Людина і світ - Юрій М.Ф. - ІДЕАЛИ, ЦІННОСТІ, КАТЕГОРІЇ МОРАЛІ

Крім прямих норм поведінки, мораль містить у собі ідеали, цінності, категорії (найбільш загальні, фундаментальні поняття).

Ідеал це досконалість, вища мета людських прагнень, уявлення про вищі моральні вимоги, про найбільш піднесене в людині. Ці уявлення про краще, цінне і величне деякі вчені називають "моделюванням бажаного майбутнього" - майбутнього, що відповідає інтересам і потребам людини.

Цінності - це те, що найбільш дороге, святе для індивіда, для співтовариства людей. Коли мова йде про негативне ставлення індивіда до тих чи інших явищ, проте, що люди відкидають, нерідко використовується термін "антицінності", або негативні цінності. Цінність відбиває ставлення людини до дійсності (до тих чи інших фактів, подій, явищ), до інших людей, до самої себе. Відносини ці можуть бути різними в різних культурах і народів, соціальних групах.

На основі цінностей, які вони приймають, сповідують, люди будують відносини, визначають пріоритети, висувають мету діяльності, займають ті чи інші позиції. Цінності можуть бути правовими, політичними, релігійними, художніми, професійними, моральними.

Найважливіші для діяльності індивіда моральні цінності склалися в систему ціннісно-моральної орієнтації, нерозривно пов'язаної з категоріями моралі. Моральні категорії носять парно-співвідносний (біполярний) характер. Приклад цього - добро і зло.

Категорія добро служить системоутворюючим початком моральних понять. Етична традиція говорить: усе, що вважається моральним, морально належним, є добром. У понятті зло сконцентроване збірне значення аморального, конфронтуючого з морально цінним. Поряд зі словом "добро" згадується поняття "чеснота" (робити добро), що служить узагальненою характеристикою стійко позитивних моральних якостей особистості. Доброчесна людина - це активно діючий носій моральності. Протилежним чесноти є поняття "порок ".

Англійський філософ Томас Гоббс писав: "Моральна філософія є не що інше, як наука про те, що таке добро і зло у вчинках та людському суспільстві. Добро і зло це імена, що позначають наші симпатії і антипатії, які різні залежно від відмінностей характеру, звичок і напряму думок людей". Мораль Гоббс характеризував як підзорну трубу, що допомагає людям бачити здалеку ті нещастя, що загрожують їм.

Конкретний зміст добра і зла може бути різним залежно від суспільних обставин, від потреби різних народів, поглядів соціальних груп. Різнорідність конкретних оцінок не повинна закривати від нас головного - гуманістичного критерію: "Добро - це те, що служить збереженню і розвитку життя, зло те, що знищує життя або перешкоджає йому" (О. Швеицер).

До моральної єдності "добро і зло" прилягає категорія обов'язок - особистісне відповідальне наслідування моральних цінностей, особисте усвідомлення необхідності безумовного виконання моральних вимог. Якщо людина виконує моральні вимоги не під страхом покарання, а керуючись моральним обов'язком, то вона ставиться до цієї вимоги так, ніби вона була встановлена нею самою. Носієм моральних засад може бути як особистість, так і суспільство. Отже, моральну правду може відстоювати й особистість у протистоянні з розпусним співтовариством, і співтовариство накладає обмеження на індивіда, який переступив моральні вимоги.

Виконання обов'язку часто пов'язане з труднощами (наприклад, доводиться йти проти своїх бажань), з небезпекою для життя (виконання військового обов'язку, участь у рятувальних роботах при виникненні надзвичайних ситуацій, боротьба з тероризмом тощо).

Одна з найважливіших моральних категорій совість. Це здатність особистості пізнавати етичні цінності і керуватися ними у всіх життєвих ситуаціях, самостійно формулювати свої моральні обов'язки, здійснювати моральний самоконтроль, усвідомлювати свій обов'язок перед іншими людьми. Совість - джерело інтуїції, внутрішній дзвіночок, що схвалює вчинок людини або засуджує його.

Без совісті немає моральності. Совість - внутрішній суд, який людина вершить над самою собою. "Каяття совісті, - писав Адам Сміт більше двох століть назад, - найжахливіше з почуттів, що відвідують серце людини".

Важливою категорією моралі є чесність. Слова "чесність" і "честь" тісно взаємозалежні. Честь - це гідні поваги моральні якості особистості, що виявляються у всій діяльності. "Безчестя гірше смерті", - говорить народна приказка. Чесна людина-сумлінна, що заслуговує поваги, щира людина.

Чесність, сумлінність, добропорядність у всіх видах діяльності, особливо в праці, підприємництві істотно важливі в складних перехідних періодах, пов'язаних зі значними змінами у формах власності, в економіці, хоча саме в ці періоди нерідко яскраво виявляються протилежні якості - обман, корисливість.

В основі морального вибору, як і у виконанні обов'язку, особиста відповідальність людини як за свою безпосередню діяльність, так і за загальні інтереси людства.

Так, американський фізик Р. Опенгеймер (1904-1967), що керував у 1943-1945 рр. створенням американської атомної бомби, пізніше, глибоко усвідомивши втрату, нанесену людям першими атомними бомбардуваннями, борючись за збереження життя на землі, виступив проти створення водневої бомби, за що був звинувачений владою США в нелояльності і відсторонений від роботи.

Нерідко правильно зроблений моральний вибір є рятівним для суспільства, для країни. Прикладом може бути Богдан Хмельницький, який спочатку перебував на службі польського короля, а потім очолив боротьбу українського народу проти польського гноблення і як наслідок - перша українська державність на чолі з керівником визвольної війни.

Одним із джерел морального вибору є сприяння благу. Виходячи з цього, англійський філософ Мілль запропонував додати до імператива Канта: ми повинні керуватися в наших учинках такими правилами, які можуть визнати усі розумні істоти з користю для їхніх колективних інтересів.

Моральний вибір в ім'я блага вирішальний показник людського достоїнства. Достоїнство це поняття, що виражає уявлення про цінність кожної людини як моральної особистості.