Релігієзнавство - Лубський В.І. - Розділ X. Релігії ІНДІЇ

§1. Ведична релігія

Індійська цивілізація — одна з найбільш стародавніх на нашій планеті. На території Індії знайдено чимало пам'яток палеоліту. Вже у другій половині 3-го тис, до н. е. в долині Інда (Північн.-Західн. Індостан) утворилася індійська цивілізація. Хараппська культура (назва по місцю розкопок), початок якої відносять до 2500 — 2400 рр. до н. е., характеризувалася будівництвом міст з регулярною забудовою, навіть водогіном і каналізацією, з кам'яними укріпленнями. Населення невеликих міст займалося поливним землеробством та скотарством, користувалося знаряддями праці з бронзи. Там вже існувало рабовласництво і держава у вигляді деспотії. Вважають, що хараппська цивілізація була створена предками дравидів, одного з сучасних народів Індії, яких вважають найбільш давнім її народом.

У 3 — 2 тис. до н. е. в басейні р. Інд існував ще один центр індійської цивілізації — культура Махенджо-Даро, яка теж була створена стародавніми дравідійськими племенами. Тут теж були міста з регулярною забудовою, існувала бронзова металургія, було розвинене землеробство. Теж існувало рабовласництво і держава.

Про релігію цих цивілізацій, залишки яких відкрито лише в 1922 році, відомо небагато: це була розвинена первісна племінна релігія з залишками тотемізму і культу предків. Храмів, мабуть, не було. Але залишилося щось від басейнів ритуального обмивання. Знайдено ознаки культу богині-матері, бога, схожого на пізнішого Шіву.

З другої половини 2 тис. до н. е. в Індії з'являються арії з Північного Заходу, це був східний потік ірано-індійської міграції аріїв. Вони злилися з місцевим населенням.

Деякі автори вважають, що до упанішад можна віднести 250 різних богословсько-філософських творів. Упанішади беруть свою назву від санскритського "сидіти біля", що означає перебування учня біля вчителя для пізнання істини, а в подальшому набуло значення "сокровенне, тайне знання". Вони утворюють комплекс творів, які звучать ведантою — "кінцем вед". В упанішадах відбувся духовний розвиток індійського суспільства, в них висловлені різні, інший раз діаметрально протилежні богословські і філософські точки зору. З певною умовністю упанішади поділяють на шість класичних чи ортодоксальних систем.

Веданта, Міманса, Санкхья, Вайшешика, Йога і Ньяя.

В упанішадах з'являються філософські проблеми про долю людства, вони намагаються відповісти на питання: звідки ми, де ми живемо, куди йдемо, чому існуємо то в стражданнях, то в задоволенні, хто цьому причина: час, природа, необхідність, випадковість чи Пуруша, людина, яка представляє собою Верховний Дух? Оскільки упанішади були ареною боротьби різних точок зору, то відповіді були теж різні.

Веданта (що означає "кінець Вед") і Міманса — чисто богословські твори, які розглядають співвідношення людської душі Атман з світовою душею Брахмой. Остання розлита в усій природі, в усьому світі. Для повного злиття Атмана з Брахмою слід цілковито, безумовно прийняти все написане у Ведах і достеменно виконувати всі ритуали. В цьому і причина, і мета, і смисл життя. Веданта і Міманса оригінально вирішують можливість пізнання світу: Всесвіт — це Брахман, пізнає його Атман, але для цього треба спочатку пізнати Атмана. Атман же — це людське Я. Отже, пізнання світу має починатися з самопізнання, самовдосконалення. Самопізнання — це вища форма знання, джерело щастя.

Йога і Ньяя розробляють практичні проблеми самовдосконалення за допомогою релігійних і філософських принципів. Йога реалізує принципи Санкхья для досягнення психічного і фізичного самокерування: для цього треба звільнити дух, душу від ланцюга перероджень, перевтілень. Це ми з Вами ще раз розглянемо в буддизмі, який черпав свої ідеї теж в упанішадах. А тут зазначимо, що Йога розробляє для цього цілу систему вправ, особливо дихання і правил поведінки, щоб досягти очищення душі. Тоді вона досягне злиття з Атманом. -Ньяя вдається до міркувань з приводу логічних засобів самовдосконалення, до розвитку аналітичного мислення, форм пізнання. Пізнанню піддане не тільки матеріальне, але Й духовне, серед останнього і Атман. За допомогою логічних побудувань Ньяя хоче довести необхідність перевтілення, карми, досягнення мокші (врятування).

Таким чином, Йога і Ньяя завершують філософські богословські побудування Веданти і Міманса.

Санкхья і Вайшешика шукає інше пояснення світу, що нас оточує. Санкхья вважає, що Брахма не розлитий в природі, а природа існує незалежно від духу. Це вже матеріалістична тенденція в розумінні світу. А Вайшешика висловлює думки, які близькі до атомістичної теорії, яка є засадою матеріалістичного розуміння природи в стародавньому світі.