Регіональна економіка - Манів З.О. - 8.4. Характеристика природноресурсного потенціалу економічних районів.

Земельні ресурси

Найважливішою ланкою інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є оцінка земельних ресурсів, їх кількісні і якісні показники визначення товарної землі, придатної для виробництва сільськогосподарської продукції і, на цій основі, - поглиблення його спеціалізації і концентрації. їх базою має стати міжгосподарська кооперація, агропромислова інтеграція, швидке впровадження досягнень науки і техніки, різке збільшення машинобудівною промисловістю сільськогосподарської обробної техніки, машин і механізмів для обробки фунтів, впровадження передового досвіду, зміцнення прямих зв'язків виробників сільськогосподарської продукції з її замовниками і споживачами шляхом регіонального замовлення на цю продукцію як переробною промисловістю, так і торгівельними організаціями.

У сільському господарстві потрібно чітко визначитися із зональною і регіональною спеціалізацію, яка б відповідала особливостям природно-економічних умов виробництва

Інтенсивність використання земель є різною як і в часі, так і за адміністративно-територіальними одиницями. Особливо низький рівень землезабезпечення спостерігається в Донецькій, Закарпатській, Івано-Франківській областях, де надушу населення припадає удвічі менше сільгоспугідь, ніж у середньому по Україні.

Як видно із табл. 8.4.1, найвищу сільськогосподарську освоєність земель мають Запорізька (98 %), Кіровоградська (85 %) та Миколаївська (97 %) області. Одним із наслідків цього є зростання ерозійних процесів, частка яких перевищує третину загальної площі ріллі Така ситуація вимагає радикальних заходів щодо зниження частки еродованих земель.

В Україні, її регіонах також є значні територіальні відмінності в землезабезпеченні населення. Наприклад, у Закарпатській обл. забезпеченість ріллею становить 0,16 га на одного жителя, тоді як у пі вден-

Таблиця 8.4.1. Земельні ресурси України за адміністративно-територіальними одиницями

них областях - 1,46 га: у Миколаївській та 1,32 га у Херсонській на одного жителя, в середньому по Україні - 0,66 га

У зв'язку з приватизацією земельних ресурсів, зростанням чисельності фермерських землеволодінь в найближчій перспективі значно зміниться структура землекористування. Це вимагає вирішення термінової проблеми розроблення докладного земельного кадастру на основі бонітування земель.

Лісові ресурси

Лісова і деревообробна промисловість в основному працює на місцевій сировині. Однак, як уже було сказано раніше, розміщення лісових ресурсів у територіальному плані є вкрай нерівномірним, що видно із табл. 8.4.2. Більше 80 % вкритих лісовою рослинністю земель розміщено у межах Карпатського, Подільського, Поліського, Східного і Центрального економічних районів. У них зосереджено понад 90 % загального запасу деревини, в тому числі більше 80 % запасу стиглих лісових насаджень. Названі вище регіони є основою лісоресурсного потенціалу України.

Залісненість території також значно коливається. Наприклад, у Карпатському економічному районі вона у 2,4 рази, Поліському - в 1,9 рази перевищує середній показник по Україні.

Три регіони: Центральний, Подільський та Східний відзначаються середньою лісистістю, а такі регіони як Донецький, Причорноморський та Придніпровський мають удвічі-втричі нижчу лісистість ніж середня по країні. Для забезпечення належного рівня екології, її установлених стандартів у цих регіонах, територія їх потребує істотного підвищення лісистості. У регіональному плані досить різноманітним є розподіл площ розповсюдження насаджень за групами основних лісоутворювальних порід (табл. 8.4.3).

Як видно із табл. 8.4.3 по Україні переважають хвойні і твердо-листі породи. Поліський і Центральний регіони показові суттєвим переважанням хвойних порід над твердолистяними, а в Подільському, Східному, Донецькому, Придніпровському, Причорноморському, навпаки, переважають твердолистяні над хвойними.

Таблиця 8.4.2 Основні показники лісового фонду регіонів України

Карпатський регіон характеризується приблизно рівними показниками щодо площ, зайнятих під хвойними і твердолистяними породами

За роки незалежності України, в зв'язку з різким спадом виробництва виробів з деревини, значно скоротився обсяг заготівель деревини з 15,3 млн. м3в 1990 р. до 11,3 млнм3у 2000 р. На такий стан, як заявляють спеціалісти і науковці, вплинуло відокремлення від лісо

Таблиця 8.4.3. Площі лісових насаджень за групами основних лісоутворювальних попід. %

комбінатів їх матеріально-сировинної бази, створення окремих незалежних лісових господарств (лісгоспів). Більшість підприємств деревообробної промисловості приватизовані і, через відсутність сировини, перепрофільовують виробництво.

Основні обсяги лісозаготівель (більше 90 %) зосереджені у п'яти найбільш лісистих регіонах. Обсяги заготовки в них лісосировини (враховуючи рубки головного користування та рубки, пов'язані з веденням лісового господарства) у 2000 р. становили:

1) Карпатський регіон - 2766 тис. м3- (24,6%)

2) Подільський регіон - 1203 тис. м3 - (10,72%)

3) Поліський регіон - 3752 тис. м3 - (33,3%)

4) Східний регіон - 1434 тис. м3- (12,7%)

5) Центральний регіон - 1455 тис. м3 - (12,9%)

Решта регіонів разом - 651 тис. м3 (5,8 %).

Наведені дані підтверджують необхідність внесення певних змін в територіальному розміщенні лісових ресурсів Внесення цих змін має здійснюватись відповідно до вимог забезпечення сталого розвитку, раціонального і ефективного використання лісових ресурсів, забезпечення охорони навколишнього середовища. Однак для вирішення цього важливого питання є нагальна необхідність значно збільшити площу лісонасаджень. За науковими і експертними оцінками, лісонасадження потрібно провести додатково на площі 4-4,5 млн. га Науковці рекомендують збільшити площу лісів країни за рахунок використання низькопродуктивних та еродованих сільськогосподарських угідь, розширення мережі та площі природоохоронних територій. У першу чергу збільшувати площі під заліснення треба в регіонах, де насаджень сьогодні найменше: в Донецькому, Придніпровському та Причорноморському регіонах, зокрема, в Автономній республіці Крим - понад 390 тис. га, Луганській - 360 тис. га, Донецькій - 340 тис. га, Одеській - 280 тис. га, Запорізькій - 280 тис. га за рахунок низькопродуктивних земель, які є в цих регіонах.