Регіональна економіка - Зінь Е.А. - 4.10. Послуги. Мале підприємництво

Послуги — це діяльність суб'єктів, яка не набуває матеріально-речової форми і задовольняє певні особисті чи колективні потреби замовників. Вона є результатом різнорідної діяльності, що здійснюється виробником на замовлення будь-яких споживачів (окремих громадян, підприємств, організацій). Специфіка послуг як продукції полягає в тому, що послуги не накопичуються, не транспортуються, не існують окремо від виробників. Вони споживаються в момент їх надання.

До функції сфери послуг відноситься обслуговування людей з метою задоволення конкретних їх потреб та забезпечення належного життєвого рівня. Сфера послуг виконує також важливу соціальну функцію забезпечуючи раціональне використання поза робочого, вільного часу працівників для підвищення освітньо-культурного рівня людей, що має важливе значення для усіх верств населення, особливо для молоді.

Протягом останніх п'ятнадцяти років буди здійснені принципові організаційно-адміністративні заходи щодо роботи підприємств послуг. До початку процесу приватизації послуги населенню надавалися державними та комунальними підприємствами, існував галузевий принцип управління цими підприємствами, надмірна концентрація послуг. На території кожної області України послуги населенню надавали територіально-виробничі підрозділи (побутові комбінати, будинки побуту тощо), в яких концентрувалася робота різних ательє, майстерень, приймальних пунктів тощо. Будинки побуту існували в містах та сільській місцевості. Житлово-комунальні послуги надавалися комбінатами комунальних підприємств, комбінатами благоустрою, виробничими управліннями комунального і житлово-комунального господарства. Вони об'єднували роботу дрібних підприємств.

Починаючи з 1992 р. були ліквідовані територіально-виробничі об'єднання, управління, комбінати та інші підприємства сфери послуг. Почали організовуватися нові підприємства, які працюють на комерційних принципах, мають статус юридичної особи. Такі підприємства здійснюють ремонт і пошиття взуття; ремонт і пошиття швейних, хутряних, шкіряних виробів, головних уборів та виробів текстильної галантереї; ремонт, пошиття і в'язання трикотажних виробів; ремонт і виготовлення меблів; ремонт і технічне обслуговування радіоелектронної апаратури, побутових машин і приладів; ремонт і будівництва житла та інших будівель. Були створені хімчистки, пральні, лазні, перукарні, пункти запису аудіо- та відеокасет, контори для обміну житла тощо. Розширилися можливості для працевлаштування, для заняття індивідуальною трудовою діяльністю людей, що були звільнені із державних підприємств в результаті їх приватизації.

Для оцінки роботи підприємств, що надають послуги, використовують такі показники: обсяг вироблених послуг та обсяг реалізованих послуг.

Показник "обсяг вироблених послуг" являє собою вартісну оцінку фактично вироблених підприємством усіх послуг, тобто послуг вироблених та переданих споживачам, а також послуг вироблених та призначених для внутрішнього споживання підприємством. Показник обчислюється в цінах виробництва (без ПДВ).

Обсяг реалізованих послуг (включаючи ПДВ) — показник, що відображає отриманий доход підприємства від реалізації послуг. Сума доходу відображається у відповідних документах, які оформляються при розрахунках із споживачами.

Діяльність підприємств в сфері послуг на території окремих регіонів характеризується даними, наведеними в табл. 4.19.

Таблиця 4.19

Діяльність підприємств в сфері послуг за регіонами в 2004 р.

Наведені в табл. 4.19 дані свідчать про наявність значних розбіжностей в обсягах реалізації послуг на території окремих регіонів. Найбільші обсяги послуг реалізовано в м. Києві — 29,2% загального обсягу реалізації по країні, також в Степовому регіоні — відповідно 25,1 %. В інших регіонах обсяг реалізованих послуг значно менший, становить на рівні 6-15% загального значення цього показника по країні.

Більш наглядне уявлення про стан реалізованих послуг можна отримати використовуючи показник "обсяг реалізованих послуг на одну особу". За цим показником найбільший обсяг реалізації здійснюється в м. Києві — в 4,9 рази більше порівняно із середнім значенням показника по країні, а також в Криму — відповідно в 1,5 рази більше. На території інших регіонів обсяг реалізації послуг на одну особу значно менший порівняно із середнім значенням показника по країні. Особливо незначними є обсяги реалізації в Подільському регіоні — 45,1 % до значення показника по країні, в Поліському регіоні — відповідно 48,2%. Серед областей, де обсяг реалізації послуг на одну особу не перевищує 200 грн. за рік є такі: Житомирська, Чернігівська, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Кіровоградська, Івано-Франківська, Луганська.

Реалізація послуг для населення оцінюється відповідним показником. Обсяг послуг, реалізованих населенню в середньому складає 32% загального обсягу послуг. Приблизно на такому рівні здійснюється реалізація послуг населенню на територіях усіх регіонів за виключенням Поліського, де питома вага послуг, що реалізується населенню складає 42,8% загального обсягу послуг.

Можливості в Україні для значного покращення діяльності у сфері надання різноманітних послуг підприємствам та фізичним особам пов'язують із розвитком малого підприємництва, враховуючи, що ця сфера діяльності має стати одним із важливих факторів внутрішньо регіональної та макроекономічної стабілізації країни.

Відповідно до "Господарського Кодексу України" (2003 р.) до малих належать підприємства, в яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції, виконання робіт та надання послуг за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Мале підприємництво являє собою важливу складову частину регіональної економічної діяльності, без якої неможливий розвиток виробничої сфери. Мале підприємництво з'явилося з моменту існування України як самостійної держави і стало інтенсивно розвиватися незважаючи на наявність складних соціально-політичних умов. За чотири роки (з 2000 р. по 2004 р.) кількість малих підприємств в Україні збільшилося на 30%. З особливою інтенсивністю утворюються малі підприємства в м. Києві — за вказаний період їх кількість збільшилась на 55,9%, в Криму — на 49,1 % відповідно.

В регіональному розрізі розвиток малого підприємництва здійснюється нерівномірно, що визначається впливом економіко-географічних факторів. Найбільший приріст кількості малих підприємств відмічено в Поліському регіоні — на 32,7%, в Подільському регіоні — на 30%. Меншими темпами збільшується кількість малих підприємств в Донбаському регіоні (табл. 4.20).

Таблиця 4.20

Кількість малих підприємств за регіонами

Для більш ґрунтовної оцінки стану малого підприємництва в регіональному розрізі використовуються показники: "кількість малих підприємств на 10 000 чоловік населення", та "частка продукції малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції". Аналіз зміни зазначених показників (табл. 4.21) підтверджує наявність такої тенденції. При збільшенні в цілому по Україні кількості малих підприємств на 10 000 чол. населення на 36% частка продукції малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції зменшилась з 8,1% до 5,3%. Аналогічні тенденції існують на території усіх регіонів. В Києві, наприклад, частка продукції малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції зменшилась з 6,1% до 4,8%; в Поліському регіоні — з 11,7% до 7,9%; в Подільському — з 12,8% до 9,6%; в Степовому — з 11,6% до 7,6%; в Карпатському — з 17,7% до 9,7%; в Донбаському — з 8,2% до 4,3 %.

Таблиця 4.21

Малі підприємства за регіонами

Закінчення табл. 4.21

Особливість розвитку малого підприємництва полягає в тому, що в умовах несприятливого інвестиційного клімату малі підприємства зорієнтовані на такі швидко прибуткові види економічної діяльності, як торгівля та посередницькі послуги. Стан економіки такий, що довгострокові виробничі вкладення не є вигідними. На регіональному рівні в умовах відсутності чіткої державної позиції стосовно малого підприємництва негативно впливають такі фактори як нестабільність фінансово-кредитної підтримки, нормативно-правових документів, адміністративні бар'єри, бюрократична позиція окремих посадових осіб тощо.

Законом України "Про державну підтримку малого підприємництва" (2000 р.) визначена необхідність розробки та впровадження Національної, регіональних та місцевих програм підтримки розвитку малого підприємництва.

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва є комплекс заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого підприємництва. Національна програма затверджується Верховною Радою України, її виконання здійснюється в результаті реалізації конкретних заходів на основі використання бюджетних коштів.

Місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи місцевого самоврядування розробляють та впроваджують місцеві програми підтримки малого підприємництва виходячи із своїх потреб і можливостей. При цьому враховують пріоритети, визначені Національною програмою сприяння розвитку малого підприємництва.

Програми підтримки малого підприємництва включають:

· фінансово-кредитну та інвестиційну підтримку суб'єктів малого підприємництва;

· забезпечення участі малих підприємств у виконанні поставок для державних та місцевих потреб;

· вдосконалення нормативно-правової бази;

· сприяння розширенню масштабів малого підприємництва;

· встановлення системи пільг для малих підприємств, в тому числі в податковій сфері;

· допомогу в матеріально-технічному та інформаційному забезпеченні.

Для малих підприємств може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. В місцевих програмах передбачається створення нових робочих місць, навчання молодих підприємців, надання безкоштовної юридичної, консультативної підтримки, прискорена видача Свідоцтва суб'єкту підприємницької діяльності (протягом 5 робочих днів) тощо.

Фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки малого підприємництва здійснюється на державному рівні Українським фондом підтримки підприємництва, на регіональному та місцевому рівні — відповідними регіональними та місцевими фондами. Кошти українського фонду, регіональних та місцевих фондів підтримки підприємництва формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів, одержаних від приватизації майна, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб та інших коштів.