Регіональна економіка - Зінь Е.А. - 3.6. Охорона земельних ресурсів

Законом України "Про охорону земель" (2003 р.) визначені правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

Охорона земель — це система правових, організаційно-економічних та технологічних заходів, спрямованих на:

• раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб;

• захист від шкідливого антропогенного впливу;

• відтворення і підвищення родючості грунтів;

• підвищення продуктивності земель лісового фонду;

• забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Важливою характеристикою ґрунтів є їх родючість. Під родючістю ґрунту розуміють здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку.

Оцінка родючості земель та визначення ефективності використання земель характеризується виходом продукції з одиниці земельної площі. Економічна ефективність збільшується внаслідок запобігання збитків в аграрному секторі, зменшення витрат на ліквідацію наслідків забруднення виробничих об'єктів в сільському господарстві, зменшення витрат сировини, енергії та витрат, пов'язаних із забезпеченням нормального стану природного середовища.

Деградація грунтів є неминучий процес і залежить від рівня розвитку суспільства, економічного стану країни. Україна мас впровадити високу культуру землекористування, вжити необхідних заходів, що попереджають деградацію ґрунтів. Для збереження ґрунтів важливим є підвищення рівня знань про ґрунти та їх властивості керівників підприємств аграрного сектору, окремих користувачів земельних ресурсів, які розглядають ґрунти винятково як засіб задоволення споживчих функцій, як джерело для одержання сільськогосподарської продукції. Недостатніми знаннями володіють користувачі земель стосовно екологічної функції ґрунтів, від якої залежить водно-сольовий баланс, умови функціонування великої кількості організмів, склад повітря, обмін газів між ґрунтом і атмосферою. Вказані процеси в остаточному підсумку впливають на життя людини. Різностороння, малокваліфікована дія людини на грунт супроводжується глибокими ідеологічними змінами середовища ґрунту. Порушується екологічна,рівновага, змінюються кількісні співвідношення між окремими поживними елементами фунту, що викликано незбалансованою системою виробництва, недостатнім внесенням в ґрунт мінеральних добрив. Втрата фунтового гумусу знижує рівень економіко-екологічної ефективності землекористування.

Відчутної шкоди земельним ресурсам надає застосування отрутохімікатів, що використовують для боротьби з сільськогосподарськими шкідниками. Останнім часом заборонено застосування ДДТ, албрину, меркаптафосу, обмежено застосування препаратів ртутно-органічних і миш'якових. Якщо чітко наслідувати агротехнічні прийоми, то застосування хімічних засобів можна значно скоротити. Вдалося поставити перепону, наприклад, хлібній жужелиці, хлібним пильщикам.

Відчутної шкоди сільськогосподарським культурам завдає заразиха. Своїми присосками вона "прилипає" до коренів рослини — "господаря", висмоктує звідти воду і поживні речовини. Соняшник, диня, кавун, огірок хиріють, стають менш врожайні або зовсім гинуть. Для боротьби з заразихою використовують мушку — фітомизу. Самка комахи ховає свої яєчка в квітці заразихи, через день-два з'являються личинки, котрі знищують ще не визріле насіння, а перетворившись на дорослу муху, дірявлять стебло рослини-паразита.

Вчені винайшли "живий гербіцид" і проти амброзії — одного з найпоширеніших бур'янів на полях. Ефективним виявився амброзіє-вий листоїд, який нищить бур'ян протягом усієї вегетації. Оранжеві подовженої форми яєчка листоїда по 2-5 штук відкладає на нижню частину листя, що ними, як і суцвіттями, з квітня до середини вересня живляться личинки. При цьому не завдається ніякої шкоди сільськогосподарським культурам. Застосовуються проти амброзії ще комахи, які споживають її сім'янки та чоловічі суцвіття.

Новий напрям біологічної науки—алелопатія — вивчає вплив одних рослин на інші. Виявилось, окремі сорти сонго, суданки, соняшника нагромаджують в собі хімічні речовини, згубно діючі на деякі бур'яни. Треба тільки висіяти і не збирати їх після визрівання, а весною посіяти тут, скажімо, овочеві культури. Дослідження тривають. Слід визначити склад "живих гербіцидів" для сорго, суданки й соняшника, вивести сорти цих та інших культур з більшим вмістом необхідних речовин.

Науково обґрунтовані сівозміни, сучасний і правильний обробіток Грунту, підбір сортів з урахуванням господарської цінності та стійкості проти шкідників і хвороб, додержання норм і строків посіву, забезпечуючи швидкі, дружні сходи,—ці та інші заходи приносять незаперечну користь.

Особливого значення набуває селекція нових сільськогосподарських культур, таких, як стійкі до соняшникової молі панцирні сорти соняшника, витривалі сорти пшениці "Безоста-1" тощо. Успішно протистоїть хворобам високоврожайний сорт ярового ячменю "Джерело". Біологічним засобом захисту рослин від хвороб та шкідників є також хвороботворні мікроорганізми, хижі, паразитичні комахи (ентомофаги)" бур'яни. Поміж ентомофагів насамперед назвати трихограму. Вона полює на сивок — пернатих шкідників зернових і технічних культур, на кукурудзяного метелика та ін. Мушка фітозима (фітофаг) знищує бур'яни на посівах технічних, овоче-баштанних і кормових культур.

Дедалі більшого значення набуває мікробіологічний метод, що базується на розмноженні бактерій, грибків, вірусів, використовуваних проти шкідливих комах та збудників хвороб. Ці мікроорганізми вилучають із хворих чи загиблих у природних умовах комах, розмножують, а потім повертають у звичайне середовище існування.

В результаті порушення режиму поливу, незадовільного стану дренажу значні площі зрошувальних земельна півдні України засолюються, що негативно позначається на родючості. Частота та інтенсивність поливу при зрошуванні повинні здійснюватися з урахуванням типу грунту, погодних умов, виду рослин, рівня та хімічного складу ґрунтових вод. На практиці врахувати все надзвичайно складно, тому трапляється надмірна зволоженість, що погіршує меліоративний стан полів.

Бувають випадки, коли порушення технології поливу земельних ділянок призводить до значних втрат води. При зрошуванні машинами ДДА спостерігається перезволоження грунту, в результаті обробітку важкими сільськогосподарськими машинами він ущільнюється на глибину 60-80 см. Тоді вода при поливі стікає в балки, уносячи з собою поживні речовини, гербіциди, і там утворюються заболочені ділянки. Необхідна повсякденна, кропітка робота працівників водного господарства, сільськогосподарських підприємств, спрямована на покращення використання води при зрошенні.

Збереження земельних ресурсів безпосередньо пов'язане із захистом їх від підтоплення. Площі природного та техногенного підтоплення охоплюють 12% території держави, головним чином на території Степового регіону, в зоні зрошувального землеробства та великих водосховищ. Підтоплюються населені пункти, сільськогосподарські угіддя, погіршуються умови функціонування господарських об'єктів, знижується родючість земель, виникають надзвичайні ситуації.

За останні 15 років загальна площа земель та кількість міст і селищ із сталими проявами підтоплення зросли вдвічі. Ним охоплено території понад 500 міст і селищ. За експертними оцінками, від підтоплення земель тією чи іншою мірою потерпають до 16 млн. чоловік, населенню наносяться колосальні соціально-економічні збитки. Головними причинами, які призвели до такого стану, є:

• втрати води в системах водопостачання та водовід ведення;

• незадовільне функціонування чи повна відсутність зливової каналізації, інших систем водовідведення у населених пунктах;

• порушення природного стоку на забудованих територіях та територіях, покритих транспортними комунікаціями;

• недостатньо обгрунтована зарегульованість річок водосховищами та ставками;

• замулення та засмічення водних об'єктів;

• надмірне зрошення орних земель без відповідного дренажу;

• пошкодження, замулення та засмічення дренажних систем, призначених для попередження процесів підтоплення територій населених пунктів і сільськогосподарських угідь;

• інженерно непідготовлене виведення з експлуатації вугільних шахт та кар'єрів;

• скорочення площ лісових насаджень та природних ландшафтів. Впровадження заходів, спрямованих на ліквідацію загрозливої

ситуації, що склалася внаслідок підтоплення, регулюються законами України та загальнодержавними програмами. В той же час виконання заходів здійснюється з порушеннями, спрямовано, головним чином, на ліквідацію наслідків підтоплення, а не на запобігання чинникам його виникнення. Підприємствами порушується встановлений законодавством режим господарської діяльності у водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах та на водозборах.

Не організовано систематичне вивчення, моніторинг та прогноз розвитку процесів підтоплення земель, не проведено інвентаризацію та оцінку стану потенційно небезпечних територій. Недостатньо виділяється коштів для впровадження затверджених загальнодержавних програм.

Державним та регіональним органам влади необхідно спрямовувати свою діяльність на впровадження заходів організаційно-правового, науково-технічного та фінансового змісту, пов'язаних із запобіганням виникнення процесів підтоплення земель. До головних в їх складі належить:

• проведення інвентаризації, паспортизації та оцінки технічного стану постійно небезпечних об'єктів, що можуть бути підтоплені;

• забезпечення додержання технологічних режимів експлуатації зрошувальних систем та впровадження науково обгрунтованих норм та режимів поливу сільськогосподарських угідь;

• скорочення втрат води у мережах водопостачання та водовідведення, розчищення та відновлення систем зливової каналізації у межах населених пунктів;

• відновлення природної дренуючої здатності територій та недопущення замулення, забудови, засмічення і руйнування природних дренуючих систем;

• вдосконалення системи моніторингу підтоплених територій на державному, регіональному, місцевому та об'єктовому рівнях;

• фінансування із державного та місцевих бюджетів виконання робіт по спорудженню захисних дамб та споруд, інженерних дренажних систем, будівництва та реконструкції зливової каналізації, видання інформаційно-довідкових матеріалів та рекомендацій щодо попередження підтоплення земель для використання в роботі органами місцевої виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Законом України "Про охорону земель" (2003 р.) визначена система заходів в галузі охорони земель. До їх складу входить:

• розробка загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, створення екологічної мережі;

• здійснення природно-сільськогосподарського, екологічно-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;

• впровадження стандартизації, економічного стимулювання щодо охорони та використання земель і підвищення родючості грунтів. Встановлені норми гранично допустимого забруднення грунтів з метою визначення придатності земель для використання щодо гранично допустимої концентрації у ґрунтах хімічних речовин, залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів, важких металів тощо, максимально допустимого рівня забруднення грунтів радіоактивними речовинами. Для здійснення контролю за якісним станом ґрунтів встановлена норма максимального рівня забруднення, щодо оптимального вмісту поживних речовин, фізико-хімічних властивостей ґрунтів тощо. Важливими є рекомендації стосовно встановлення оптимального співвідношення земельних ресурсів сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, рекреаційного призначення, а також оптимального співвідношення земель лісового та водного фондів; оптимального співвідношення ріллі та багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, а також земель під полезахисними лісосмугами в агроландшафтах. Показники гранично допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів внаслідок антропогенного впливу та негативних природних явищ, а також норми інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення дозволяють оцінити деградацію земель, запобігти погіршенню їх стану в процесі використання.

Держава здійснює економічне стимулювання заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості грунтів землевласникам та землекористувачам. До їх складу входить надання податкових і кредитних пільг фізичним і юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи щодо захисту земель від ерозії, підвищення родючості грунтів та інші заходи, передбачені загальнодержавними і регіональними програмами використання та охорони земель. Землевласники та землекористувачі звільняються від плати за земельні ділянки, на яких виконуються роботи з меліорації, рекультивації, консервації земель та інші роботи щодо охорони земель, на період тимчасової консервації, будівництва та сільськогосподарського освоєння земель.

Сільськогосподарським товаровиробникам здійснюється компенсація недоодержаної частки доходу внаслідок консервації деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земель.