Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Адвентизм

Адвентизм (латин, adventus — пришестя) — це Протестантська Церква, що виникла в США в середині ХІХ ст. У1831 р. протестантський проповідник Вільям Міллер (1782 - 1849) заявив, що після десятилітніх напружених досліджень він вирахував дату другого пришестя Ісуса, яке повинне ознаменувати кінець земного світу і початок Страшного суду. Конкретні дати пришестя потім кілька разів переносилися, але Ісус так і не з’явився. Крах пророцтва Вільяма Міллера розсіяв його прихильників, однак прагнення до Царства Христового не давало згаснути вірі в Друге Пришестя. У середині ХІХ ст. визнаним лідером адвентистського руху стає Еллен Уайт (1827 —1915), яка заявила, що пришестя близьке, Христос біля дверей, однак визначити точний час пришестя людям не дано. Так відбулося "друге народження" адвентизму, з’явився "адвентизм сьомогодня", а згодом нечисленна громада, що налічувала від сили 3500 чоловік, перетворилася на могутню деномінацію. Вона налічує, за останніми даними, 12 млн. вірних, діє у 220 країнах із 236, визнаних ООН. 90% адвентистів живуть за межами Північної Америки.

В основі віровчення адвентистів лежать три основних догмати.

• Перший догмат — про швидке пришестя Христа. Це Пришестя покладе кінець споконвічній боротьбі Бога і сатани і воскресить до вічного життя усіх праведників, чиї душі після смерті тіла перебували в стані подібному до "летаргічного сну".

• Другий догмат, що прямо випливає з першого, - про необхідність внутрішнього відновлення людини і людства, щоб заслужити право ввійти в Царство Боже.

• Третій догмат проголошував найбільшою заповіддю шанування суботи (четверта заповідь в іудаїзмі і християнстві), оскільки саме ця заповідь найчастіше порушувалася в християнстві, перешкоджаючи другому пришестю Ісуса.

В обрядово-культовій практиці адвентистів також можна простежити кілька основних особливостей.

1. Шанування суботи. Субота для адвентистів—це не просто день відпочинку, коли ніяка сила не може змусити віруючого вийти на роботу, алей день духовної зарядки на весь наступний тиждень. Починати суботу необхідно з читання Біблії та молитви. Потім відбуваються молитовні збори, лунають проповіді про друге пришестя Ісуса, про необхідність готуватися до остан ніх днів. П ісля молитовн и х збор і в віруючим рекомендується проводити час у колі родини, але й тут не забувати про Бога - наставляючи дітей у "божественній істині", розповідати їм про "шляхи спасіння".

2. "Санітарнареформа" — члени Адвентистської Церкви прагнуть вести такий спосіб життя, "щоб душу і тіло у всій цілісності зберегти без пороку до пришестя Господа нашого Ісуса Христа". Він містить у собі раціональний розподіл часу для праці й відпочинку, дієтичне харчування, повну відмову від уживання спиртних напоїв і тютюнопаління, заняття спортом, постійну турботу про своє здоров’я.

3. Десятина — вимога до всіх членів організації вносити в общинну касу десяту частину від одержуваних доходів. Це не добровільне пожертвування, а "перший святий обов’язок—дати Богу певну частину". У середині 1990-х років загальна сума десятини в громадах адвентистів сьомого дня наближалась до 1 млрд. доларів.

У молитовних будинках АСД немає християнського символу -хреста. Цю символіку АСД заперечують нарівні з іконами.

4. Обов’язковість для будь-якого адвентиста проведення місіонерської роботи.

В організаційному плані Всесвітній союз адвентистів підрозділяється на 13 дивізіонів, що являють собою територіальні об’єднання, які включають у себе організації кількох держав. Дивізіони об’єднані втри відділення - європейське, азіатське та американське. Поряд з дивізіонами в Союз входять уніони — організаційні відділення, що включають віруючих окремих країн. Основною організаційною одиницею Адвентистської Церкви є громада. Керівник громади — пресвітер, так само як і церковні служителі — диякони, писарі, касири обираються з числа членів цієї громади терміном на 1 рік.

Крім згаданих ранніх та пізніх протестантських напрямів (як їх іноді називають) привертають увагу декілька організацій. Вони набагато порядків менш чисельні, однак з різних причин добре знані в світі і досліджені у релігієзнавстві.