Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Культ святих

Культ святих — посмертне шанування осіб, наділених надприродними здібностями. За вченням Церкви, святі — це люди, які вели благочестиве життя, здійснили подвиги на славу Божу й після смерті були наділені даром творити дива - надприродні за походженням і незбагненні розумом події, виявлені Богом у порушення законів природи і суспільства заради благих цілей. Православні вірять, що святі — це посередники між Богом і людьми, небесні заступники тих, хто живе на землі, і тому звертаються до них із проханням про заступництво.

В православ’ї встановлено 7 рангів святих: 1) ангели (служителі Бога, які мають сповіщати людям Його волю, серед них серафіми та херувими, які полум’яніють надзвичайно сильною любов’ю до Господа), 2) пророки; 3) праведні, які уславились своїми подвигами на славу Божу; 4) преподобні, тобто святі-самітники; 5) апостоли -12 найближчих учнів Христа; 6) святителі—служителі Церкви Божої, які мають перед нею величезні заслуги; 7) мученики, які прийняли смерть за віру.

Найчастіше поклоніння святому супроводжувалося містичним шануванням його останків — мощей, що сприймалися як безпосереднє і видиме джерело дивотворення. Це могли бути або кісткові останки, або попіл спалених трупів, або муміфіковані тіла. Ті з них, що добре збереглися, що особливо вражало уяву християн, іменували "нетлінними мощами"; в них бачили явний знак виняткової святості цього покійного і віддавали йому найбільші почесті. Реліквії вміщували в коштовну раку, виставлену в доступному для поклоніння місці в храмі. Вважалося, що молитва перед ракою або дотик до неї може зцілити навіть невиліковних хворих, не говорячи вже про менш разючі дива. На честь більшості прославлених у такий спосіб святих були складені "Житія", написані ікони і служби, встановлені дні пам’яті.

Пантеон загально-церковних святих, наприклад, Руської Православної Церкви налічує понад 450 осіб і продовжує поповнюватися до цього дня. Порівняймо: у Римо-Католицькій Церкві налічується кілька тисяч святих, але їхнє шанування не таке значне. До цього числа ще в середині XVIII ст. була залучена група із 178 "київських святих", до яких належали святі Києво-Печерської лаври, святі міста Києва і святі колишньої самостійної Київської митрополії. Зроблено це було для того, щоб закріпити єдність київської і московської гілок православ’я.

Прославлення святих переслідує безліч інших цілей. Так, за допомогою культу святих енергійніше впроваджувалася в побут християнська обрядовість, адже практично кожний день церковного календаря присвячувався пам’яті того або іншого святого. Шануванням святих, серед яких було багато вищих церковних ієрархів, різні православні церкви зміцнювали престиж єпископської влади, культивували в середовищі віруючих повагу до Церкви взагалі. Нарешті, на прикладі святих "подвижників віри і благочестя християнського" православне духівництво навчало свою паству терпіння, інших християнських чеснот як найвірнішого шляху до спасіння душі. За даними останніх досліджень релігійності українських громадян, 50% віруючих, як правило, християн, 40% тих, хто коливається між вірою та невір’ям, 15% невіруючих людей визнавали чудотворну силу святих реліквій.

Поклоніння хресту

Поклоніння хресту — один з найважливіших елементів православного культу. Хрест — символ християнської віри. За православним вченням, хрест уособлює мученицьку смерть і майбутнє воскресіння, адже "тому що смерть (увійшла) через посередництво дерева, то належало, щоб через дерево ж було дароване життя й воскресіння". Тому хрест "даний нам як знамення на чолі, як Ізраїлю — обрізання. Він — .. . душі і тіла спасіння, відхилення від усякого зла, усяких благ причина, гріха винищення, рослина воскресіння, дерево життя вічного" (Іоанн Дамаскин. Точний виклад християнської віри, кн. 4, гл. 11: 148,162).

Хрестом увінчані православні храми, прикрашений одяг священнослужителів, його носять на тілі віруючі; під час молитов, богослужінь віруючі і священнослужителі роблять хресне знамення (хрестяться). Хресту приписується рятівна сила.

У християнстві існує кілька форм хреста. Католики і православні вшановують хрест будь-якої форми (католики частіше—чотирикінцевий, православні — шести - і восьми кінцевий). Верхня планка шестикінечного хреста — табличка з написом єврейською, грецькою й латиною, що Понтій Пілат наказав прибити до хреста Ісуса: "Ісус На-зорей, Цар Іудейський" (Ін. 19:19—20). (Ця табличка, можливо, зберігається в римській церкві Санта Кроче.) Нижня планка восьми-кінцевого хреста — підніжжя для ніг, що іноді мали хрести як знаряддя страти.

Культ ікон—мальованих або рельєфних зображень Ісуса Христа, Богоматері, святих, апостолів, мучеників—має значне поширення в православ’ї. Православні храми усередині покриті розписом і прикрашені іконами як в іконостасі (перегородці, що відокремлює вівтар від храму), так і на стінах. Зображення ці звичайно робляться на дошках або на плоскій поверхні.

Спочатку культ ікон мав багато противників, оскільки поклоніння іконам зовні нагадувало ідолопоклонство, заборонене другою заповіддю. В остаточному підсумку шанування ікон було закріплено відповідним визначенням Сьомого Вселенського собору (787 р.) аби "ті, хто дивиться на ці ікони, згадували самі прообрази, здобували більше любові до них і одержували більше спонукань віддавати їм цілування, шанування і поклоніння..."^*56.

*56: {Книга правил святых апостолов, святых соборов вселенских и поместных и святых отцов.- Репринт, изд.- М., 1992.- С. 7-8.}

Невід’ємною частиною культової практики православ’я є свята і пости. У церковних календарях кожний день пов’язаний з ім’ям Ісуса Христа, Богородиці, святих, чудотворних ікон, хреста. На чолі святкового кола Православної Церкви - Великдень. Це найбільш шановане свято, встановлене на згадку про воскресіння розп’ятого на хресті Ісуса Христа. Оскільки ідея воскресіння є центральною в християнстві, то й присвяченому цій події святу надається особливого значення. Як співається в одному з великодніх пісне співів — "Свято над святами, торжество із торжеств". Це свято відзначається в першу неділю після весняного рівнодення і повного місяця й може припадати на 35 різних дні в у проміжку між 4 квітня і 9 травня.

Християнські свята

За Великоднем йдуть найважливіші дванадесяті свята — Різдво Христове (7 січня за н. ст.), Хрещення Господнє (або Богоявлення, 19 січня), Стрітення (15 лютого), Благовіщення (7 квітня), Преображення Господнє (19 серпня), Успіння Богородиці (28 серпня), Різдво Богородиці (21 вересня), Воздвиження Хреста Господнього (27 вересня), Введення Богородиці до храму (4 грудня). Вхід Господень в Єрусалалим (або Вербна Неділя, за тиждень до Великодня), Вознесі-ння (на 40-й день після Великодня) і П’ятидесятниця (або Трійця, на 50-й день після Великодня).

Крім дваналесятих свят Православна Церква відзначає інші свята, що нагадують про якусь подію з життя Ісуса Христа та Божої Матері, або про яку-небудь особливу Божу милість, або про особливі подвиги і чесноти з життя якого-небудь святого, такі як пам’ять святих апостолів Петра і Павла(12липня), Різдво Іоанна Хрестителя (7 липня), Покров Богородиці (14жовтня)та багато інших.

Церковні свята розглядаються в православ’ї як найважливіший засіб навчання віри й виховання серед віруючих християнського світогляду: "Свята ж церковні все це нам роз’ясняють і повідомляють нам промисел Божий про нас грішних, вчать нас любити і дякувати Богу та завжди мати на увазі майбутнє життя, що кінця не має, і готуватися до нього"^*57. Підчас релігійного свята ця мета досягається за допомогою спрямованості самого богослужіння. На честь тієї або іншої події церковної історії читаються відповідні біблійні тексти, молитви, співаються псалми.

*57: {Иоанн Кронштадский. Живой колос// http://www.wco.ru.biblio }