Людина і світ - Юрій М.Ф. - ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ І ПОВЕДІНКА ТВАРИН

РОЗДІЛ 1. ЩО ТАКЕ ДІЯЛЬНІСТЬ

§ 3. Сутність людської діяльності

Чим активність людини відрізняється від активності інших істот? Чи може людина жити, нічого не роблячи? Що спонукає людину діяти?

Розвиток суспільства - результат діяльності людей. У процесі діяльності відбувається формування і самореалізація особистості. У повсякденній мові слово "діяльність" вживається в значенні активності кого-небудь чи чого-небудь. Наприклад, говорять про вулканічну діяльність, про діяльність внутрішніх органів людини і тощо. У більш вузькому розумінні це слово означає заняття людини, її праця. Людей, що виявили себе в якій-небудь суспільній діяльності, називають діячами. У нашій країні були навіть уведені почесні звання (наприклад, заслужений діяч культури).

У літературі ви можете зустріти і слово "діяння", яке означає "дію", "вчинок". Найчастіше воно вживається для позначення не будь-якої дії (наприклад, людина піднялася на ліфті; чи можна це назвати діянням?), а тільки суспільно значимої (чи можете ви навести приклади таких діянь?). У той же час (подумайте і поясніть чому?) юристи діянням називають не тільки дію, але і суспільно небезпечну бездіяльність.

У науках, що вивчають людину і суспільство, поняття "діяльність" наповнюється більш спеціальним змістом.

ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ І ПОВЕДІНКА ТВАРИН

Усі живі істоти взаємодіють з навколишнім середовищем (із природою, іншими живими істотами). Зовні це виявляється в помітних рухах (руховій активності). Важче віднайти внутрішню (психічну) активність, яка ніби включена в поведінку. Наприклад, відомо чимало фактів, що говорять про прихильність собаки до господаря. У літературі описаний випадок, коли собака кілька років продовжувала ходити на станцію до часу приходу потяга, на якому колись повертався з роботи її покійний господар.

Відзначимо, що в будь-якому випадку тварини пристосовуються до навколишнього середовища. При цьому вони можуть уживати природні предмети як знаряддя і навіть виготовляти їх за допомогою своїх природних органів. Вони використовують ці предмети для добування їжі, оборони, будівництва житла, тобто для задоволення своїх життєвих потреб. Поведінка тварин визначається будовою їхнього тіла, природними умовами, у яких вони живуть (згадайте, як використовують природні предмети мавпи, бобри, птахи й інші живі істоти).

Від пристосувальної поведінки тварин відрізняється перетворююча діяльність людини. Людина не обмежується пристосуванням до існуючих природних і соціальних умов, хоча пристосувальна поведінка займає велике місце в її житті (згадайте, наприклад, вплив географічних умов на життя людей, значення правових і моральних норм, звичаїв, традицій, що регулюють життя людини). Однак пристосування - не межа людських можливостей. Тільки людині притаманна така форма активності, як діяльність, що не обмежується пристосуванням до навколишнього середовища, а перетворює її. Для цього використовуються не тільки природні предмети, але насамперед засоби, створені самою людиною.

І поведінка тварин, і діяльність людини узгоджуються з метою, тобто доцільні. Наприклад, хижак ховається в засідці чи крадеться до жертви - його поведінка узгоджується з метою здобути їжу. Птах з криком летить від гнізда, відволікаючи увагу людини. Порівняйте: людина будує будинок - усі її дії в цьому випадку теж доцільні. Однак для хижака ціль ніби задана його природними рисами і зовнішніми умовами, в основі його поведінки - біологічна програма поведінки, інстинкти. Людська діяльність характеризується історично сформованими програмами (як узагальнення досвіду попередніх поколінь). При цьому людина сама визначає свою мету (здійснює задану програму). Вона здатна виходити за рамки програми, тобто наявного досвіду, визначати нові програми (мету і способи її досягнення). Задана програма притаманна тільки людській діяльності.