Суб'єктові господарювання слід обліковувати державну програму так само, як і програму за участю кількох працедавців.
Створення державних програм обумовлено законодавством і стосується всіх суб'єктів господарювання (або всіх суб'єктів господарювання певної категорії, наприклад, конкретної галузі), ними управляють національні або місцеві державні органи або інші органи (наприклад, незалежне агентство, створене спеціально з цією метою), які не підлягають контролю або впливу з боку суб'єкта господарювання, яке звітує. Деякі програми, створені суб'єктом господарювання надають як обов'язкові виплати, що замінюють виплати, які так чи інакше були б надані згідно з державною програмою, так і додаткові добровільні виплати. Такі програми не є державними програмами.
Державні програми характеризуються як програми з визначеним внеском або з визначеною виплатою залежно від зобов'язань суб'єкта господарювання за програмою. Багато державних програм фінансуються на основі поточних надходжень: внески встановлюються на такому рівні, який, як очікується, буде достатнім для здійснення необхідних виплат, строк сплати яких настає в той самий період; майбутні виплати, зароблені протягом поточного періоду, виплачуватимуться з майбутніх внесків. Однак, за багатьма державними програмами, суб'єкт господарювання не має юридичного або конструктивного зобов'язання щодо здійснення цих майбутніх виплат:
єдиним його зобов'язанням є сплата внесків тоді, коли настає строк їх сплати, і якщо суб'єкт господарювання звільняє учасників державної програми, в нього не буде зобов'язання здійснювати виплати, зароблені його власними працівниками у попередні роки. З цієї причини державні програми, як правило, визначаються як програми з визначеним внеском. Проте зрідка, коли державна програма є програмою з визначеною виплатою, суб'єкт господарювання застосовує обліковий підхід, визначений у параграфах 29 і 30.
Застраховані виплати
Суб'єкт господарювання може сплачувати страхові внески для фінансування програми виплат по закінченні трудової діяльності.
Суб'єктові господарювання слід розглядати таку програму як програму з визначеним внеском, якщо у суб'єкта господарювання не буде (або непрямо через програму, або прямо) юридичного або конструктивного зобов'язання щодо:
а) здійснення виплат прямо працівникам, коли настає строк сплати, або
б) сплати подальших внесків, якщо страховик не здійснює всі майбутні виплати працівникам, пов'язані з наданням послуг працівниками у поточному і попередньому періодах.
Якщо у суб'єкта господарювання залишається таке юридичне або конструктивне зобов'язання, йому слід розглядати цю програму як програму з визначеною виплатою.
Виплати, застраховані страховим контрактом, не повинні безпосередньо або автоматично відноситися до зобов'язань суб'єкта господарювання щодо виплат працівникам. Програми виплат по закінченні трудової діяльності зі страховими контрактами підлягають такому самому розмежуванню між бухгалтерським обліком та фінансуванням, як інші фінансовані програми.
Якщо суб'єкт господарювання фінансує зобов'язання щодо виплат по закінченні трудової діяльності шляхом внесків до страхового полісу, згідно з яким у суб'єкта господарювання (або непрямо через програму, або прямо, через механізм встановлення майбутніх страхових внесків, або через стосунки зв'язаної сторони зі страховиком) залишається юридичне або конструктивне зобов'язання, сума сплати страхових внесків не дорівнює виплатам за угодою з визначеним внеском. У такому разі суб'єкт господарювання:
а) обліковує кваліфікований страховий поліс як актив програми (див. параграф 7);
б) визнає інші страхові поліси як права на відшкодування (якщо поліси відповідають критеріям у параграфі 104А).
Якщо страховий поліс виписаний на ім'я конкретного учасника або групи учасників програми і суб'єкт господарювання не має жодного юридичного або конструктивного зобов'язання щодо покриття будь-якого збитку за контрактом, суб'єкт господарювання не зобов'язане здійснювати виплати працівникам, а цілковиту відповідальність щодо здійснення виплат несе страховик. Сплата фіксованих страхових внесків згідно з таким контрактом є, за своєю сутністю, погашенням заборгованості щодо виплат працівникам, а не інвестицією з метою виконання цього зобов'язання. Отже, суб'єкт господарювання більше не має ні активу, ні зобов'язання. Таким чином, суб'єкт господарювання розглядає такі внески як виплати до програми з визначеним внеском.
Питання для самоперевірки до Розділу IX
1. Що розуміють під фінансовий інструмент?
2. Які стандарти регламентують облік зобов'язань?
3. В чому полягає різниця між фінансовим інструментом та фінансовим зобов'язанням?
4. Що відносять до похідних фінансових інструментів?
5. Яке визначення зобов'язань за міжнародними та національними стандартами?
6. Що не включається до виплат працівникам за національними стандартами ?
7. Які складові виплати працівникам за міжнародними стандартами?
8. В чому полягають поняття державні програми за виплатами працівників за міжнародними та національними стандартами?
9. Приведіть приклади по нарахуванню премій працівникам.
10. Які грошові компенсації проводяться підприємством в період відсутності працівників?
Тести до Розділу IX
1. Це будь-який контракт, який приводить до фінансового активу одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу іншого підприємства називають:
a) фінансовим зобов'язанням;
b) фінансовим інструментом;
c) фінансовим контрактом;
d) правильна відповідь відсутня.
2. Зобов'язання розкриваються в:
a) МСБО 8;
b) П(С)БО 1;
c) МСБО 4;
d) правильна відповідь а) і b).
3. Це сума, за якою зобов'язання оцінили при первісному визнанні, мінус виплати основної суми боргу, плюс або мінус накопичена амортизація будь-якої різниці між цією первісною сумою та і сумою погашення мінус, мінус будь-яке часткове списання:
a) амортизована собівартість зобов'язання;
b) фінансовий актив;
c) зобов'язання;
d) правильна відповідь відсутня.
4. Фінансове зобов'язання, що виникає внаслідок випуску фінансового інструмента з метою подальшого продажу для отримання прибутку від короткотермінових коливань його ціни та/або винагороди посередника.:
a) призначене для використання у власних цілях;
b) призначене для перепродажу;
c) ноу-хау;
d) гудвіл.
5. Зарплати робітникам та службовцям і внески на соціальне забезпечення включають до:
a) постійних виплат працівникам;
b) короткострокових виплат працівникам;
c) тимчасових виплат працівникам;
d) правильна відповідь відсутня.
6. Це такі, що переносяться на майбутні періоди та можуть використовуватися в майбутніх періодах, якщо права поточного періоду не використані повністю:
a) накопичувальні компенсації за відсутність;
b) накопичувальні компенсації за присутність;
c) накопичувальні компенсації за наявність;
d) правильна відповідь відсутня.
7. Виплати працівникам трактує:
a) МСБО 19;
b) П(С)БО 26;
c) МСБО 14;
d) правильна відповідь а) і b).
8. Програми виплат по закінченні трудової діяльності, згідно з якими підприємство сплачує фіксовані внески окремому фонду і не матиме юридичного чи конструктивного зобов'язання сплачувати подальші внески, якщо фонд не матиме достатньо активів для сплати всіх виплат працівникам, пов'язаних з їхніми послугами у поточному та попередніх періодах називають:
a) програми з визначеною виплатою;
b) програма з визначеними платежами;
c) програма з участю кількох працедавців;
d) програма з участю держави.