Людина і світ - Юрій М.Ф. - ДІАЛОГ КУЛЬТУР

Як уже відзначалося, масова й елітарна культури взаємодіють одна з одною. Поговоримо детальніше про діалог різних культур і про те, що є результатом цього діалогу. Для прикладу розглянемо розвиток національних культур і їхню взаємодію.

Джерела національних відмінностей культур варто шукати в історичних умовах їхнього формування. Ці відмінності мають глибокі корені, які відбивають особливості громадського життя тієї чи іншої соціально-історичної чи етнічної спільності людей, її взаємозв'язку з природою. Культурні відмінності - одне з джерел багатогранності історичного процесу, які надають йому барвистість і багатомірність. Кожна національна культура неповторна, унікальна. І ця неповторність, незамінність визначають необхідність особливо дбайливого ставлення до неї.

Разом з тим, вже в античній цивілізації йшов процес взаємодії культур. У міру того, як історія ставала всесвітньою, виникали передумови для взаємозбагачення культур як у рамках окремих багатонаціональних держав, так і в масштабах усього людства. Науково-технічний прогрес, загальні тенденції в розвитку освіти, величезна рухливість населення, світовий поділ праці - ці и інші фактори сприяють подальшій інтернаціоналізації культури і громадського життя, посиленню і поглибленню взаємопроникнення культур, але в той же час породжують і різноманітні проблеми.

Інтернаціоналізація культури часто зустрічає опір, особливо там, де вона насаджується насильно. У деяких розвинутих країнах і тих, що недавно звільнилися від колоніальної залежності прагнення до відокремлення національне"! культури є своєрідною формою протесту проти неоколоніалізму чи засилля західної масової культури.

Уже сьогодні масовий експорт західної культури, особливо американської, поширення англійської мови як універсальної викликали в ряді країн відповідну реакцію населення: звучать заклики обмежити використання іноземних слів у публічних виступах, друкованих матеріалах, зовнішній рекламі.

Не випадково, наприклад, сучасне покоління молодих японців з особливою увагою стало ставитися до національного одягу, їжі і культури. Л в Уельсі, де практично усі вже давно говорять англійською, у 70-і рр. XX ст. народився широкий рух за відродження уельської (кимрської) мови, яка практично зникла.

В умовах інтернаціоналізації загострюються проблеми збереження культури нечисленних народів. Так, у деяких народностей Півночі немає своєї писемності, і рідна мова поступово забувається в процесі постійного спілкування з іншими народами.

Подібні проблеми можна вирішити лише завдяки діалогу культур, але за умови, що це повинен бути діалог рівних і різних. Діалог припускає також взаємопроникнення, взаємозбагачення культур. Не випадково культурний обмін (виставки, концерти, фестивалі тощо) став доброю традицією в житті сучасної цивілізації. У результаті діалогу створюються загальнолюдські культурні цінності, найважливішими з яких є моральні норми і, в першу чергу, такі, як гуманізм, милосердя, взаємодопомога.

ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ КУЛЬТУРИ

Проблеми сучасної вітчизняної культури часто зводять до її поганого фінансування з боку держави, занепаду рівня життя більшої частини населення і поганого впливу "бездуховної" культури Заходу. Незважаючи на те, що, принаймні, дві перші проблеми дійсно, існують, це вкрай спрощене пояснення.

Історія людства показує, що рівень культури аж ніяк не завжди пропорційний рівню фінансування і забезпеченості населення. Що ж стосується "експансії Заходу", то вона можлива завдяки тому, що з якихось причин затребувана в Україні. Суть того, що відбувається в сфері сучасної культури, можна зрозуміти, тільки розглядаючи цю проблему в більш широкому контексті. Справа в тому, що сучасна вітчизняна культура - це культура перехідного періоду.

Перетворення, що віддулися в нашій країні за останнє десятиліття, настільки фундаментальні, що, власне кажучи, є радикальною зміною способу життя, системи цінностей і стилю свідомості. Характеристиками подібних періодів в історії культур є динамічність розвитку, з одного боку, і значна нестабільність - з іншого.

Переходячи до конкретних питань вітчизняної культури, необхідно відзначити крайню ЇЇ мозаїчність. Звичайно, субкультури існували в Україні й у радянський час, однак в умовах безроздільного панування комуністичної ідеології, яка регламентувала всі основні сфери соціального буття, вони, залежно від їхнього характеру, контролювалися і вписувалися в єдину соціалістичну культуру чи придушувалися. На рубежі 80-90-х рр. XX ст. стримуючий фактор, а також "залізна завіса", що відокремлювала Україну від Заходу, зникають, і починається стрімкий процес утворення різних культурних спільнот зі своїми традиціями, картиною світу тощо. Кількість їхніх видів і варіантів дуже велика: від відродження і відокремлення національних культур до субкультур нових соціальних груп (наприклад, так званих "нових українців"), від традиційних хіпі до таких екзотичних я нищ. як прихильників відродження язичництва і шанувальників романів англійського філолога Дж.Р. Толкієна.

Процес культурного багатоголосся взагалі ж нормальний, природний і плідний, адже культура країни створюється в результаті діалогу, і чим більше в ньому учасників, тим більше вона буде цікавою. Однак у ситуації нашої батьківщини таке становище речей викликає і певну тривогу. Почуття національної ідеї, що лежить в основі великих культур і об'єднуючої субкультури, у даний час сильно послаблено, а уявлення про неї розмиті. І таким способом вищезгадане різноголосся може негативно вплинути на українську культуру.

Помітна також різниця культурної ситуації столиці і провінції. Подобається нам це чи ні, але сучасна культура - культура інформаційного суспільства, і рівень оволодіння нею залежить від ступеня доступу до інформаційних потоків, трансльованих ЗМІ, Інтернетом, масою книжкової продукції тощо. У цій сфері ми досягли значних успіхів, але, як правило, переважно в столицях, жителі яких мають більшу можливість вибору. Рівень же культурної інформації, який досягає провінції, істотно скоротився за більшістю показників, причому не тільки за обсягом, але і за якістю.

Інша група проблем пов'язана з певним відставанням вітчизняної культури в галузі технологічного оснащення. Нова технологія - не тільки якісне і кількісне поліпшення результату тієї чи іншої праці, вона докорінно змінює сам характер людської діяльності у всіх сферах, що, у свою чергу, є одним з факторів, які формують новий спосіб життя. Стосовно культури можна згадати, що перехід у живописі до тюбиків з фарбами (раніше вони були у відкритих чашках) радикально змінив його характер, а разом з ним, істотно змінилися життєві відчуття європейців XIXст., що можна бачити на прикладі імпресіоністів. У даний час навряд чи не найзначнішою з цих технологій є Інтернет. Про його роль у сучасному суспільстві не припиняють сперечатися: одні бачать у ньому найбільше досягнення, інші - найбільшу небезпеку (полегшує підпорядкування й усереднення людської свідомості, необмежені можливості для злочинності і шпигунства тощо). І ті, й інші по-своєму праві.

але необхідно пам'ятати, що такі суперечки ведися навряд чи не з приводу кожного великого нововведення (наприклад, кінематографа на початку XX ст.). Вчені і політики стверджують, що вХХІст. "багатство, праця, культура, знання, гроші, торгівля усе буде циркулювати через кібернетичні мережі". Кордони інформаційних полів будуть ретельно охоронятися. А саме ці поля стануть набагато більш ефективним засобом у боротьбі за владу над світом, ніж зброя. Необхідно також врахувати, що при всезростаючому потоці інформації (обсяг наукових публікацій в одному тільки 1985 р. перевищив їхній обсяг, що з'явився в Європі з часів епохи Відродження) знайомство з нею одними традиційними методами (через книги, наприклад) усе більш проблематичне, так само, як і цими методами майже неможливий настільки необхідний постійний діалог творчих людей різних країн. І цю можливість надає Інтернет. Сам розвиток мистецтва нерозривно пов'язаний з комп'ютерними технологіями. Кіно, телебачення, дизайн активно використовують комп'ютерну графіку і взагалі можливості, надані віртуальною реальністю. Однак, якщо порівняти поширення в нас мережі Інтернету, картина дуже невтішно нагадає мережу залізниць в Україні перед Першою світовою війною, яких було катастрофічно мало в порівнянні з Західною Європою.

Не меншою проблемою є і споживачі культурної продукції (у тому числі і ми з вами). Сам спосіб життя в сучасному індустріальному суспільстві (який погіршується в Україні частими економічними і політичними безладдями) формує особливий тип людини. По-перше, вищою цінністю значна частина наших сучасників (як показують опитування) вважає матеріальне благополуччя. І за останнє десятиліття дуже багато людей залишили гуманітарну сферу діяльності, оскільки вона не приносила відповідних доходів. По-друге, багато людей втягнуто в надзвичайно інтенсивну трудову діяльність, що супроводжується великою концентрацією зусиль, і, разом з тим, одноманітну діяльність з вузькою спеціалізацією в сфері виробництва і послуг. Подібний ритм життя разом з вільним часом, що скоротився, дуже обмежує розумові обрії і можливість доступу до серйозної культурної інформації, оскільки культурна продукція сприймається тільки як варіант відпочинку і розслаблення. Більш того, людина поступово позбавляється здатності серйозно аналізувати яку-небудь інформацію, передоручаючи це ЗМІ, що надзвичайно полегшує маніпулювання її свідомістю. Потрете, перед поглядом споживача відкривається величезна кількість галузей культури, варіантів культурної продукції і постійно з'являються все нові. "Гарним тоном" вважається прагнення прилучитися до максимально більшої їхньої кількості (звичайно, у міру матеріальних і інтелектуальних можливостей), що створює ілюзію пізнання життя у всій її повноті. Наявність подібного широкого вибору, звичайно, розширює кругозір і робить людину більш вимогливою. Але, разом з тим, неможливість "осягти неосяжне" змушує її ковзати верхівками, а смаки робить усе більш рухливими і нестійкими.

В усіх сферах діяльності людина оточується усе більшою кількістю складних речей (машини, комп'ютери, факси, домашня техніка тощо). Причому у сучасному способі життя вона взаємодіє з ними набагато частіше і більше, ніж з людьми. Ці, далеко не єдині, проблеми свідомості сучасної людини пояснюють усе частіші заклики інтелектуальної еліти, суспільства до гуманізації сучасної культури.

Особливою проблемою є сильні культурні виливи ззовні, що відбуваються на тлі серйозних змін і навіть повного зникнення багатьох традиційних галузей вітчизняної культури. Особливо відчутне проникнення в Україну американської культури (що, як ми вже говорили, відбувається і в усьому іншому світі). І справа тут не втому, духовна вона чи бездуховна, просто вона інша.

Багато європейських країн приймають закони, що утруднюють проникнення американської культури і захищають культуру національну. Особливо цим прославилася Франція, де ще в 1982 р. міністром культури була складена програма боротьби з тим, що він назвав "американським культурним імперіалізмом". Видно, це дуже актуально і для нас. Справа не в тому, щоб діалог різних культур припинився, але втому, щоб він сприяв взаємозбагаченню, а не руйнуванню однієї культури іншою.

Ми розповіли далеко не про всі проблеми, пов'язані з розвитком нашої культури за останнє десятиліття, але вони дають уявлення про характер тих труднощів, з якими вона стикається. Подолання цих труднощів багато в чому буде залежати від того, наскільки серйозно суспільство і держава будуть турбуватися плануванням і проведенням продуманої культурної політики.

Культурна політика полягає не в підпорядкуванні національної культури державі, але в її підтримці, причому аж ніяк не тільки фінансової, але й інтелектуальної. Серед цих мір - розробка нових освітніх програм, що сприяють гуманізації освіти, де оптимально сполучалися б загально-гуманітарні і національні цінності, закон про охорону мови (прийнятий, зокрема, у Франції), програми, що сприяють збереженню і вивченню традиційних видів мистецтв тощо.

Державу повинна турбувати проблема збереження національної картини світу (національного світогляду), що об'єднує масу індивідуальностей у націю і безліч субкультур у національну культуру.

Перефразуючи відомі слова Наполеона, можна сказати, що ті, хто не хочуть піклуватися про свою культуру, будуть піклуватися про чужу.

Основні поняття

Культура. Духовка культура. Матеріальна культура. Культурна традиція. Новаторство в культурі. Масова культура. Елітарна культура. Національна культура. Інтернаціоналізація культури. Діалог культур." Е крани а культ ура ".

Терміни

Поп-культура. Культурний ландшафт. Національна ідея.

Питання для самоперевірки

1. Що такс культура? Які її основні види?

2. У чому і як виявляються традиції і новаторство в культурі?

3. Які різновиди культури в культурі ви знаєте? Розкажіть про них.

4. Що таке діалог культур? Наведіть приклади такого діалогу в реальному житті.

5. Чим характеризується сучасний стан вітчизняної культури?

6. Які особливості сучасного вітчизняного споживача культурної продукції?

7. Створюючи алегоричний образ взаємодії людини і маси, художник-ілюстратор В. Фінглей малює величезне чудовисько з ікластим ротом, що сміється, готове з'їсти людину.

Яка сторона впливу масової культури на особистість знайшла відображення в цьому малюнку?

Завдання

1. Спробуйте сформулювати положення, яке, на вашу думку, повинно ввійти в національну доктрину культурного розвитку України.

2. Аналізуючи конкретні приклади, спробуйте визначити, до якої з культур, масової чи елітарної, відносяться роботи сучасних модельєрів, що представляються на показах мод. Аргументуйте свою відповідь.

3. Чи вважаєте ви, що вітчизняний кінематограф перебуває під серйозним впливом американського кіно? У чому це виражається? Чи намагаються українські кінематографісти щось протиставити цьому впливу? Наведіть приклади.

4. Підберіть приклади, що характеризують вплив ЗМІ на формування культури особистості.

5. У кожної з наук, що займаються вивченням культури суспільства, дається своє визначення культури. Наведемо деякі з них:

а) в історії: культура є результатом історичного розвитку. До неї входить усе те, що люди виробили і що передається від покоління до покоління, знаряддя, символи, організації, спільна діяльність, вірування;

б) у психології: культура - особливе пристосування людей до природного оточення й економічних проблем. Вона складається з усіх результатів такого пристосування;

в) у педагогіці: культура - це поведінка, якій людина навчилася, а не одержала як біологічну спадщину.

Яка загальна риса культури знайшла відображення в цих визначеннях? 6. Згадайте, що таке плюралізм у політиці. Подумайте, чи можна говорити про плюралізм у культурі. Свою точку зору аргументуйте.