Релігієзнавство - Сидоренко О.П. - Додаток 3.2 КОНВЕНЦІЯ ПРО БОРОТЬБУ З ДИСКРИМІНАЦІЄЮ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ

Додаток 3.1

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

(Генеральна Асамблея ООН, 10 грудня 1948року)

(Витяг)

Стаття 18

Кожна людина мав право на свободу думки, совісті й релігії. Це право означає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні й виконанні релігійних ритуальних обрядів.

Стаття 29

Під час здійснення своїх прав і свобод кожна людина має зазнавати лише таких обмежень, що встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку й загального добробуту в демократичному суспільстві.

Додаток 3.2 КОНВЕНЦІЯ ПРО БОРОТЬБУ З ДИСКРИМІНАЦІЄЮ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ

(ГКЮНЕСКО, 14 грудня 1960 року)

(Витяг)

Стаття 1

1. У цій Конвенції термін "дискримінація" охоплює будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи переваги за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, економічного стану чи народження, що має метою або наслідком знищення чи порушення рівності ставлення в галузі освіти <...>

Стаття 2

Не розглядаються як дискримінація під кутом зору статті 1 цієї Конвенції, якщо вони допускаються в окремих державах, такі положення:

2) створення чи збереження різних систем освіти або навчальних закладів за мотивами релігійного чи мовного характеру, які дають освіту, що відповідає виборові батьків або законних опікунів учнів, у тих випадках, коли включення в ці системи або вступ до цих закладів є добровільним і якщо освіта, що надається ними, відповідає нормам, визначеним чи затвердженим компетентними органами освіти, зокрема щодо освіти того ж самого ступеня.

Стаття 5

2) Батьки і, у відповідних випадках, законні опікуни повинні мати можливість, по-перше, в межах, визначених законодавством кожної держави, вільно посилати своїх дітей не в державні, а В інші навчальні заклади, що відповідають мінімальним вимогам, установленим або затвердженим компетентними органами освіти, і, по-друге, забезпечувати релігійне та моральне виховання дітей відповідно до їхніх власних переконань; нікому, окремо і жодній групі осіб, взятих у цілому, не слід нав'язувати релігійного виховання, що несумісне з їхніми переконаннями.

Додаток 3.3. МІЖНАРОДНИЙ ПАКТ ПРО ГРОМАДЯНСЬКІ ТА ПОЛІТИЧНІ ПРАВА

(Генеральна Асамблея ООН, 19 грудня 1966року)

(Витяг)

Стаття 18

1. Кожна людина має право на свободу думки, совісті й релігії. Це право означає свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір і свободу сповідувати свою релігію та переконання як одноосібно, так і спільно з іншими, публічно чи приватно, у відправленні культу, виконанні релігійних і ритуальних обрядів і вчень.

2. Ніхто не повинен зазнавати примусу, що принижує його свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір.

3. Свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише обмеженням, що встановлені законом і є необхідними для охорони суспільної безпеки, порядку, здоров'я і моралі, так само як і основних прав і свобод інших осіб.

Стаття 27

У тих країнах, де існують етнічні, релігійні та мовні меншини, особам, які належать до меншин, не може бути відмовлено у праві разом з іншими членами тієї ж групи користуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію і виконувати її обряди, а також користуватися рідною мовою.

Додаток 3.4 ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ЛІКВІДАЦІЮ ВСІХ ФОРМ НЕТЕРПИМОСТІ ТА ДИСКРИМІНАЦІЇ НА ОСНОВІ РЕЛІГІЙ АБО ПЕРЕКОНАНЬ

(Резолюція 36/55 Генеральної Асамблеї ООН від 25 листопада 1981 року)

Генеральна Асамблея,

беручи до уваги, що, відповідно до одного з основних принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй, гідність і рівність властиві кожній людині та що всі країни-члени зобов'язалися чинити спільні та самостійні дії у співпраці з Організацією Об'єднаних Націй для сприяння й заохочення загальної поваги і дотримання прав людини та основних свобод для всіх, без будь-якої різниці щодо раси, статі, мови чи релігії,

беручи до уваги, що в Загальній декларації прав людини та в Міжнародному пакті про права людини проголошуються принципи недискримінації та рівності перед законом і право на свободу думки, совісті, релігії або переконань,

беручи до уваги, що нехтування та порушення прав людини і основних свобод, зокрема права на свободу думки, совісті, релігії або переконань будь-якого виду, є прямо чи побічно причиною воєн і тяжких страждань людства, особливо, коли вони є засобом іноземного втручання у внутрішні справи інших держав і ведуть до розпалення ненависті між народами і державами,

беручи до уваги, що релігія або переконання є для кожного, хто їх дотримується, одним із основних елементів його світогляду і що свободи релігії чи переконань належить повністю дотримуватись і Гарантувати,

вважаючи важливим сприяння терпимості, розумінню й повазі щодо питань свободи релігії та переконань і домагання неприпустимості використання релігії чи переконань з метою, несумісною зі Статутом та іншими відповідними документами Організації Об'єднаних Націй, з метою і принципами чинної Декларації,

будучи переконаною в тому, що свобода релігії чи переконань має сприяти досягненню загального миру, соціальної справедли-

вості і дружби між народами, ліквідації ідеологій та практики колоніалізму і расової дискримінації,

відзначаючи із задоволенням прийняття декількох і набуття чинності деякими конвенціями під егідою Організації Об'єднаних Націй та спеціалізованих закладів щодо ліквідації різних форм дискримінації,

будучи занепокоєною проявами нетерпимості й наявністю дискримінації з питань релігії або переконань, які ще існують в окремих районах світу,

сповнена рішучості вживати всіх необхідних заходів для скорішої ліквідації такої нетерпимості в усіх її формах і проявах та запобігати дискримінації на підставі релігії або переконань і боротися з нею,

проголошує цю Декларацію про ліквідацію всіх форм нетерпимості й дискримінації на підставі релігії або переконань:

Стаття 1

1. Кожна людина має право на свободу думки, совісті й релігії. Це право включає свободу обирати релігію чи мати переконання будь-якого виду на свій вибір і свободу сповідувати свою релігію та висловлювати переконання як особисто, так і спільно з іншими, публічно або приватно, у відправленні культу, виконанні релігійних і ритуальних обрядів та вчень.

2. Ніхто не може зазнавати примушення, що принижує його свободу мати релігію або переконання у відповідності зі своїм вибором.

3. Свобода сповідувати релігію або висловлювати переконання підлягає лише встановленим законом обмеженням, що є необхідними для охорони громадської безпеки, порядку, здоров'я і моралі, так само як і основних прав і свобод інших осіб.

Стаття 2

1. Нікого не можна піддавати дискримінації на підставі релігії або переконань з боку будь-якої держави, установи, групи осіб чи окремих осіб.

2. Згідно з метою даної Декларації, висловлювання "терпимість і дискримінація на підставі релігії або переконань" означає будь-які розрізняння, винятки," обмеження чи надання переваги, засновані на релігії або переконаннях, і має за мету, або як наслідок, знищення чи применшення визнання, користування, здійснення на підставі рівності прав людини і основних свобод.

Стаття З

Дискримінація людей на підставі релігії або переконань є образою для людської гідності та запереченням принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй, і засуджується як порушення прав людини й основних свобод, проголошених у Загальній декларації прав людини і конкретно викладених у міжнародних пактах про права людини, та як перешкода для дружніх і мирних стосунків між державами.

Стаття 4

1. Усі держави мають впроваджувати ефективні заходи для попередження та ліквідації дискримінації на підставі релігії або переконань у визнанні, здійсненні та реалізації прав людини і основних свобод у всіх сферах суспільного, економічного, політичного, соціального та культурного життя.

2. Усі держави мають докладати максимум зусиль щодо прийняття чи скасування законодавства, коли це необхідно для заборони будь-якої подібної дискримінації, а також для вжиття всіх належних заходів для боротьби проти нетерпимості на підставі релігії або інших переконань у цій сфері.

Стаття 5

1. Батьки або, у певних випадках, законні опікуни дитини мають право визначати спосіб життя в межах сім'ї згідно зі своєю релігією чи переконаннями, а також виходячи з морального виховання, яке, на їх думку, має отримати дитина.

2. Кожна дитина має право доступу до освіти у сфері релігії чи переконань згідно з побажаннями її батьків або, у певних випадках, законних опікунів і не може примушуватися до навчання у сфері релігії чи переконань всупереч бажанням її батьків чи законних опікунів, причому визначаючим принципом є інтереси дитини.

3. Дитина має бути захищеною від будь-якої форми дискримінації на підставі релігії чи переконань. Вона має виховуватись у дусі розуміння, терпимості, дружби між народами, миру та загального братерства, поваги до свободи релігії чи переконань інших людей, а також у повному усвідомленні того, що її енергія та здібності мають бути присвячені служінню на благо людства.

4. Якщо дитина позбавлена піклування батьків або законних опікунів, мають бути врахованими виявлені ними воля чи будь-які прояви тієї волі щодо питань релігії або переконання, причому визначаючим принципом є інтереси дитини.

б. Практичні сторони релігії або переконання, в яких виховується дитина, не повинні завдавати шкоди ні ЇЇ фізичному або розумовому здоров'ю, ні її повному розвиткові, з додержанням пункту 3 статті 1 даної Декларації.

Стаття 6

Відповідно до статті 1 даної Декларації та з додержанням положень пункту 3 статті 1, право на свободу думки, совісті, релігії або переконань передбачає, зокрема, такі свободи:

a) відправляти культи або збиратись у зв'язку з релігією або переконаннями і створювати й утримувати місця для цієї мети;

b) створювати й утримувати відповідні благодійні або гуманітарні установи;

c) виробляти, придбавати й використовувати у відповідній кількості необхідні предмети і матеріали, що пов'язані з релігійними обрядами або звичаями чи переконаннями;

d) створювати, видавати й розповсюджувати відповідні публікації у цих сферах;

е) здійснювати викладання з питань релігії або переконань у місцях, пристосованих до цієї мети;

f) звертатися по фінансову допомогу до окремих осіб та організацій і отримувати від них добровільні пожертвування;

g) здійснювати підготовку, призначати, обирати або призначати за правом успадкування відповідних керівників згідно з потребами й нормами тієї чи іншої релігії або переконання;

h) додержуватись днів відпочинку, відзначати свята і відправляти обряди за приписами релігії чи переконаннями;

і) установлювати й підтримувати зв'язки з окремими особами і громадами у сфері релігії чи переконань на національному і міжнародному рівнях.

Стаття 7

Права і свободи, проголошені даною Декларацією, подаються в національному законодавстві у такий спосіб, щоб кожна людина мала можливість використовувати ці права і свободи на практиці.

Стаття 8

Ніщо у даній Декларації не може витлумачуватися з метою обмеження або викривлення будь-якого права, зазначеного в Загальній декларації прав людини і в міжнародних пактах прав людини.