Наукові розробки і впровадження доцільних заходів з економічної організації території згідно з закономірностями розміщення називають принципами розміщення продуктивних сил або принципами соціально-економічної регіональної політики. Вони являють собою сукупність головних ідей та вихідних положень, що формують першооснову розміщення продуктивних сил, результат наукового пізнання дії закономірності розміщення окремих об'єктів, галузей та територіальних господарських комплексів. Принципи - це також правила господарської діяльності та управління економікою, які повністю ґрунтуються на закономірностях розміщення продуктивних сил та розвитку регіональної економіки. До принципу розміщення продуктивних сил належить свідома економічна політика, що спрямована на здійснення пізнаних закономірностей. На базі пізнаних закономірностей розробляється програма розміщення продуктивних сил з урахуванням конкретно-історичних умов економічної політики держави.
Принцип раціонального розміщення виробництва
Одним з найважливіших є принцип раціонального розміщення виробництва, зміст якого полягає у такому розташуванні виробництва, яке забезпечувало б високу ефективність народного господарства. Раціональність означає вибір найкращих варіантів. Принцип раціональності розміщення виробництва передбачає:
♦ наближення матеріаломістких, енергомістких, водомістких виробництв до джерел сировини, палива, енергії, води;
♦ наближення трудомістких галузей до районів і центрів зосередження трудових ресурсів, що сприяє ефективному використанню трудових ресурсів за статтю, віком, кваліфікацією;
♦ наближення масового виробництва мало транспортабельної продукції до місць її споживання (хлібопечення, молоко, будівельні матеріали тощо);
♦ запобігання зустрічним перевезенням однотипної продукції, сировини, матеріалів, палива з одного регіону до іншого;
♦ обмеження надмірної концентрації промислових об'єктів у великих містах, одночасне надання переваги малим і середнім містам, колишнім райцентрам;
♦ охорона навколишнього середовища і забезпечення нормальних екологічних умов проживання населення.
Принцип комплексного розміщення виробництва
Випливає з однойменної закономірності і передбачає:
комплексне використання природно-ресурсного потенціалу, включаючи вторинні ресурси та відходи від виробничих процесів;
раціональне використання трудових ресурсів шляхом створення у регіоні структури виробництв з розмаїтим контингентом робочої сили;
налагодження ефективних виробничих зв'язків між підприємствами регіону;
створення єдиної виробничої і соціальної інфраструктури з метою ефективного обслуговування локальних виробничих комплексів та населених пунктів, розташованих на певній території.
Принцип збалансованості і пропорційності розміщення виробництва
Цей принцип передбачає дотримання збалансованості між виробничими потужностями, обсягом виробництва, з одного боку, та наявністю сировинних, енергетичних, трудових, земельних, фінансових ресурсів регіону - з іншого. Пропорційність передбачає оптимальну структуру господарства регіону, тобто відповідні пропорції між галузями спеціалізації, допоміжними та обслуговуючими галузями, а також між виробничою та соціальною сферами тощо.
Принцип внутрішньодержавного та міжнародного територіального поділу праці
За цим принципом держава повинна розвивати такі галузі й різновиди виробництва, для яких вона має найкращі умови й продукція яких користується попитом на світовому ринку і є конкурентноздатною. Цей принцип в комплексі вирішує питання збалансованості експорту та імпорту і дозволяє лібералізувати імпорт товарів, які в країні не виробляються, що пов'язано з природними і кліматичними умовами.
Принцип збереження екологічної рівноваги
Принцип обмеженого централізму
Принцип вирівнювання рівнів економічного і соціального розвитку регіонів та областей
2.5. Визначальна роль економічних і соціальних факторів у розміщенні виробництва
2.6. Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил
2.7. Основні напрями формування та вдосконалення територіальної організації виробництва
Глава 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства
3.2. Наука про економічне районування