Релігієзнавство - Лубський В.І. - §13. Друзи

Це нащадки Аліібн Таліба. В Алі було багато дітей, але самими відомими в боротьбі за халіфат були Хасан і Хусейн. Релігійно-політична догматика шиїтів стверджує, що верховна влада (імамат), подібно до пророцтва, є "божественним установленням". Право на імамат належить тільки родині Алі і його нащадкам. Верховна влада є спадковою. Аліди вели збройну та ідеологічну боротьбу, відстоюючи права роду Алі на імамат

В наш час нашадки Алі мешкають майже в усіх мусульманських країнах. їм н&іежить виключне право носити зелену чалму і називатись сеїдами.

§10. Кадаріти

В 9 столітті виникла секта кадарітів, які визнавали значення кадару (тобто розповсюдження в часі вічного божественного рішення). Але кадаріти обмежували це значення. Вони вважали, що в різних життєвих ситуаціях людина сама повинна вирішувати як їй треба вчиняти, бо людина керується свободою яка надана їй Аллахом. В віровченні кадаритів були дещо елементарні, але сильні уяви про те, що визнання абсолютного божественного предвизначення веде до несправедливості бога. Як слідство з цього витікала несправедливість і недосконалість світу. З часом прихильників цієї секти стали називати джабрітами. Пізніше вчення кадарізму було ретельно розроблено і доповнено мутазі-літами

§11" Мутазіліти (Мусталіти)

Секта прихильників мусульманської теології раціоналістичного знання, яка зародилась в Арабському халіфаті в 8—9 століттях. Засновником цього напряму вважається Ваішібн Ата.

Основу вчення мутазілітів складали догмати про єдинобожжя і справедливість. Вони заперечували атрибути Бога, які, як вони вважали, були не сумісними з його сутністю. Принаймні, мутазіліти вважали неприпустимими будь-які антропоморфні уяви про Бога. Вони заперечували догмат про нествореність Корану, розглядаючи його лише як одне з творінь Аллаха. Мутазіліти вели боротьбу з прихильниками абсолютного предвизначення.

§12. Рафадіти

Назва походить від арабського "рафіт" — той, що залишає, відкидає. Рафадіти — це загальна назва всіх "поміркованих" шиїтів. 1 в першу чергу імамітів. Сунітські автори називали ра-фадітами всіх шиїтів, які не визнавали законність правління халіфів Абу Бакра і Омара. На думку сунітських авторів, першими рафадітами були сабо іти — послідовники Абдалаха ібн Саба. Він стверджував, що імамат Алі є "божественним установленням".

В більш вузькому значенні рафадітами називають "поміркованих" шиїтів, прихильників щостого шиїтського імама Джафара Садика. Рафадіти не приєднались до ісмаїлітського руху і відмовились від збройної боротьби за владу. Рафадітами також називають шиїтів Куфи, які не підтримали хусайніта Зейда ібн Алі в його боротьбі за халіфат проти династії омеядів. Таким же чином рафадіти вчинили в 762-му році, відмовившись визнати імамат Мухаммеда ібн Абдалаха, який організував повстання в Медині.

§13. Друзи

Початок одинадцятого століття був відзначений в ісламі появою ісмаїлітської секти друзів. її виникнення пов'язане з особою фатімідського халіфа Єгипту — Хакіма (996—1021) і його наближеного Даразі, від імені якого ця секта й отримала назву — друзи.

Халіф Хакім був дуже жорстокою і не витриманою людиною. Він часто катував своїх придворних. За деякими даними, за часів правління Хакіма було страчено більше 18 тисяч його підлеглих. Релігійні позиції халіфа були дуже непослідовними. Він декілька разів проголошував свою належність то до шиїзму, то до сунізму. В останні роки свого життя халіф Хакім вирішив, що йому належить бути сьомим імамом. В цьому халіфа підтримав турецький Ісмаїліт, що оселився в Каїрі і став самою наближеною до халіфа людиною. В 1017-му році Даразі оголосив в великій мечеті свій твір. У ньому стверджувалося, що в халіфа втілилась душа Адама, яка в свою чергу є продуктом еманації світового розуму. Але слухачі не були готові до такої "піднесеної істини". До того ж Хакім викликав загальну ненависть, і його влада трималась завдяки армії найманців, яку складали бербеки і турки. З мечеті Даразі прийшлось тікати, а його охоронців було вбито розлюченим натовпом правовірних. За допомогою халіфа Даразі переїхав до Сирії, де розпочав організовувати рух прихильників нового вчення.

Горцям Південного Лівану, серед яких Даразі почав розповсюджувати своє вчення, був потрібен тільки привід, щоб повстати проти іранських феодалів і турецьких загарбників. Божественна постать Хакіма давала їм такий привід. Навколо Даразі почали збиратись чисельні послідовники, які були готові зі зброєю в руках відстоювати божественність халіфа.

Через деякий час з'явився ще один апостол новоз'явленого сьомого імама. Ним був іранець Хамза. В одній із мечетей Каїру Хамза спробував проголосити божественну сутність Хакіма. Але наслідки цієї події були схожі на наслідки проповіді Даразі. Хакім переправляє в Сирію і Хамзу, де останній стає першим помічником Даразі. Не сприйнятливі до "вищої істини", жителі Каїру зазнали переслідувань халіфських найманців, а розповсюдження нового культу стало ділом усього подальшого життя халіфа. Через декілька років Хакім помирає при нез'ясованих обставинах. Це дало змогу друзам об'явити Хакіма прихованим імамом, який з часом з'явиться і буде керувати Всесвітом.

В Єгипті культ Хакіма так і не прижився, але в Сирії і на деяких інших територіях розповсюдження ісламу цей культ був протягом кількох століть важливим чинником в усіх народних повстаннях, які проходили під релігійною оболонкою друїзму. Мабуть і в одинадцятому столітті, і в подальші часи сирійські друзи дуже туманно уявляли собі того, кого вони проголосили Богом в людському образі. Але таке визнання забезпечувало якісь важливі соціально-ідеологічні потреби, що в свою чергу забезпечувало успіх цього руху.

В наш час секти послідовників друїзму розповсюджені в Лівані, Сирії, Йорданії, Ізраїлі.