.

Калькулювання неповних (змінних витрат) - метод калькулювання, який передбачає включення у собівартість продукції тільки змінних виробничих витрат.

Калькулювання на основі діяльності - це метод калькулювання, що передбачає спершу групування накладних витрат за основними видами діяльності, а потім розподіл їх між видами продукції, виходячи з того, які види діяльності потрібні для виготовлення цієї продукції.

Калькулювання повних витрат - метод калькулювання, який передбачає включення у собівартість усіх (змінних і постійних) виробничих витрат.

Маржинальний дохід (СМ) - різниця між доходом від реалізації продукції та сукупними змінними витратами підприємства, або різниця між ціною та змінними витратами на одиницю, або сума постійних витрат і прибутку (внесок у покриття).