Міжнародна економічна інтеграція здійснюється різноманітними формами співробітництва різних країн у сфері виробничих, торгових, комерційних та інших напрямах.
Ці форми відповідають характеру традиційної спеціалізації, яка пов'язана із досягнутими рівнями економічного розвитку та розміщенням окремих видів виробництва, природних багатств, а також спеціалізації, яка формується згідно з уявленнями про доцільні напрями концентрації трудових зусиль для виробників та країн у цілому.
Міжнародні економічні інтеграції - це високий рівень розвитку міжнародних відносин, за яких процес господарсько-політичного обладнання країн відбувається на основі міжнародного поділу праці та здійсненні узгодженої міждержавної торгівельно-економічної політики.
Головними факторами, які сприяють і забезпечують динамічний розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції є:
економічний розвиток країн та регіонів в умовах нерівномірного розподілу природних умов та природних ресурсів:
закономірності розвитку науково-технічного процесу; тенденції демографічних факторів розвитку; необхідність розв'язання глобальних проблем людства (енергетична, продовольча, економічна, екологічна, використання ресурсів світового океану, тощо);
розвиток транспортно-кому пальних мереж.
Як показує практика, дія об'єктивних та суб'єктивних факторів міжнародної економічної діяльності реалізується в конкретних сферах господарювання або формах і видах підприємництва. У різних країнах заведено різні схеми класифікації зазначених форм. Це зумовлено особливими національними традиціями, ступенем економічної свободи в різних країнах, різницею в системах правового, інституційно-нормативного регулювання, навіть певною довільністю трактування окремих явищ економічного життя.
Інтеграційні процеси в останні роки охопили практично всі континенти та привели до утворення багаточисельних регіональних і субрегіональних торгово-економічних блоків, більшість з яких проголошує своєю кінцевою метою вихід на інтеграційну стадію економічного співробітництва.
Інтеграція, як вища і порівняно нова форма міждержавної взаємодії, історично і організаційно відбувається в декілька етапів, які послідовно проходять держави, що вступають у процес тісної економічної взаємодії.
До основних науково- і теоретично обґрунтованих і практично апробованих форм міжнародної економічної інтеграції відносять:
Зони вільної торгівлі - найпростіші форми інтеграції. У таких зонах діє особливий пільговий торговельний режим для країн учасниць за рахунок відміни торгових обмежень, в першу чергу внутрішнього мита. Держави-учасниці своїм рішенням закріплюють окремі митні території, визначають режим економічних відносин між собою та третіми країнами. Між країнами-учасницями зони вільної торгівлі зберігаються митні кордони і пости, які контролюють походження товарів, що перетинають їх державний кордон і не допускають перевезення тієї частини товарів, яка може завозитись із" третіх країн. На Україні також діють вільні економічні зони, мова про які йшла в попередніх розділах книги.
Митний союз - це двох або кількох держав угода, якою встановлюється режим вільної торгівлі та передбачається усунення внутрішніх тарифів і встановлення спільного зовнішнього тарифу. Таких митний союз передбачає єдність митної території, однаковий торговий режим у ставленні до третіх країн, включаючи загальні митні тарифи, єдині заходи нетарифного регулювання, уніфіковану систему прямих і непрямих податків та однотипність методів управління національним господарством. Ці митні союзи мають перспективу в системі товарообміну і посиленні міжнародної економічної інтеграції.
Зони преференційної торгівлі Це зона з особливим пільговим торговельним режимом, коли дві або декілька країн знижують взаємні тарифи на імпортні товари, зберігаючи рівень тарифів у торгівлі з іншими країнами. Вони здійснюють пільгове кредитування і страхування зовнішньоторговельних операцій, надають технічну та фінансову допомогу.
Спільний ринок - це більш складніша форма міждержавної інтеграційної взаємодії. Вона включає умови вільної торгівлі, митного союзу та забезпечує вільне переміщення товарів, послуг, робочої сили, капіталу і формує спільний повноцінний ринковий простір (звідси і назва - "спільний ринок"). Такою формою інтеграції в світовій практиці вважається об'єднання західноєвропейських країн у Європейський Союз (ЄС).
Валютний союз. Вважається однією з найскладніших форм інтеграції. Він передбачає проведення країнами єдиної валютно-фінансової політики: введення в обіг єдиної валюти, створення єдиного емісійного центру - банку. На стадії еволюції до повного економічного, політичного і валютного союзу знаходиться Європейська Спілка.
Політичний союз. Це вищий ступінь регіональної інтеграції, який передбачає перетворення єдиного ринкового простору в цілісне економічне і політичне утворення. Фактично - це виникнення найбільш нового багатонаціонального суб'єкта світогосподарських і міжнародних політичних відносин, який проводить свою політику і виступає від імені учасників цього союзу.
Основними напрямами розвитку інтеграційних процесів у практиці міжнародного співробітництва слід вважати:
♦ поступове, поетапне усунення митних та фінансових бар'єрів;
♦ забезпечення країнами, які увійшли до інтеграційного угрупування "прозорості" кордонів;
♦ створення належних умов для вільного переміщення товарів, послуг, робочої сили, капіталу.
Такі інтеграційні процеси, як правило, відбуваються під контролем і за безпосередньою участю державних органів цих країн. Підсумовуючи наведене ми бачимо, що економічна інтеграція передбачає злиття національних господарств кількох країн і утворення великих інтернаціональних економічних комплексів з метою підвищення ефективності в галузях національної економіки.
12.5. Експортний потенціал України і можливості його реалізації на світовому ринку.
12.6. Транзитний потенціал України і його значення в розвитку економіки держави.
Глава 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил.
13.1. Природно ресурсні фактори розвитку продуктивних сил.
13.2. Паливно-енергетичний фактор сталого розвитку продуктивних сил.
13.3. Водний фактор в розвитку продуктивних сил.
13.4. Трудоресурсні фактори сталого розвитку продуктивних сил.
13.5. Споживчий фактор розвитку продуктивних сил.
13.6. Транспортний фактор сталого розвитку продуктивних сил.