Людина і світ - Юрій М.Ф. - ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ

Діяльність людей розгортається в різних сферах життя суспільства, її спрямованість, зміст, засоби нескінченно різноманітні.

ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ

Існують різні класифікації видів діяльності. Насамперед відзначимо поділ діяльності на практичну і духовну.

Практична діяльність спрямована на перетворення реальних об'єктів природи і суспільства. Вона містить у собі матеріально-виробничу діяльність (перетворення природи) і соціально-перетворюючу діяльність (перетворення суспільства).

Духовна діяльність пов'язана зі зміною свідомості людей. У неї входять: пізнавальна діяльність (відображення дійсності в художній і науковій формі, у міфах і релігійних вченнях); ціннісно-орієнтована діяльність (Позитивне чи негативне ставлення людей до явищ навколишнього світу, формування їхнього світогляду); прогностична діяльність (планування чи передбачення можливих змін дійсності).

Усі ці види діяльності пов'язані між собою. Наприклад, проведенню реформ (соціально-перетворююча діяльність) повинен передувати аналіз їхніх можливих наслідків (прогностична діяльність). А ідеї французьких просвітителів Вольтера, Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро (ціннісноорієнтована діяльність) зіграли велику роль у підготовці французької резолюції XVIII ст. (соціально-перетворююча діяльність). Матеріально-виробнича діяльність сприяла пізнанню природи, розвитку наук, тобто пізнавальній діяльності, а результати пізнавальної діяльності (наукові відкриття) сприяють удосконаленню виробничої діяльності.

У різноманітті видів діяльності людини можна виділити творчу і руйнівну. Результати першої - міста і села, квітучі сади й оброблені поля, вироби ремісників і машини, книги і кінофільми, лікування хворих і виховання дітей. Руйнівна діяльність - це насамперед війни. Загибель людей, зруйновані житла і храми, спустошені поля, спалені рукописи і книги - це наслідки локальних і світових, цивільних і колоніальних воєн.

Але руйнівною може бути й адміністративна діяльність людей, які мають владу. І в наш час є чимало керівників, які, говорячи про благо народу, руйнують природу: вирубують ліси, знищують пасовища, руйнують ґрунти, забруднюють води й атмосферу. З приводу руйнівної діяльності в народі говорять: "Ламати - не будувати". Але найчастіше руйнівна діяльність породжується не злою волею, а обмеженістю можливостей досягти бажаного позитивного результату.

Серед багатьох характеристик діяльності особливе місце займає діяльність творча. Буває робота, що виконується строго за правилами, за інструкцією. Так, на автозаводі створюється серія автомобілів однієї моделі. На конвеєрі робітник, установлюючи, наприклад, ліве переднє колесо, користується однаковими деталями й інструментами, виконує ті самі дії. Щораз повторюються певні операції, передбачені технологічними вимогами. Ця діяльність в основі своїй шаблонна, монотонна.

Від такої, безумовно, корисної, творчої, але одноманітної діяльності відрізняється діяльність, що вимагає кожен раз нестандартних, нешаблонних дій.

ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

Уявімо собі, що перед конструкторами поставлене завдання створити нову модель автомобіля. Як зробити машину більш безпечною? Як зменшити витрату палива? Як збільшити довговічність вузлів і деталей? Як запобігти забрудненню атмосфери вихлопними газами? Як при виготовленні машини знизити витрату металів і інших матеріалів? На ці питання потрібні нові відповіді, пошук яких є творчою діяльністю.

Що ж таке творчість? Цим словом прийнято позначати діяльність, що породжує щось якісно нове, яке ніколи раніше не існувало. Це може бути нова мета, новий результат чи нові засоби, нові способи їхнього досягнення. Найбільш яскрава творчість виявляється в діяльності вчених, винахідників, письменників, художників. Іноді говорять, що це люди творчих професій. Насправді не всі люди, професійно зайняті наукою, роблять відкриття. У той же час безліч інших видів діяльності містить у собі елементи творчості. З цього погляду, творчою є вся діяльність людей, що перетворює природний світ і соціальну дійсність відповідно до їхніх цілей і потреб.

Творчість полягає не в тій діяльності, де кожна дія цілком регламентована правилами, а в тій, попередня регламентація якої містить у собі відомий ступінь невизначеності. Творчість полягає в діяльності, що створює нову інформацію і припускає самоорганізацію. Необхідність створення нових правил, нестандартних прийомів виникає тоді, коли ми зіштовхуємося з новими ситуаціями, які відрізняються від подібних ситуацій у минулому.

Звичайно, масштаби і значення створюваного нового у різних випадках неоднакові. Наприклад, винахід друкарства спирався на відомий раніше спосіб розмноження малюнків. Тут була розширена сфера застосування вже існуючих знань. А створення А. Енштейном теорії відносності означало виникнення абсолютно нової концепції, переворот у науці. Але і той, і інший творчі акти мали історичне значення.

Важливе місце у творчій діяльності займає комбінування, варіювання вже наявних знань, відомих способів дій. Потреба, що спонукує до діяльності, може бути джерелом уяви, фантазії, тобто відображення у свідомості людини явищ дійсності в нових, незвичних, несподіваних сполученнях і зв'язках. Уявлення дозволяє випереджати практику, передбачати можливі зміни. Відомо, що "мертва петля" - перша фігура вищого пілотажу — була виконана пілотом П. Нестеровим спочатку в уявленні, а потім на літаку в повітрі. Фантазія - це необхідний компонент творчої діяльності людини, що виражається в побудові образу або наочної моделі її результатів у тих випадках, коли інформації про умови і засоби досягнення мети недостатньо.

Найважливішим механізмом творчості є інтуїція - знання, умови одержання якого не усвідомлюються. В інтуїції виявляється, таким чином, несвідоме в діяльності людини. У цьому випадку людина може сказати: "Я не можу довести свою правоту, але відчуваю, що діяти потрібно саме так". Вирішення складної наукової проблеми, над якою дослідник б'ється часом роками, нерідко приходить ніби раптово, у несподіваний час, навіть тоді, коли мозок людини зайнятий рішенням зовсім інших завдань. Знаменитий німецький учений Г. Гельмгольц (1821-1894) говорив: "Думка осяює вас раптово, без зусилля, як натхнення".

Інтуїція відіграє велику роль у військовій діяльності. У ході бою полководцю приходиться приймати рішення миттєво, від цього нерідко залежить перемога чи поразка. Німецький військовий теоретик К. Клаузевіц (1780-1831) писав: "Розумова діяльність тут (на війні) залишає галузь строгого знання - логіки і математики і перетворюється в мистецтво в більш широкому розумінні цього слова, тобто в уміння інтуїтивно вибрати з незліченної безлічі предметів і обставин найважливіші та вирішальні".

Але несвідоме у творчості тісно пов'язане зі свідомими зусиллями, спрямованими на вирішення виникаючих проблем. Перш ніж щаслива думка

"опромінить" вченого чи полководця, винахідника чи поета, чимало праці буває витрачено на пошук рішення, аналіз різних його варіантів, нагромадження придатного матеріалу. Психологи вважають, що на шляху до правильного вирішення відбувається свідоме вивчення проблеми і несвідоме нагромадження образів, чітке усвідомлення завдання і несвідоме винайдення його вирішення. Відкриття не виникає на порожньому місці, воно спирається на минулий досвіді накопичені знання. Але ключем до вирішення може стати неусвідомлена частина попереднього досвіду, його"побічний продукт".

Існують і інші погляди на природу творчості. Так, російський філософ М.О. Бердяєв вважав творчість додатком, створенням нового, що не існувало у світі. Він пов'язував таємницю творчості з Богом, який створив світ з нічого. У творчості людини філософ убачає дві сторони. Перший творчий акт, за М. Бердяєвим,- це інтуїція, "внутрішнє пізнання". Другий творчий акт — це реалізація продуктів творчості, яка називається майстерністю, мистецтвом. У першому - людина вільна, але це пізнання усередині самої себе. В другому - вона зв'язана з навколишнім світом, матеріалами світу, залежить від інших людей.

Сучасна наука визнає, що будь-яка людина тією чи іншою мірою має здібності до творчої діяльності. Однак здібності можуть розвиватися або ні. Що повинна робити молода людина, щоб розвити в собі творчі здібності? Звичайно ж опановувати культуру, мову, знання, способи діяльності. Досвід попередніх поколінь, відбитий у культурі, містить у собі і досвід творчої діяльності. Але засвоїти його можна лише через власне прилучення до такої діяльності. Треба вчитися задавати запитання; вирішувати нестандартні, важкі завдання; обмірковувати різні варіанти рішення; зіставляти незбіжні точки зору; спілкуватися з мистецтвом; розвивати уяву, фантазію; не вірити будь-якому твердженню, а, сумніваючись, перевіряти його істинність; застосовувати в рішенні проблеми різні засоби; шукати їхню найкращу комбінацію і пам'ятати слова великого композитора П.І. Чайковського: "Натхнення - це така гостя, яка не любить відвідувати ледачих".

Поряд з названими виділяються такі види діяльності, як праця, гра, навчання.