Регіональна економіка - Шевчук Л.Т. - Природно-ресурсний потенціал

Якщо природно-ресурсний потенціал беруть до уваги як фактор розміщення і розвитку продуктивних сил, то його розглядають як сукупність запасів усіх природних компонентів (мінерально-сировинних, водних, земельних, лісових, повітряних, кліматичних тощо) на конкретній території на встановлену дату. Визначаючи сприятливість або несприятливість фактора, порівнюють запаси природного компонента, його якісні характеристики з потребою у ньому при заданій потужності виробництва. Тому, навіть маючи незначні запаси певного компонента, але за невеликої потреби в ньому, природно-ресурсний потенціал може бути стимулювальним фактором. І навпаки, навіть маючи чималі запаси, але за дуже великої потреби, він може стати лімітуючим. Для попереднього визначення місця розташування того чи іншого виробництва використовують укрупнені показники матеріаломісткості, енергомісткості, водомісткості тощо, котрі завжди залежать від рівня технологій. Наприклад, для виготовлення 1 т віскозного шовку необхідно 1,5 т умовного палива, а для виплавки 1 т нікелю - 50 т умовного палива; для виробництва 1 т целюлози - 200 м³ води, а для 1 т віскозного шовку - 500 м³ води і под.

Історичні фактори

Історія розвитку конкретної території нагадує про себе матеріальними пам'ятками

(виробничими будівлями, творами мистецтва, пам'ятками архітектури та ін.) і духовними здобутками народу, які в наш час перетворюються на потужні фактори розвитку і розміщення продуктивних сил. Так, концентрація у містах пам'яток архітектури може сприяти розвитку туристичної діяльності; промислові центри, що склалися історично, і надалі є місцями притягання нових промислових технологій.

Демографічні фактори

Кожне територіальне утворення володіє трудовим потенціалом - запасами праці. Трудовий потенціал є також надзвичайно важливим фактором розвитку і розміщення продуктивних сил. Він визначається демографічною ситуацією, тобто станом населення на конкретній території на встановлену дату. Під станом населення розуміють не лише його кількість, а й кваліметричні (якісні) характеристики: розподіл за віком, статтю, рівнем освіти, конфесійною приналежністю, культурними традиціями та ін. Звичайно, всі ці характеристики по-різному впливають на розвиток і розміщення продуктивних сил. Такі виробництва, наприклад, як сучасне приладобудування, є трудомісткими і вимагають концентрації запасів робочої сили в конкретному місці. Радіотехнічні, оптичні й декотрі інші виробництва потребують висококваліфікованої молодої робочої сили з гострим зором, витривалої до монотонної роботи. Для сучасних підприємств, що використовують найновіші технології, необхідні висококваліфіковані кадри зі знанням комп'ютерної техніки. Такі кадри концентруються, переважно, у великих містах - рушіях науково-технічного прогресу.

Економічні фактори

До цієї групи входить низка факторів, які зумовлюють ефективність господарювання, - рівень розвитку продуктивних сил, економічна ситуація, техніко-технологічні, організаційні та ін. Чи не найважливішим з-поміж них є рівень розвитку продуктивних сил. Він не лише впливає на формування потреб населення, а й визначає ймовірний рівень нових технологій на цій території, ймовірну економічну ситуацію, що може скластися у найближчій або віддаленішій перспективі. Під економічною ситуацією розуміють стан господарства на конкретній території на визначену дату. Рівень розвитку продуктивних сил визначають за різними методиками. На сучасному етапі до найпоширеніших належить методика відділу Перспективного розвитку Організації Об'єднаних Націй, згідно з якою обчислюється індекс людського розвитку (ІЛР), що враховує стан здоров'я, рівень освіти та реальну купівельну спроможність населення. Якщо територія має низький рівень розвитку продуктивних сил, то вона не в змозі освоїти найновіші технології без тривалого адаптаційного періоду і додаткових інвестицій в її господарство. Територія з високим рівнем продуктивних сил сама продукує найновіші технології. Техніко-технологічні фактори - це досягнутий і ймовірний рівень техніки й технологій, організаційні - особливості організації діяльності. Вони також суттєво впливають на ефективність господарювання, в кінцевому підсумку позначаючись на рівні розвитку продуктивних сил.