Регіональна економіка - Качан Є.П. - Рівень життя населення

Статистичні органи поки що не публікують узагальнених показників рівня життя людей за областями та економічними районами, тому виникає потреба в порівнянні господарського розвитку цих регіонів. Для цього використовують систему загальноекономічних показників, які характеризують рівні регіонального господарського розвитку. Ця система дає змогу ранжиру вати області та райони за рівнем економічного розвитку, виявляти причини відставання окремих регіонів. Такими показниками є:

— розподіл національного багатства, виробленого сукупного суспільного продукту та національного доходу за регіонами;

— розвиток основних галузей матеріального виробництва промисловості, сільського господарства і транспорту;

— використання робочої сили.

Статистика ще не обліковує створеного за областями та економічними районами національного доходу. Цей показник можна було б використовувати для зіставлення рівнів економічного розвитку.

Важливим завданням науки нині є розроблення показників для виявлення конкретної залежності між рівнем економічного розвитку та рівнем спеціалізації, комплексності, станом розвитку виробничої і соціальної інфраструктури як у районах, так і між районами на різних стадіях господарського розвитку.

Аналіз рівня життя людей має певні особливості. Насамперед слід враховувати відмінності в умовах життя населення, спричинені природними, національними та соціально-економічними чинниками. Для цього треба знати сучасні й перспективні потреби населення окремих регіонів, особливості способу життя людей різних районів країни. З цією метою розробляють науково обґрунтовані норми споживання матеріальних благ і послуг, складають раціональний бюджет цього споживання, який відображає ці потреби на перспективу. Рівень задоволення потреб населення визначають як співвідношення фактично досягнутого рівня споживання матеріальних і духовних благ з раціональними нормами споживання, розрахованими для населення певного регіону. Крім того, варто враховувати конкретні умови життя людей, які визначають характер споживання матеріальних і духовних благ. Ці відмінності відображають специфіку споживання матеріальних благ міським і сільським населенням, їх доступність (віддаленість населених пунктів від великих міст).

Рівень життя характеризується також низкою синтетичних показників, до яких належать: фонд споживання у використовуваному національному доході, реальні доходи населення, номінальна заробітна плата робітників і службовців, реальна заробітна плата робітників і службовців, доходи селян від особистого господарства, суспільні фонди споживання, обсяг роздрібного товарообороту.

Для визначення тенденції рівня життя порівнюють величину й динаміку споживання продуктів харчування та непродовольчих товарів, житлових і комунально-побутових послуг, а також послуг транспорту, зв'язку, соціально-культурної сфери, умов відпочинку та праці тощо.

Міжнародна статистика розраховує показник життєвого рівня за валовим внутрішнім продуктом (ВВП) або валовим національним продуктом (ВНП) на одну особу. За цим показником Україна значно відставала від розвинених країн ще до проведення реформ. Так, у 1990 р. ВВП в Україні становив 5560 дол. СІЛА на одну особу, тоді як у високорозвинених країнах світу він був у 3—4 рази більшим і становив: у Великій Британії — 14 637 дол.; Канаді — 20 783; Німеччині — 19 183; США — 20 630; Франції — 17 061; Швеції — 22 360; Японії — 23 305.

За останні роки в Україні істотно змінилися структура й обсяги грошових доходів населення. У структурі грошових доходів зберігається тенденція до зниження частки заробітної плати. Якщо в 1990 р. вона становила 70,9 % заробітної плати 1985 р. ( 1985 р. = 100 % ), то в 2009 р. — лише 41,9%. Дохід на одну особу в 2009 р. дорівнював 18 383,5 грн.

Співвідношення між найвищим та найнижчим рівнями заробітної плати на галузевому рівні становило 6 разів, на регіональному — 2,7 разу.

Падіння розміру реальної заробітної плати призвело до того, що вона в Україні не забезпечує навіть простого відтворення робочої сили, не кажучи вже про виконання нею функції стимулювання.

Водночас у структурі грошових доходів зростає частка інших доходів, які перебувають у "тіні" й не оподатковуються.

Найвідчутнішими наслідками зниження реальних доходів і платоспроможного попиту населення е зниження обсягів споживання продуктів харчування, погіршення його структури, якості та асортименту, що призводить до скорочення тривалості життя населення.

Падіння індексу людського розвитку було зумовлене, крім зростання бідності, зниженням рівня освіти, несприятливою екологічною ситуацією, погіршенням стану здоров'я та скороченням тривалості життя населення. За останні роки зниження людського потенціалу держави зумовило від'ємний приріст населення та відплив висококваліфікованих спеціалістів.