Регіональна економіка - Качан Є.П. - Регіональні цінні папери і фондові ринки

Одним із джерел формування фінансових ресурсів регіонів можуть бути регіональні ринки цінних паперів і фондові ринки. Ринок цінних паперів — це частина ринку позичкових капіталів, на якому здійснюється емісія та купівля-продаж цінних паперів — документів, що підтверджують майнове право та право власності на підставі їх надання[4, 478].

Ринок цінних паперів сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економік, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами.

За допомогою цінних паперів формуються фондові ринки. До складу інструментів фондового ринку входять:

— акції (за їх допомогою формується статутний фонд підприємства);

— облігації підприємств (кошти від їх розміщення можуть спрямовуватися як на формування основних, так і оборотних активів підприємства);

— облігації державної позики та казначейські зобов'язання (шляхом їх реалізації відбувається "деформування" державного і місцевих бюджетів). Щодо інших цінних паперів (векселі, ощадні та депозитні сертифікати, похідні цінні папери), особливо боргових зобов'язань, то вони обертаються на ринку цінних паперів.

Фондовий ринок є сегментом ринку цінних паперів, хоча і доволі вагомим. Водночас ринок цінних паперів є частиною фінансового ринку країни.

В Україні ринок цінних паперів перебуває на стадії свого становлення. Ринок цінних паперів має приваблювати інвесторів своїми законністю, чесністю та порядком. Основними принципами його функціонування є цілісність, централізація, прозорість, відповідність ринку.

У розвинутих країнах ступінь централізації та жорсткість державного регулювання ринку цінних паперів коливається між двома моделями.

Перша модель — регулювання фондового ринку зосереджується переважно у державних органах, і лише невелика частина повноважень щодо нагляду, контролю, встановлення обов'язкових правил поведінки передається державою самоврядним організаціям професійних учасників ринку (найбільш виражена у Франції) [3, 226].

Друга модель — максимально можливий обсяг повноважень передається самоврядним організаціям, значне місце в контролі займають не жорсткі нормативні приписи, а переговорний процес, індивідуальні узгодження з професійними учасниками ринку, при цьому держава зберігає за собою основні контрольні функції, можливості в будь-який момент втрутитись у процес саморегулювання (характерна для Великої Британії).

Український ринок цінних паперів, незважаючи на його незначні обсяги, має винятково складну та суперечливу структуру державних органів, що здійснюють його регулювання. Основні причини цього:

1) змішана (банківська і небанківська) модель ринку цінних паперів і як наслідок — Національний банк і небанківські державні органи в ролі регулюючих інстанцій;

2) масштабна приватизація, за якої значна частина державних підприємств перетворюється в акціонерні товариства, створюються інвестиційні фонди, здійснюється у великих масштабах первинне розміщення акцій приватизованих підприємств, що у свою чергу, викликає активне втручання в регулювання ринку цінних паперів Фонду державного майна України [3, 226].

Функції державного регулювання фондового ринку України розподілені між різними міністерствами та відомствами:

— контрольні й регулятивні функції здійснюють Фонд державного майна України, Національний банк України;

— контрольні — Антимонопольний комітет України;

— регулятивні — Міністерство юстиції, Міністерство економіки, Державна податкова інспекція та Державний митний комітет.

В Україні нині є як мінімум три ринки цінних паперів: акції акціонерних товариств, що утворилися як класичні акціонерні товариства; акції приватизованих підприємств; державні цінні папери.

Діяльність на українському ринку цінних паперів регулюють такі законодавчі акти: Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.1991 р. , "Про депозитарій"; Указ Президента України "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" від 19.02.1991 р., "Концепція функціонування і розвитку фондового ринку в Україні", затверджена Кабінетом Міністрів у 1994 р.