Регіональна економіка - Манів З.О. - 18.1. Стан навколишнього середовища як фактор глобального та національного розвитку.

18.1. Стан навколишнього середовища як фактор глобального та національного розвитку.

Вступивши в XXI ст. людство в повній мірі відчуло й усвідомило глобальну екологічну кризу, яка є виразом антропогенної токсифікації всієї планети. Причиною глобального забруднення навколишнього середовища є: неухильне зростання населення планети і різке збільшення в результаті науково-технічної революції споживання різних джерел енергії.

За сучасними науковими дослідженнями найважливішими проблемами, які вимагають термінового втручання, є: зміна клімату, зменшення озонового шару в стратосфері, втрати біорізноманіття, вирубування та невідновлене використання лісових ресурсів, опустелювання та деградація земель, погіршення якості прісної води, деградація морських систем та її ресурсів, стійкі органічні джерела забруднення.

Збільшення тиску з боку людини на біосферу, атмосферу, гідросферу, ґрунти, взагалі на верхні шари земної кори вже призвело до серйозної техногенної кризи, погіршення багатьох важливих показників якості життя та примусило усвідомити неможливість використання "дарів природи" так, як хотілося б, або так, як до цього вже звикли люди. Дуже важливим психологічним наслідком сучасних реалій у взаєминах людини та навколишнього середовища є посилене сприйняття взаємної відповідальності країн, підприємницьких структур, взагалі людей, що пов'язані з втручанням в навколишнє середовище.

Сьогодні забруднення атмосфери, відкритих водойм вже не є виключною справою обмежених груп людей, хоча б тому, що самий факт глобального руху повітряних та водних мас пов'язує інтереси людей у різних точках планети. Ці інтереси стосуються сфер охорони здоров'я, сільськогосподарського виробництва, рибальства, використання рекреаційних ресурсів і т. п. Це вимагає вирішувати питання залучення додаткових фінансових ресурсів та здійснювати організаційні заходи не тільки внутрі держави, але й на міжнародному рівні.

Наявний стан навколишнього середовища примушує замислитися над практичними питаннями щодо зміни характеру ставлення людини до природи. Сам процес розвитку суспільства будь-якої країни повинен достеменно керуватись вимогами природного середовища, використовуючи ресурсний потенціал в межах допустимих лімітів.

Знехтування вимог щодо природовикористання, може призвести до небажаних наслідків, які, в процесі глобалізації економічного розвитку, негативно вплинуть на світову економіку. В першу чергу йдеться про:

вичерпування родовищ корисних копалин;

зміну кліматичних умов;

антропогенні ускладнення та катастрофи. Вичерпування родовищ корисних копалин створює ряд ускладнень і проблем, зокрема:

необхідність пошуку нових родовищ корисних копалин та здійснення відповідних матеріальних витрат;

потреби більш глибокого використання ресурсів на діючих родовищах та залучення до виробництва законсервованих покладів корисних копалин, що вимагатиме додаткових витрат;

зменшення валютних надходжень в зв'язку з зниженням натуральних обсягів видобутку корисних копалин, які спрямовувалися на експорт;

зростання цін на корисні копалини, що пов'язано із обмеженням пропозицій на зовнішньому ринку;

потреби переходу на альтернативні технології та нові джерела енергії, що вимагатиме додаткових коштів.

Зміни кліматичних умов.

За останні роки на планеті в різних її континентах спостерігаються значні зміни кліматичних умов. Зокрема паводкові явища, які практично охопили усі континенти і заподіяли значних збитків як матеріальних, так і людських жертв, суховії, різке підвищення температури, морські бурі, нетипові для різних кліматичних зон погодні умови. Все це завдало великої шкоди економіці на міждержавному рівні. Для зменшення їх впливу і стабілізації економічного розвитку необхідні об'єднані зусилля на міжнародному рівні та розробка комплексних заходів і їх впровадження в дію.

З цією метою потрібно:

активні міжнародні зусилля щодо обмеження паливних ресурсів, які спричиняють підвищення температури на поверхні планети та Світового океану, викиду вуглекислого газу, які призводять до парникового ефекту, використання фреонів, що руйнують озоновий шар тощо;

встановлення більш жорстких норм національних законодавств щодо контролю над виробничими процесами, які мають надто великий вплив на навколишнє середовище;

потрібно розробити і прийняти відповідне положення про розширення повноважень міжнародних організацій, які спеціалізуються на питаннях охорони навколишнього середовища. З цією метою створення по напрямах нових міжнародних природоохоронних структур.