Соціальна географія - Шевчук Л.Т. - 2.2. Закони, закономірності та принципи соціальної географії

Кожна самостійна галузь знань ґрунтується на власних законах і закономірностях, які є наслідком її розвитку.

Проблемам законів суспільної географії присвячені праці сучасних відомих українських вчених М. Паламарчука, М. Пістуна, О. Шаблія, Я. Олійника, А. Степаненка.

Оскільки закони та закономірності суспільної географії, а в її межах і соціальної географії розкривають зміст цих галузей знань, то їх відкриття і вивчення — це надзвичайно актуальне завдання, адже вони формують основу теоретичного багажу. Сформульовані в межах конкретної галузі знань, закони називаються науковими. Як зазначає О. Шаблій, науковий закон — "це відображення з допомогою понять і категорій істотних і необхідних зв'язків, що існують у навколишній дійсності і у мисленні"^*104. І соціальна географія, і регіональна соціальна географія ґрунтуються на системі законів.

*104: {Шаблій О. /. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії. — С. 120.}

Отже, необхідні, істотні, стійкі, такі, що постійно повторюються, відношення між явищами в природі та суспільстві, — це реальні закони, а відображення реальних законів системою понять тієї чи іншої галузі знань — це наукові закони.

Розрізняють три основні групи законів:

1. Всезагальні, або універсальні.

2. Великі, або загальні для великих груп явищ.

3. Специфічні, або часткові.

Кожна з трьох основних груп законів поділяється на три типи:

— закони, які діють незалежно від волі людей;

— закони і нормативні акти, що діють у конкретній державі, тобто створені людьми;

— закони взаємовідносин між людьми^*105.

*105: {Шевчук Л. Т. Розміщення продуктивних сил. — Львів: Видави, центр Львів, нац. ун-ту ім. І. Франка, 2001. — С. 19.}

О. Шаблій називає ще один вид класифікації законів: їх поділ на дві групи — часові та просторові. Часові закони відображають істотний зв'язок явищ і процесів, що виступають одні стосовно інших як причина і наслідок з вираженою часовою послідовністю, а просторові закони відображають такі зв'язки, як відношення взаєморозташування, співіснування явищ, предметів і процесів^*106. На нашу думку, ця класифікація умовна, оскільки відношення взаєморозташування, співіснування явищ, предметів і процесів постійно змінюється в часі.

*106: {Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії. — С. 121.}

Найважливіші всезагальні реальні закони, що діють незалежно від волі людей, — циклічність розвитку і системність^*107. Ці закони, безумовно, визначають розвиток окремих соціально-географічних об'єктів, процесів і явищ, а також соціальної сфери у межах територіальних суспільних систем того чи іншого ієрархічного рівня, і з ними не можна не рахуватися.

*107: {Шевчук Л. Т. Розміщення продуктивних сил. — С. 19.}

Закон циклічності

Суть закону циклічності розвитку полягає у повторюваності подібної ситуації через певні проміжки часу.

Час від початку ситуації до нового початку подібної ситуації після завершення попередньої називається циклом. Усі цикли розпадаються на подібні періоди — фази. Класичний цикл складається з чотирьох фаз: виникнення, росту, занепаду, загибелі (кризи). Циклічність ієрархічна: кожен цикл складається з менших циклів, тобто мають місце цикли у циклах і водночас є складовою частиною циклу вищого рівня. Ієрархічність циклічності — це поєднання перервності та безперервності явищ, процесів життєдіяльності.

Для ілюстрації сказаного розглянемо центральний об'єкт соціальної географії та регіональної соціальної географії — Людину. Людина народжується (фаза виникнення), розвивається (фаза росту), старіє (фаза занепаду) і помирає (фаза загибелі). Життя однієї людини можна розглядати як малий цикл. Його завершення є свідченням перервності життя. Але малий цикл (життя однієї людини) становить складовий елемент середнього циклу (родини), який у свою чергу виступає елементом великого циклу (етносу), що входить до складу надвеликого циклу (цивілізації). Існування циклів вищого порядку — свідчення безперервності життя. Аналогічна ситуація спостерігається і з окремими соціальними об'єктами: соціальний об'єкт (наприклад, лікарня) виникає, працює на повну потужність, старіє і переживає фазу загибелі (банкрутство, ліквідація) або відновлення (реконструкція, регенерація), для чого необхідні нові умови, додаткові інвестиції. Отже, конкретні соціально-географічні об'єкти підпорядковані закону циклічності. Безумовно, це стосується і регіональних соціально-географічних об'єктів. Історичний досвід засвідчує про циклічні соціально-географічні явища в регіонах: періодично у тих самих місцях простору відбувається активізація соціальних процесів.