Релігієзнавство - Лубський В.І. - Симарегл

Стрибог був богом вітру. Його ім'я часто зустрічається у давніх пам'ятках, але як і у інших богів, воно маловиразне. У "Слові о полку Ігоревім" йдеться про "вітри Стрибожі". У 980 р. князь Володимир поставив у Києві боввана Стрибогового для поклоніння, як свідчить про це Початковий літопис. Княгиня Ярославна у "Слові" звертається до Вітра, як до Бога: "О, Вітре, Вітрило, чому. Господине, насильно вієши?"

Назву Стрибог виводять різно. Огоновський виводив її із Стриб-бог, від "стрибати". В.Ягич виводив із дієслова стерти; так само роблять Сребрянський та Зеленін ("Изв. ОРЯС". 1903, кн.4. Стр.268). Інші вважають, що Стрибог — бог-нищитель, бог війни. Дану назву Стрибога, як бога-нищителя, порівнюють з грецьким Аполлоном того ж значення. Виводять і від чеського (шет-ржити) — берегти, милувати. Деякі вчені виводять назву Стрибог зі Сходу Так, акад. Ф.Корш та ін. виводять цю назву з іранського Стрибага — високий бог (Всевишній). Г.Баратц бачить у Стрибозі Істр-бога, Істар-бога, Астара. Е.Аничков зовсім відкидає боже значення Стрибога, бо це ніби не бог, а назва якогось племені.

Як бачимо, остаточно походження слова Стрибог не встановлено, а тому не встановлено правдивої історії цього бога.

Симарегл

Це загадковий божок, про якого мало що відомо. Але, це був один з важливих богів, коли князь Володимир у 980 р., як розповідає про це Початковий літопис, поставив йому боввана в Києві для вселюдних жертвоприношень. Літопис зве його Симорьгл, а інші пам'ятки роблять з нього двох богів: Сиа і Регла, якогось іншомовного походження.

Мокоша

Богиня серед головних богів, якій Володимир поставив у Києві ідола для прилюдних жертвоприношень, так само не знана нами ближче. У цій богині дослідники-міфологи вбачали сестру сонця" богиню дощу. Літопис подає її, як Мокошь, а інші пам'ятки додають ще форму Макош, пізніше Мокоша. "Слово Св.Григорія Богослова" згадує цю богиню серед першорядних богів: "І нині по українам (по окраїнах) моляться єму, проклятому богу Перуну, Хорсу, Мокоші".

Саме слово неясного походження, його наближають до мордовського Мокша, черемиського Мокш. Ягич вважав Мокошь за слово слов'янське, в якому -ошь закінчення, як наприклад, у слові пустошь.

Акад. Б.О.Рибаков висловив припущення, що Мокоша була ще богинею пряжі. Коли вона до когось ставилася добре, то й пряла тому або за того. У християнстві Мокошу замінила Параскева-П'ятниця.

Лада й Ладо

Більш відома друга богиня нашого Олімпу, Лада, що виступає і в чоловічій формі Лад або Ладо, — це були боги вірного супружнього життя, боги любові й веселощів, боги щастя і весни. Слово "лада" означає вірна дружина, любка, полюбовниця, а "лад" чи "ладо" — вірний чоловік, полюбовник. Ці слова дуже часто трапляються в топографічних назвах усіх слов'янських народів.

Але деякі дослідники доводять, що бога Лада зовсім не було. В наших весільних піснях згадується "ладо", але як молодий чи молода. Слово "лада" зосталося й приспівом у веснянках: "Ой, дід-ладо виорем". Взагалі ж, божество це неясне.

Лель, Полель

Лель — дохристиянський бог любові взагалі і бог побрання. Але істота цього божка зовсім неясна, не відоме й походження слова. Зустрічається звичайно в піснях як приспів. Полель — те саме, що й Лель. Це одне й те ж, але дослідники часто їх відокремлюють. Обидва слова згадуються і в польському фольклорі.

Ярило

З давнини відомий і Ярило — бог любові й пристрасті, сили та хоробрості. Божка цього звичайно вважають богом літнього розквіту творчих сил природи, весняної плодючості. Взагалі Ярило був богом весни, а також богом дітородіння.

Ярило-яр, ярий — означає сильний, особливо в любовній пристрасті, завзятий, весняний, гнівний. У давніх пам'ятках про Ярила нема згадки, але традиція його святкування дуже сильна. Свято це було або на запусти перед Петрівкою, або зразу по Петрі. Бог цей більше знаний в середній та східній Росії, а також у Білорусі, в Україні він майже зник, але свято похоронів Ярила, звичайно 3 червня, ще знане і в Україні.