Регіональна економіка - Качан Є.П. - 16.7. Цінові інструменти в контексті розвитку економічного механізму природокористування

Субсидія — цільова незворотна допомога в грошовій чи натуральній формі, що надається за рахунок коштів державного бюджету або спеціальних державних і недержавних фондів економічним суб'єктам. Це один з видів фінансування екологічно орієнтованих напрямів діяльності [1, 478].

Субсидії бувають прямими і непрямими. Перші з них видаються суб'єктам господарської діяльності у грошовій формі, а інші — як податкові, кредитні пільги. Екологічне субсидіювання спрямоване на розв'язання таких завдань:

— фінансування природоохоронних програм національного чи регіонального характеру;

— фінансування науково-дослідних і конструкторських робіт, які реалізуються за пілотними проектами національного і регіонального значення;

— фінансування міжнародних проектів і програм.

Дотація — це грошова або інша допомога з державних чи недержавних джерел, яка надається з метою покриття збитків або на спеціальні цілі. Екологічні дотації можна розглядати як форму субсидії на підвищення ефективності екологічно орієнтованих дій. Часто під нею розуміють фінансову допомогу малорентабельним і збитковим підприємствам, а в галузі охорони довкілля вони можуть відігравати вагому роль при підвищенні екологічного рівня виробництв.

Прикладами екологічно орієнтованих дотацій є:

— регіональні чи національні дотації з метою обмеження індустріального чи аграрного розвитку для збереження унікальних природних ландшафтів міжнародного і національного значення;

— дотації на ведення сільського господарства за спеціальними екологічними режимами (підвищеного рівня обережності) з метою збереження піонерних ландшафтів, об'єктів природної спадщини, пам'яток історії та археології тощо;

— дотації сільському господарству з метою стимулювання вирощування продукції без отрутохімікатів, мінеральних добрив, відмови від вирощування генетично модифікованих сортів чи їх стимулювання;

— на розробку нових видів продукції екологічного призначення;

— дотації на ремонт устаткування, силових агрегатів і установок з метою зменшення їх впливу на навколишнє середовище [4, 479].

Гранти — оплачуване замовлення з боку державних чи інших зацікавлених організацій на виконання ряду наукових досліджень чи конструкторських розробок. Видаються на конкурсній основі і передбачають фінансування:

— наукових екологічних досліджень;

— розробки проектів і програм охорони довкілля;

— інженерно-конструкторських розробок екологічно чистого устаткування, обладнання;

— розробку і налагодження виробництва інструментів і приладів контролю за станом довкілля.

Премії і нагороди надаються у грошовій формі за вагомі успіхи в галузі реалізації екологічної політики. До них відносять премії і нагороди підприємствам, населеним пунктам, окремим громадянам. Найбільшого поширення преміювання набуло у Німеччині, хоча й в Україні проводяться щорічні конкурси серед міст на предмет благоустрою.

16.7. Цінові інструменти в контексті розвитку економічного механізму природокористування

Система цінових інструментів — це сукупність заходів впливу на економічні інтереси господарських суб'єктів за допомогою зменшення чи підвищення цін. Результатом регулювання цінової політики є цілеспрямована зміна економічної вигоди від тієї чи іншою діяльності. Ціни регулюють двома методами:

— пряме регулювання цін;

— непряме регулювання цін.

Перший застосовують тоді, коли є об'єктивна можливість адміністративного впливу на ціну товару чи послуги. В умовах ринку можливості такого регулювання обмежені і діють лише у випадку монополізації ринку товару чи послуги виробником або споживачем. Найчастіше такими монополістами виступають держава і місцеві органи влади. Головними методами цього виду регулювання є:

— диверсифікація цін у часі (наприклад, на електроенергію тарифи різняться за принципом день — ніч, день — ніч — години пік);

— диверсифікація цін на природні ресурси за споживачами (тарифи на воду для населення і комунального господарства зазвичай менші у 2—4 рази, ніж для задоволення промислових потреб);

— диверсифікація цін на різні види однотипної продукції (встановлення вищих закупівельних цін на екологічно чисту продукцію, зокрема сільськогосподарську, яка вирощена без застосування отрутохімікатів).

У ринковій економіці методи непрямого регулювання мають набагато більші можливості і ширшу сферу застосування. їх використання дає змогу опосередковано підвищувати ціну екологічно небезпечних товарів, і, навпаки, формувати низькі ціни на, здавалося б, затратнішу екологічно чисту продукцію, роблячи її вигідною для виробника і доступною для споживача.