Регіональна економіка - Зінь Е.А. - 4.3. Загальна оцінка стану та розвитку промисловості

Для оцінки стану промисловості використовують сукупність показників, що відображають результати діяльності промислових підприємств. Це: загальний обсяг виробництва промислової продукції, обсяг виробництва окремих видів промислової продукції; обсяг виробництва промислової продукції на душу населення; питома вага окремих галузей промисловості у валовому випуску продукції; індекс зміни обсягу промислової продукції в поточному році до обсягу продукції в базовому році; доходи та витрати від виробничої діяльності, прибутковість підприємств окремих галузей промисловості, кількість працівників, продуктивність праці та середньомісячна заробітна плата у промисловості, ін. Для більш ґрунтовної оцінки стану промисловості застосовують також такі показники: структура витрат на виробництво, (%) в т. ч. матеріальні витрати, амортизація, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, інші операційні витрати; витрати на одиницю виробленої продукції, грн./грн. в т. ч. матеріальних витрат, амортизації, витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, інших операційних витрат, показники, що визначають стан використання паливно-енергетичних ресурсів, використання виробничої потужності підприємства, матеріалоємність продукції, фондовіддачу, створення нової продукції, використання нових форм сировинних запасів, впровадження нової техніки і технології тощо.

Тенденції, що склалися починаючи з 1991 р. у розвитку окремих галузей промисловості в Україні та на території окремих регіонів тотожні, пов'язані із негативним впливом економічних процесів, зміною форм власності, приватизацією, формування принципово нових економічних відносин, оцінюються з використанням індексу зміни обсягу продукції за період 1990-2004 рр., за умови, що досягнутий рівень розвитку в 1990 р. прийнятий за 100%.

Порівняння результатів діяльності в окремих галузях промисловості здійснено з результатами, досягнутими в 1990 р., коли Україна знаходилася в складі СРСР. Таке порівняння наведено не з тих причин, що в той час були досягнуті значні позитивні результати. В дійсності економіка СРСР розвивалася екстенсивним шляхом, за рахунок збільшення у виробництві енергетичних, матеріальних, природних, трудових ресурсів, а не шляхом раціонального використання цих ресурсів. Щорічно обсяг промислової продукції зростав лише на 2-3%, тоді, коли темпи росту обсягу продукції в розвинутих країнах були значно вищими (в Японії, наприклад, 6-7%). Продуктивність праці в СРСР відставала від продуктивності праці в інших країнах, порівняно із США, наприклад, в два рази. Результати досягнень в науково-технічному прогресі з надзвичайними труднощами знаходили втілення у виробництві.

Авторитет вчених був принизливим. Не враховувалося, що в світі настав період впровадження нового етапу науково-технічної революції, який охопив всі економічно розвинуті країни, наукові розробки інтенсивно впроваджувалися у всі сфери виробничої діяльності. В умовах відсутності задоволення необхідних соціальних потреб населення колосальні кошти направлялися для розвитку воєнно-промислового комплексу, утримання армії, для підтримки інших країн, нехтуючи забезпечення необхідними соціальними потребами свого народу.

Таким чином, порівняння основних показників регіонального розвитку протягом останніх п'ятнадцяти років з результатами 1990 р. дає можливість об'єктивно оцінити наявні досягнення та приховані можливості промисловості України, також окремих регіонів для наочного покращення ситуації, збільшення обсягів виробництва, підвищення його ефективності в умовах самостійності, соборності, демократизації суспільства, використання різних форм господарювання, для значного покращення економічного та соціального стану людей.

Наведені в підручнику дані про досягнення регіональної економіки в Україні свідчить про складний шлях становлення. Перебудова системи державного управління, широкомасштабне впровадження приватизації привело до значних недоліків, що видно із наведених даних (рис. 4.1 і 4.2). Індекси зміни обсягів продукції в паливній промисловості, енергетиці, чорній металургії, машинобудуванні, в хімічній, деревообробній, легкій та харчовій промисловості свідчать про наявність спадів та підйомів.

Загальнодержавні тенденції розвитку промисловості притаманні розвитку промисловості на території всіх регіонів, що видно із наведених на рис. 4.3 індексів зміни обсягів промисловості продукції на території окремих регіонів. Детальна оцінка процесів, що відбуваються, наведена в подальших розділах підручника. Розглядаються такі галузі промисловості:

• паливно-енергетичний комплекс;

• гірничо-металургійний комплекс;

• машинобудування, хімічна, деревообробна та легка промисловість.