Регіональна економіка - Качан Є.П. - Стан і проблеми використання надр (мінерально-сировинних ресурсів): паливно-енергетичних, рудних і нерудних ресурсів

Для України характерний різноманітний і потужний природно-ресурсний потенціал. Історично зумовлене масштабне використання мінеральних і земельних ресурсів призвело до формування відповідної паливно-енергетичної, металургійної, хімічної спрямованості промислового розвитку у поєднанні з розвинутими будівельною індустрією та сільським господарством. Десятки промислових вузлів в Україні мають природно-ресурсну орієнтацію. З іншого боку, розподіл елементів природно-ресурсного потенціалу по території досить нерівномірний, що зумовлює галузеву і територіальну структуру кожного з регіонів.

Забезпеченість території України мінерально-сировинними ресурсами є однією з найвищих у світі. Нині виявлено приблизно 20 тис. родовищ і рудовиявів 113 видів корисних копалин. З цієї кількості промислове значення мають 9143 родовища 97 видів корисних копалин, які належать до Державного балансу запасів. Промислово освоєні 3310 родовищ, на базі котрих працює більше 2 тис. гірничодобувних і переробних підприємств.

У Європі Україна посідає друге місце за площею орних земель, запасами залізної руди і перше — за ресурсами марганцевої руди, самородної сірки. Вона також є однією з перших за запасами кам'яного вугілля, калійної і кам'яної солей. Значними є її запаси каолінів, графіту, флюсової сировини та вогнетривких глин, скляних пісків, бентонітів, цементної сировини. В імпортній залежності Україна перебуває щодо постачання нафти, природного газу, руд кольорових металів, магнезиту, апатитів, фосфоритів, бентонітових глин.

Природно-ресурсний потенціал України можна визначати за сукупною продуктивністю природних ресурсів, яку обчислюють шляхом підсумування економічних оцінок потенціалів окремих видів природних багатств областей та економічних районів. Основу природно-ресурсного потенціалу формують земельні та мінеральні ресурси (3/4), велике значення мають також водні та рекреаційні. У структурі потенціалу мінеральних ресурсів 70 % припадає на паливно-енергетичні, 17 — на металеві, 7 — на будівельні матеріали та 4,5 % — на нерудну сировину для чорної металургії і гірничо-хімічну.

З територіального погляду за обсягом загального природно-ресурсного потенціалу виділяються Донецький (21,1 %), Причорноморський (15,5 %) та Придніпровський (14,8 %) економічні райони. На їх частку припадає більш як половина усього ПРП України. Найбіднішими в цьому відношенні є Волинський та Центрально-Український економічні райони, частки яких становлять відповідно 3,5 та 6,0 %. Якщо в Донбасі й Придніпров'ї переважають мінеральні ресурси (відповідно 73,3 та 44,65 %), то на решті території України — земельні.

Найрізноманітніший у територіальному плані ПРП характерний для Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької областей, АР Крим. Водночас, компонентною одноманітністю характеризується ПРП Тернопільської, Вінницької, Донецької, Дніпропетровської областей за рахунок різкого переважання ролі одного виду ресурсу (Тернопільщина і Вінниччина — земельні ресурси, Дніпропетровщина — залізна руда, Донеччина — кам'яне вугілля). Досить різноманітним є ПРП Карпат і гірського Криму за рахунок значного перепаду висоти і внаслідок цього зміни ландшафтів, досить диверсифікований природно-ресурсний потенціал Полісся, а лісостепова і степова зони характеризуються структурною одноманітністю.

Стан і проблеми використання надр (мінерально-сировинних ресурсів): паливно-енергетичних, рудних і нерудних ресурсів

Мінерально-сировинні ресурси належать до невідновних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий — десятки й сотні мільйонів років. За характером використання мінеральні ресурси поділяють на три групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні.

Донецький басейн розташований на сході України і має площу 53,2 тис. км2. Родовища кам'яного вугілля тут зосереджуються у трьох ділянках: Старий Донбас — на межі Донецької й Луганської областей, Західний Донбас — Павлоградсько-Петропавлівська група родовищ у Дніпропетровській області, Південний Донбас — на півдні Донецької та Луганської областей. Вугленосні пласти розвідані до глибини 1200—1500 м, всього виявлено 120 промислових пластів потужністю 0,5—2,0 м. Основна маса вугілля залягає на глибині 500—750 м, де в 25 пластах зосереджено 75 % розвіданих його запасів. Енергетичні марки вугілля (антрацит) залягають на півдні Донбасу, в інших районах поширене високоякісне коксівне вугілля.

Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн займає площу 8 тис. км2. Вугільні пласти залягають тут горизонтально на глибині 300—659 м. З 60 розвіданих пластів лише 16 мають робочу потужність 0,5—1,0 м. Це вугілля має меншу теплотвірну здатність, вищу зольність і довге полум'я при згорянні, що сприяє використанню його для теплоенергетичних потреб. З розосереджених родовищ кам'яного вугілля розвідані Роменське (Сумська область), Петрівське (Харківська область) і Бешуйське (Крим).

Буре вугілля видобувають у Придніпровському буровугільному басейні площею понад 100 тис. км2. Основна маса його залягає в Кіровоградській і Дніпропетровській областях. Найбільші родовища тут — Верхньодніпровське, Олександрійське, Новоалександрівське. Середня потужність пластів — 4—5 м, глибина залягання — від 10 до 200 м, що дає змогу видобувати 2/3 палива відкритим способом. Приблизно 1,5 % геологічних запасів бурого вугілля зосереджено у Закарпатському, Передкарпатському та Придністровському буро-вугільних районах. Загальні промислові запаси бурого вугілля становлять 2 588 200 тис. т (А + В + С.) і за категорією С2 — ще 10 906 000 тис. т.

Україна — один із найстаріших регіонів промислового видобутку нафти та пов'язаного з нею природного газу. Обстежено й розвідано 278 родовищ нафти і 336 природного газу, з них експлуатується відповідно 178 і 208. З надр України видобуто на сьогодні близько 350 млн т і 1700 млрд м3, обсяги промислових запасів становлять 234,8 млн т нафти й 1148,2 млрд м3 конденсату природного газу. Нафтогазоносні площі зосереджені в трьох регіонах — Передкарпатському, Дніпровсько-донецькому та Причорноморсько-Кримському.

У Передкарпатті відкрито 16 родовищ нафти (найбільші — Долинське, Уличинсько-Орівське) на глибинах 1000—3000 м. Серед основних газових родовищ — Угерське, Рудківське, Більче-Волицьке, нафтогазових — Бабчинське і Битків-Пасічне.

У Дніпровсько-Донецькому районі нафта й газ залягають на глибинах 3,0—3,5 км, а на Радченківській площі в Полтавській області підходять на 15-20 м до поверхні. Найбільшими нафтовими родовищами є Леляківське, Прилуцьке, нафтогазовими — Гнідинцівське, Качанівське й Рибальське. У центральній і південній частині району залягають газові родовища — Шебелинське, Кегичівське, Єфремівське, Манівське.

Найперспективнішим є Причорноморсько-Кримський район. Тут відкрито понад 20 площ і родовищ. Перспективні газові поля лише в Азовському морі оцінюються в 1,3 трлн м3 природного газу. Експлуатуються газові родовища Джанкою і Тарханкутського півострова, відкрито Північно- й Східно-Казантипське родовища.

Загальні геологічні запаси горючих сланців оцінюються в 4 млрд т. Відомі їх родовища на межі Черкаської і Кіровоградської (Болтинське) і в Хмельницькій областях (Флоріанівське), в Карпатах (менілітові сланці).

В Україні відомо понад 2500 родовищ торфу, а геологічні його запаси становлять 2,46 млрдт, з них промислових — 1,84 млрдт. За загальними покладами виділяються Волинська (Цирське, Турське родовища), Рівненська (Морочне, Дубняки, Кремінне), Чернігівська (Замглайське, Сновське), Київська (Ірпінське, Супійське) та Львівська (Стоянівське, Львівське) області.

Є в Україні родовища уранових руд, які розробляються Смолінським рудоуправлінням (Кіровоградська область), виявлені також у Побужжі (Південне, Калинівське, Лозоватське), на Волині та у Жовтих Водах (Дніпропетровська область).

Дуже відчутними є регіональні відмінності у запасах, видобутку і споживанні палива в Україні (табл. 7.2). За запасами паливних ресурсів різко виділяються Донецька, Луганська і Дніпропетровська області: на ці регіони припадає 86,85 % всіх паливних ресурсів. Найбіднішими регіонами за запасами паливної сировини е Вінницька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Київська, Одеська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська і Чернівецька області. Найінтенсивніше експлуатуються запаси паливних ресурсів Полтавської, Сумської і Харківської областей.

Рудні ресурси.

Переважна кількість залізних руд зосереджена в Криворізькому залізорудному басейні, Кременчуцькому і Бєлозерському залізорудних районах. Разом вони утворюють залізорудний район Великого Кривого Рогу. Загальні запаси залізних

Таблиця 7.2. Регіональні відмінності у запасах, видобутку і споживанні палива (кам'яне і буре вугілля, нафта і газовий конденсат, газ природний) [19; 23]

руд оцінено у 30,15 млрд т, з них 17,5 млрд т розробляється. Щороку Україна видобуває близько 0,6 % від запасів розроблюваних залізних руд. Криворізько-кременчуцький залізорудний басейн — єдиний рудоносний масив, який вузькою (2—7 км) смугою простягається на більш як 100 км Дніпропетровської області і до півдня Полтавщини. Площа його — 300 км2, загальні запаси залізної руди — 27,1 млрд т (понад 83 % від загальних у державі). Розробляється 26 родовищ із 65 розвіданих. Багаті на залізо руди розробляються шахтним способом (17 шахт), бідні — відкритим (10 кар'єрів і 5 гірничо-збагачувальних комбінатів). У Білозерсько-Конкському басейні поклади залізної руди на 45 км простягаються уздовж лівого берега Дніпра в Запорізькій області, промислові запаси її становлять 0,7 млрд т, загальні — 2,5 млрд т. Керченський залізорудний басейн містить 1,8 млрд т залізних руд, з них промислових — 1 млрд т. Тут руди містять ЗО—40 % металу і залягають неглибоко від поверхні. Руйнування міжгалузевих зв'язків призвело до тимчасової консервації басейну в середині 90-х років. Приазовський залізорудний район об'єднує кілька родовищ, серед яких найбільші — Базавлуцьке та Гуляйпільське. Він розглядається як першочергова резервна база сировини. Локальні осередки родовищ залізних руд є в Харківській (Вовчанське) та в Донецькій (Мангуське) областях.

З чорних металів другим за значенням є марганець. Загальні його запаси становлять 3,5 млрдт, промислові — 2,3 млрдт, Україна забезпечує 32 % його світового видобутку. У Нікопольському марганцеворудному басейні виділяються Нікопольський, Інгулецько-Дніпровський та Великотокмацький райони. В останньому зосереджено 1,4 млрд т руди. Залягає вона горизонтальними пластами на глибині 15—170 м, що сприяє відкритому її видобутку. Вміст у ній чистого металу — 27—28 %. Марганцеві руди є також у Побузькому, Донецькому й Покутському марганцеворудних районах. В цілому розроблювані запаси становлять 218,5 млн т, а щороку видобувається близько 2,5 % від цієї кількості (5,4 млн т). До чорних металів належить також хром, руди якого є в Побужжі (прогнозні запаси 2,6 млн т) і зосереджені переважно в Капітанівському родовищі.

Рівень розвитку кольорової металургії в Україні зумовлений низьким забезпеченням її території рудами кольорових металів. Запаси руд із вмістом нікелю 3—5 % зосереджені в 10 родовищах двох груп — Побузькій (6 родовищ, з яких сьогодні експлуатується Деренюське) та Дніпропетровській (Нове, Тернівське, Девладівське). Руди розробляються відкритим способом.

Алюмінієва сировина залягає у вигляді бокситів (Високопільське родовище), алунітів (Берегівське, Беганське, Лопошнянське) і нефелінів (Приазов'я), але експлуатується тільки Високопільське родовище. В цілому родовища неконкурентоспроможні порівняно з сировиною з Ямайки, Гвінеї, Австралії. Ртутні руди розробляються на Микитівському родовищі, тут є також запаси сурми. Родовища титанових руд відомі в Житомирській (Іршанське) і Дніпропетровській (Самотканське) областях. Поліметалічні руди виявлено в Берегівському й Беганському родовищах на Закарпатті, у Вінницькій та Луганській областях. Мідні руди є в Донецькій області (біля Артемівська), на Рахівському масиві в Карпатах та в Запорізькій області. Перспективними є поклади самородної міді в Рівненській, Волинській і Хмельницькій областях. Молібден виявлено в Середньому Придніпров'ї, Побужжі, вольфрам — на Кіровоградщині, олово — у Приазов'ї, ванадій — у Житомирській області. Руди берилію, ванадію, кадмію, кобальту виявлені на Українському кристалічному щиті та Донбасі. Знайдено в Україні і золото. Основні його запаси зосереджені в Кіровоградській, Дніпропетровській, Житомирській, Черкаській, Луганській, Донецькій областях та в Мужіївському родовищі (Закарпатська область). Останніми роками запаси золота виявлено на півночі Одеської області. В цілому відкрито 236 родовищ золота.

Нерудні ресурси

Поділяються на чотири категорії:

1. Гірничо-хімічні ресурси

Включають апатит, бішофіт, бром, сировину карбонатну для вапнування ґрунтів, виробництва кормових добавок, для хімічної і цукрової промисловості, калійну, кухонну, магнієву солі, сірку, фосфорит, фтор. Самородну сірку видобувають у Роздольському та Новояворівському родовищах. Вміст корисної речовини в ній становить 30 %. Руда залягає на глибині до 50 м і розробляється відкритим способом. Загальні промислові запаси кам'яної солі перевищують 16 млрд т, а основні родовища її розміщені в Донбасі (Артемівськ, Слов'янськ), Закарпатті (Солотвино), Прикарпатті (Болехівське, Долинське, Дрогобицьке), на Харківщині (Єфремівське) та у Присивашші (Генічеське, Східносиваське, Сасик-Сиваське родовища). Калійні солі видобувають як шахтним, так і відкритим способом у Калуш-Голинському родовищі й Стебницькій групі родовищ. Глибина залягання рудних тіл — 200—300 м. Фосфорити відкриті й розробляються в Ізюмському (Харківська область), Кролевецькому (Сумська), Незвиському (Придністров'я) родовищах, перспективні апатитові утворення виявлено на Житомирщині та в Приазов'ї.

2. Нерудні корисні копалини для металургійного виробництва

Це флюсові вапняки, вогнетривкі глини, доломіт для металургії, формувальні піски. Вогнетривкі глини в Україні містяться в кількох групах родовищ — Часів-Ярській, Новоселівській, Новорайській (Донецька область), Полозькій (Запорізька), Озернянській (Черкаська), Павлоградській і П'яти хетській (Дніпропетровщина).

Близько 4/5 усіх покладів доломітів зосереджені в межах металургійних баз (Криворізьке, Оленівське, Новотроїцьке, Ямське родовища), вогнетривів — у межах Кіровоградської, Запорізької і Дніпропетровської областей (Правдинське, Веселівське). Флюсові вапняки виявлено більш як у 20 родовищах, найбільші з них Оленівське, Каракубське, Новотроїцьке. Формувальні піски (Часів Яр, Горохівське, Бантишівське) і глини (Горбківське родовище в Закарпатті, Пижівське в Хмельницькій області) використовуються в ливарній справі та інших галузях.

3. Група гірничорудних ресурсів

Включає бурштин, графіт, каолін, озокерит, цеоліт та іншу сировину. Графіт виявлено в Петрівському і Водянському (Запорізька область), Старокримському (Донецька) родовищах, але розробляється лише Завалівське в Кіровоградській області. Каоліни експлуатуються в Глуховецькому (Вінницька область), Просянівському (Дніпропетровська), Чапаївському (Запорізька), Затишанському, Володимирівському (Донецька) родовищах. Найбільші родовища бентонітів — Черкаське, Камиш-Бурунське. На Закарпатті є велике родовище цеолітів.

4. Нерудні корисні копалини для будівництва.

Україна багата на будівельну сировину. Базальти розробляються в Рівненській (Берестовицьке, Яноводолинське родовища), Донецькій (Волноваське), Дніпропетровській (Криворізьке) областях, мар-мур — у Карпатах (Лугівське, Тереблянське), Криму (Мраморинське, Севастопольське). Промислові запаси бутового каменю становлять 2 млрд м3, мурувального каменю — 375 млн м3. Вапняки утворюють кілька ареалів — Придністровський, Кримський, Донбаський, а крейда і мергель — Волино-Подільський, Сумський та Східний (Луганська, Харківська, Донецька області) ареали. Промислові запаси скляних пісків — 120 тис т, вони містяться більш як у 20 родовищах (найбільші з них Авдіївське, Новоселівське, Глібівське).

У Волинській і Рівненській областях, Приазов'ї та Кривому Розі є запаси напівдорогоцінних каменів. Трапляються берил, топаз, бурштин, аметист, агат, яшма, гірський кришталь.