Регіональна економіка - Качан Є.П. - Структура виробничих фондів і їх використання

Виробничий потенціал визначається як сукупність засобів виробництва, здатних виробляти певну кількість матеріальних благ. Він передусім характеризується вартістю основних засобів.

Основні засоби — одна зі складових національного багатства України. До них належать земельні ділянки, будинки, спорудите передавальні пристрої, машини й обладнання, транспортні засоби, інструменти, багаторічні насадження, робоча і продуктивна худоба. До основних засобів включають основні засоби державних, колективних, комунальних, громадських підприємств і організацій, фонди інших держав та міжнародних організацій, а також основні засоби, що перебувають в особистій власності населення.

Одним із основних показників, що характеризують основні засоби, є виробнича потужність, здатність знарядь праці виробляти максимальну кількість продукції.

Територіальний розподіл виробничого потенціалу є найважливішою умовою розвитку і розміщення продуктивних сил.

Структура виробничих фондів і їх використання

Вартість основних засобів в Україні становить майже 1,5 трлн гри. У структурі основних засобів на промисловість припадало 35,7 %, сільське господарство — майже 5,9, транспорт і зв'язок — 4,44, на будівництво — майже 1,9 %.

За формами власності основні засоби поділяються на державні (30,4 %), комунальні (23,8 %), приватні (4,3 %), колективні (41 %), інші (0,4%).

Виробничі основні засоби в структурі основних засобів в економіці України становлять майже 62 %.

Від рівня використання основних виробничих засобів і фондооснащеності матеріального виробництва залежать територіальні показники продуктивності праці. Відносне забезпечення виробництва виробничими засобами територіально диференційоване.

Різними є, наприклад, рівні механізації та технічного оснащення основних і допоміжних галузей промисловості, забезпеченості сільського господарства тракторами і набором причіпних знарядь до них.

Поки що основним джерелом нарощування основних фондів е інвестиції (капітальні вкладення). З переходом регіонів і підприємств до ринкових відносин головним джерелом розширеного відтворення фондів стануть власні кошти (прибуток) і банківські кредити. Централізовані державні капіталовкладення спрямовуватимуться лише на фінансування найважливіших державних програм, оборонні об'єкти.

Вплив НТП на розвиток і розміщення продуктивних сил

Технічне переоснащення та реконструкція підприємств — основні напрями нарощування виробничого потенціалу, його інтенсивного розвитку. На їх здійснення спрямовується не менше половини загальної суми капіталовкладень.

В Україні створено потужний науково-технічний потенціал. Здобули світове визнання фундаментальні дослідження українських учених у різних галузях знань. На їх основі створено і впроваджено принципово нові технологічні процеси й устаткування: роторно-конвеєрні лінії, малогабаритні преси надвисокого тиску, сучасні машини неперервного розливу металу, обладнання безверетенного прядіння та нечовникового ткацтва, верстати електрофізичної та електрохімічної обробки металів.

На сучасному етапі розвитку продуктивних сил особлива увага приділяється вдосконаленню наявних і впровадженню принципово нових технологій (електронно-променевих, плазмових, імпульсних, біологічних, радіаційних, мембранних, хімічних), у сільському господарстві — індустріальних, інтенсивних технологій, методів біотехнології та генної інженерії.

Впровадження новітніх досягнень науки і техніки у виробництво впливає на розміщення продуктивних сил — розширюються територіальні межі застосування нової техніки, використання якої є вигідним, коли витрати на неї менші за вартість продукту, створеного робітником, якого замінила машина.

Науково-технічний прогрес впливає на територіальний поділ праці, спеціалізацію та комплексний розвиток господарства. З одного боку, розширюються можливості для природокористування. Зокрема, створено ефективні засоби та прилади для очищення промислових і комунальних викидів у воду, атмосферу, ґрунти, прогресивні технології, які забезпечують перехід до замкненого водопостачання, утилізацію відходів, економію трудових, рослинних та мінеральних ресурсів, раціональне використання земель (зменшення площ під забудову, рекультивація). Водночас, науково-технічний прогрес супроводжується зростанням територіальної концентрації виробництва, яка може відповідати галузевим інтересам, не враховуючи, однак, регіональних умов (дефіциту трудових, паливних, водних ресурсів, збільшення сировинних зон переробних підприємств тощо). Як правило, оптимальні розміри підприємств визначаються економічними показниками, проте в сучасних умовах чи не найголовнішим став екологічний чинник, особливо щодо підприємств хімічної, металургійної, енергетичної, гірничодобувної та деяких інших галузей промисловості.