Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Піст

Піст — це особливий час, що людина присвячує Богові. Дні посту віруючі присвячують молитвам, читанню Священного Писання, міркуванням над своїми гріхами, сповіді, відвідуванню церкви. У ці дні віруючі повинні утримуватися від уживання м’ясної і молочної їжі; уникати веселощів і розваг, очищаючи себе фізично і духовно: "Що таке піст, як не покарання для того, щоб утихомирити тіло здорове і зробити його немічним для пристрастей, за словом Апостола: "Коли бо я слабий, тоді сильний" (2 Кор. 12:10)^*58.

*58: {Монашеское делание: Сборник поучений святых отцов и подвижников благочестия.- М., 1991.- С. 102.}

У православ’ї існують багатоденні й одноденні пости.

Багатоденні пости:

• Великий піст, що починається за 40 днів до свята Входу Господнього в Єрусалим і до нього додається ще Страсна седмиця (тиждень перед Великоднем);

• Різдвяний піст, що починається за 40 днів до свята Різдва Христова в день пам’яті апостола Пилипа;

• Петровський піст, що починається через тиждень після свята Трійці і закінчується вдень пам’яті апостолів Петра та Павла 12 липня;

• Успенський піст, що починається 14 серпня і закінчується в день свята Успіння Божої Матері 28 серпня.

Одноденні пости — середа (спогад про Іудину зраду Ісуса Христа) і п’ятниця (спогад про розп’яття Ісуса Христа), а також пости в такі дні, як Усікновення глави Іоанна Хрестителя, Воздвиження хреста Господнього та деякі інші.

Загалом, у Православній Церкві налічується не менше 250пісних днів на рік.

Існує і певний цикл богослужіння, що поділяється на річний, тижневий і добовий. Центральне місце в ньому приділяється літургії, під час яко? відбувається таїнство причастя.

Важливою формою богослужбової діяльності в Православній Церкві є також треби. Треби — це молитви і священнодійства, що виконуються священнослужителем на прохання віруючих (найчастіше це молебні за здоров’я і панахиди за упокій). Останніми роками стало можливим замовляти треби й по Internet.

Богослужіння можна проводити тільки у храмі. Усі православні храми, хоч і різні за архітектурою, мають однаковий план.

Усі вони зорієнтовані із заходу на схід. Храм поділяється на три частини: притвор, власне храм і вівтар. Вівтар відгороджений від власне храму іконостасом. Іконостас – це стіна, на якій у визначеному порядку висять або намальовані ікони. Іконостас має троє дверей. Царські двері розташовані посередині, через них можуть проходити тільки священнослужителі у певні моменти богослужіння. У вівтарі знаходяться жертовник і престол. На жертовнику зберігаються різні церковні речі, необхідні для літургії, на ньому відбувається проскомідія — приготування хліба й вина для причастя. Перед престолом править службу священнослужитель.

Внутрішній устрій православного храму

1 — вівтар;

2—середня частина храму;

3—притвор;

4 — іконостас;

5—престол;

6—жертовник;

7—ризниця (місце, де зберігаються богослужбовий одяг і начиння);

8— клироси (місце для хору)

Власне храм — це місце, де знаходяться віруючі під час богослужіння. На стінах і колонах храму висять ікони, перед якими стоять свічники. Посередині храму, ближче до іконостаса, стоїть спеціальний стіл, що називається тетрапод або аналой, на якому лежить ікона.

Притвор – третя частина храму – раніше служив для перебування там людей, що готувалися прийняти хрещення (т. зв. "оголошених"), або тих, кому тимчасово було заборонено перебувати в храмі за якісь провини.

Храми називають на честь християнських свят (Різдва Христова, Богоявленський храм, Благовіщенський храм тощо), ікон Богородиці (храм Озерянської ікони Божої Матері, Казанський храм), різних святих (храм святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова).

У межах цієї обрядово-культової системи визначаються й обов’язки православного християнина:

• святкувати недільні і святкові дні;

• у неділю й у свята відвідувати церкву й брати участь у богослужіннях;

• дотримуватись встановлених церквою постів;

• щонайменше раз на рік — у Великий піст—сповідатися і причащатися;

• не брати шлюб в заборонений Церквою час.

Особливою рисою Православної Церкви є її устрій. Православ’я не має єдиного центру, як католицизм, а являє собою сукупність автокефальних (незалежних) Церков. Воно складається із:

• 15 автокефальних Церков, за офіційним церковним переліком {диптихом), найбільша з яких Руська Православна Церква (50—100 мли вірних).

• Автономних Церков, що знаходяться в юрисдикції однієї з автокефальних Православних Церков і мають певну самостійність у своєму внутрішньому управлінні. Це Фінляндська Православна Церква (близько 75 тис), Синайська Православна Церква з центром у монастирі св. Катерини на Синаї), Японська Православна Церква (36 тис.) та деякі інші.

Дуже близькими до православ’я є шість Давніх Східних Церков, які або не брали участі, або не визнали рішень Вселенського Халкидонського Собору 451 р. щодо подвійної — боголюдської природи Христа. Поміж них на теренах колишнього СРСР виділяється Вірменська Апостольська Церква.

Серед Православних Церков Константинопольська Православна Церква має особливий статус, а її предстоятель носить титул "Святіший Архієпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенський Патріарх". Проте він має лише першість честі, тобто є "першим серед рівних", і користується особливою повагою інших Православних Церков. 31991 р. Константинопольську Церкву очолює Варфоломій І.

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (НАПРИКЛАДІ РПЦ)