Релігієзнавство - Мозговий Л.І. - 2. Сучасна соціальна доктрина католицької церкви

Соціальне вчення римо-католицької церкви є сукупність суспільно-політичних, економічних та етичних концепцій. Суттєве місце в ній відводиться сучасному стану цивілізації, яке базується на гуманістичній, а не догматичній культурі. Песимістичне бачення світу покладено в основу більшості католицьких папських енци-клік. Витоки песимізму полягають перш за все в хибному розумінні сутності людини, відчуженості від буття. Визначні ідеологи Нового часу як представники світської науки опинилися перед дилемою - або визнати наявність Бога, або пояснити світ науково (Декарт, Спіноза, Лейбніц).

Соціальна доктрина католицизму викриває численні вияви кризи цивілізації, зокрема й з огляду на глобалізаційні проблеми сучасності. Безпосередній акцент робиться на байдужості людини до обставин її буття в світі. Католицька доктрина історично-об'єктивної реальності збігається з "глобальною проблематикою" А. Печчеї, викладеною в роботі "Проблеми якості людини". Автор акцентує увагу не стільки на екологічних, політичних чи соціальних проблемах, скільки на проблемах внутрішньої готовності людини до тих новоутворень, які вибудовуються в результаті її діяльності.

На сьогодні католицька церква є значним політичним фактором впливу на міжнародну політику, яка поширюється на всі держави, впливаючи не тільки на громадські організації, а й на уряди найбільших країн.

Суттєве розмежування католицької та православної віри полягало в тому, що: 1) в обґрунтуваннях віри сповідувався різний підхід до триєдності: якщо в православ' ї сповідується єдність трьох сутностей, то в католицизмі виділяють дві основні - Сина та Духа; 2) католицизм і православ' я мають певні особливості у проведенні обрядів - католики здійснюють обряди латиною, православні - старослов'янською; православні визнають розп'яття Христа на трьох цвяхах, католики - на чотирьох; покладання на себе хреста у католиків здійснюється двома пальцями, у православних - трьома; 3) католицька церква більше зорієнтована на римську цивілізацію, що, зокрема, виявляється в прихильності до юридичного тлумачення категорії "совість"; Бог у католицькій гілці віри виступає верховним суддею, праведним і справедливого, а в православ' ї - Творцем світу, який любить своє творіння.

3. Онтологія віри в працях найвидатніших теоретиків християнства

Католицька віра включає в себе дві основні гносеологічні думки - "сповідальність" Бл. Августина та "логічну доведеність" Т. Аквінського. Якщо перший зосереджував увагу на внутрішньому, виключно спекулятивному знанні, неопосередкованому досвідом, то Аквінат віддавав перевагу логічним доведенням існування Бога. Аквінський побудував власну теологію на філософії Арістотеля, за допомогою якої спробував логічно довести існування Бога: 1) божественна сутність тотожна існуванню; 2) Бога не може не бути, оскільки світ не мав би першопричини - Бог є за-садничим фактором світу; 3) Бог є кінцевою метою світу, який має прийти до цієї мети; 4) світ, згідно з божественною волею, створений за принципами гармонії - коли в межах єдиного цілого співіснують індивідуальне і сутнісно-єдине. Звісна річ, всі докази існування Бога є опосередкованими, - жоден з них не доводить безумовність існування Бога, а тільки вказує на його буття. Зрештою, варто звернутися до одного з апологетів християнської віри Квінта Тертулліана: "Вірю, оскільки абсурдно".

З розвитком схоластики, теології та містики в Середні віки філософія була визначена як наука "обслуговування" теологічних доктрин, оскільки (див. епіграф) першочерговим фактором є віра, і лише потім з' являється знання. Відповідно до цього положення наукове знання довго було занедбаним - перевага віддавалася виключно настановам церкви, енциклікам Папи, розпорядженням кардиналів. Так, відомий кардинал Саванарола був ідеологом святої інквізиції, внаслідок якої було спалено або розіп' ято понад мільйон людей. Особливо постраждали від цієї ідеології жінки та душевно хворі люди, які вважалися в ті часи або "представниками диявола", або соціально девіантними елементами. Останнє спалення відбулося в середині ХУШ ст. у Німеччині. В новітній філософії, в постмодернізмі існує такий термін, як "освенцім", який використовують на означення крайньої людської негідності. Йдеться, зокрема, про те, що одна з найцивілізованіших націй - німецька - страчувала представників інших народів (євреїв, слов' ян). Отже, шість тисячоліть розвитку людської цивілізації (починаючи від Давньоєгипетської держави, Шумеру та Акади у Вавілоні) не принесли нічого суттєвого, оскільки людська "тваринність подоби" лежить на поверхні її індивідуальності, достатньо лише спровокувати її.

Критерії релігійної моральності та етики обов' язку перед Богом зобов' язують людину бути на тільки чесною та щирою перед відповідачем, а й перед самою собою. Моральна доктрина християнства в цілому викладена в Нагорній проповіді Ісуса Христа та в Посланнях святих апостолів. Найстаріший і наймолодший з них (Петро та Іоанн) склали тільки кілька заповідей, а основний корпус Священного Тексту складають Послання св. Павла. Окрім того, до новозаповітного рукопису додається й одне послання св. Юди. В цих текстах зосереджено всі основні тлумачення та екзистенційні принципи буття людини. І якщо протестанти, а до певної міри й православні, наполягають на тому, що достатньо лише ознайомлення з текстами та "праведного" життя, то католики вважають, що тільки церква є чинним представником Бога на землі і тільки через неї можливе спасіння. В цьому полягає певний консерватизм католицизму, який не визнає самочинності людської особи, а цілком і повністю підпорядковує її божому провидінню.

У V ст. відбувся теоретичний спір між Пелагієм і Августином, який був зосереджений на предметі людської волі. Якщо чернець Пелагій відстоював і обґрунтовував думку, згідно з якою людська подоба, як подоба Бога, наділена свободою, то Августин заперечує право людини на власний вибір. Він доводить, що воля є причиною людського гріха, бо тільки Бог може вибрати для неї єдино правильне вирішення будь-якої проблеми, а як тільки людина починає самостійно приймати рішення, вона опиняється в пастці - і одразу потрапляє в тенета диявола. Згідно з положенням Августина, людина має повністю покластися на Бога, який єдиний спроможний врятувати її від "марноти провалля".

Якщо раннє християнство вибудовувалося як соціальна доктрина, то католицизм, а певною мірою і православ' я, вже формувалися як певна інституція. Так, зокрема, Гегель у роботі "Християнство і позитивна релігія" відзначав суттєві розбіжності між християнством як вірою та християнством як релігією. Як не парадоксально, але ця думка отримала своє логічне продовження в філософії Ніцше, який, з одного боку, поважав Ісуса як представника істини, а з іншого - критикував всі релігії світу та церковні установи як такі, що нівелюють саме віровчення.

Між тим, сучасна католицька церква після процесів анд-жортаменто наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. дотримується активної соціальної позиції, намагається враховувати останні наукові досягнення та відкриття, проводить миротворчу та благочинну міжнародну діяльність. Це не може не впливати позитивно на її авторитет у багатьох країнах світу.