Регіональна економіка - Качан Є.П. - Регіоналізм

Регіоналістика (котру деколи називають регіоністикою) виросла із надр регіональної економіки, яка поступово ставала все більш комплексною, наповненою соціальними, екологічними та іншими позаекономічними аспектами досліджень. Спочатку цю назву (регіоналістика — регіональна наука — Regional Science) запропонував американський економіст Вол-тер Айзард у першій половині 50-х років XX ст. ("Методи регіонального аналізу: введення в науку про регіони", 1966). Він вперше створив у Пенсільванському університеті кафедру регіональної науки замість кафедри географії. Пізніше була створена міжнародна Асоціація регіональної науки з центром у Філадельфії. За В. Айзардом, регіональна наука розглядає просторовий аспект соціально-економічних процесів, які можна відобразити математичними методами. Регіоналістика складалася як дуже прагматична наука (без особливих теоретичних тонкощів) для вирішення конкретних завдань регіонального розвитку, районного планування і розвитку міст. Завдяки цьому вона суттєво наблизилась до районного планування (інженерно-архітектурної науки з упорядкування території). Пізніше значна увага почала приділятися вирішенню екологічних проблем (Айзард В. Еколого-економічний аналіз для регіонального розвитку, 1972).

Отже, суть регіоналістики як міждисциплінарної науки — у комплексному (системному) підході до вирішення сукупності всіх соціально-економічних, політичних, історичних, природно-екологічних та інших аспектів регіонального розвитку. Регіональна економіка при такому підході стає частиною регіоналістики, яка безпосередньо досліджує тільки економічні особливості розвитку регіонів. Проте в дійсності принципової різниці між двома науками, як правило, не бачать.

Регіональна наука зіграла велику конструктивну роль у вирішенні проблем зростання відсталих регіонів, особливо шляхом створення "технополісів", "технопарків", промислово-виробничих, сервісних та інших спеціальних економічних зон. Найбільших успіхів вона досягла у СІЛА, Великій Британії, Німеччині, Франції, Італії та інших високорозвинених країнах. Важливий внесок вона зробила у вирішення проблем подолання негативних ситуацій у районах екологічного лиха.

Регіоналізм

Процеси інтернаціоналізації (глобалізації) світової економіки сприяли виникненню ще одного напряму регіоналістики — регіоналізму, який за своїм змістом є прикладним напрямом створення міжнародних (відкритих для іноземного капіталу) зон (регіонів) економічного розвитку. І регіоналістика, і регіоналізм ґрунтуються на теорії "полюсів зростання" Ф. Перру і концепції створення "спеціальних (вільних) економічних зон", яку безумовно можна розглядати як послідовний розвиток ідей "центрів зростання".

Другий напрям базується на ідеях розвитку місцевого самоврядування на основі формування громадянських суспільств. Яскравим прикладом цього нового підходу стало створення так званих "еврорегіонів" Європейського Союзу.

Третій напрям прямо пов'язаний з проблемами геоекономіки і геополітики. Він досліджує питання формування міжнародних регіональних союзів та інших об'єднань між країнами — як спеціалізованих (наприклад, ОПЕК, МАГАТЕ та ін.), так й інтегральних (наприклад, Євросоюз, МЕРКОСУР, НАФТА тощо).

Регіонологія (регіонознавство)

Поняття регіонознавства, як і наближеного до нього поняття країнознавства, є традиційним. Воно зазвичай охоплює питання природно-ресурсного потенціалу регіону, особливостей демографічної ситуації і формування трудових ресурсів; розвитку і розміщення галузей господарства; міжгалузевих комплексів і господарських територіальних структур регіону, його міжнародних і міжрегіональних зв'язків, соціально-економічних і екологічних проблем розвитку. Традиційно подібними дослідженнями займалася економічна географія.

З'являється також нова тенденція, яка доповнює традиційні дослідження аналізом питань історії розвитку регіону, національно-етнічних і релігійних особливостей населення, специфіки його культури і традицій. Цей напрям поступово зближається з краєзнавством.

Економізація регіонознавства (як І країнознавства) має наслідком дослідження додаткових економічних аспектів розвитку регіонів і країн: характеру економічного устрою і укладу, проблем формування регіональних ринків товарів і послуг, специфіки фінансової і податкової регіональних систем, проблем інвестування, регіональної цінової політики. В Україні цей напрям лише починає формуватися. На нашу думку, він зближує регіонологію з регіональною економікою і зумовлює виникнення спільної науки про регіони. Найвідоміший російський науковець з регіональної економіки О.Г. Грандберг вважає, що поняття "регіонознавство", "регіонологія”, "регіоналістика" є однозначними [11, 64],