Соціологія - Герасимчук А.А. - Методи прогнозування

Нині важливою проблемою в соціології є спроба класифікувати методи прогнозування. Соціологи в своїх дослідженнях користуються методами прогнозування (опитування населення, опитування експертів, метод моделювання тощо). Проте спроби класифікувати методи прогнозування не відповідають суті класифікації. Кожен з методів застосовується "сам по собі", без урахування його внутрішнього зв'язку з Іншим. Якщо сьогодні і є щось подібне до класифікації, то це з дуже великим застереженням стосується окремих галузей прогнозування, насамперед тих, які найбільше розвинуті — науково-технічна і економічна.

Одна з перших спроб класифікувати методи прогнозування була зроблена австрійським соціологом Е.Янчем. Він розподілив методи прогнозування на пошукові й нормативні. Дійсно, одні методи застосовуються при розробці пошукових, а інші — нормативних моделей. У принципі методи можуть застосовуватися і в пошуковому, і в нормативному прогнозуванні. До методів пошукового прогнозування Янч відніс екстраполяцію тимчасових рядів, "контекстуальне картографування", морфологічний аналіз, сценарії, аналогії, моделі і деякі інші складні методи; до методів нормативного прогнозування — матриці, теорію прийняття рішень, сіткові та ігрові моделі. Як особливі Янч виділив "інтуїтивні методи" ("мозковий штурм"), "наукову фантастику", тобто неформалізовані сценарії, а також "методи зі зворотним зв'язком".

Детально розписані методи створюють громіздку будову, практично це не класифікація, а перелік методів з умовною субординацією, ієрархією (майже півтори сотні методів). Проте, незважаючи на недоліки, а нерідко і явні невдачі, футурологія розвивається, і до її послуг звертаються військово-промислові комплекси, промислові фірми, державні інститути. Щоправда, закінчився бум прогнозів, який заполонив газети, журнали, радіопередачі, літературу в 60-х роках минулого сторіччя. Перестали існувати декілька тисяч футурологічних центрів, але на їх місці виникли сотні добре організованих, технологічно забезпечених, озброєних теоретично наукових установ, які можна поділити на чотири групи:

1. Приватні консультаційні центри (фірми), які розробляють прогнози для різного роду установ на контрактній основі.

2. Державні установи (або їх відділи), які займаються розробкою прогнозів. Поряд з цим державні установи часто систематизують вже готову прогностичну інформацію, яка підготовлена іншими спеціалізованими центрами.

3. Прогностичні групи або окремі дослідники в установах.

4. Суспільні організації (наукові товариства, асоціації і т. п.) здійснюють систематичний обмін досвідом, інформацією між спеціалістами, які розробляють прогнози шляхом організації різного роду нарад, окремих публікацій, а також іноді силами членів організації складають прогнози щодо актуальних проблем.

За останні роки прогнозування на Заході стало широкомасштабним, комплексним. Якщо раніше соціологом досліджувалася будь-яка вузька галузь, і на основі цього дослідження робилися висновки, то сьогодні дослідник обов'язково повинен врахувати різні чинники (економічні, політичні, етичні, юридичні, естетичні, релігійні і т.д.), які можуть вплинути на розвиток процесів у досліджуваній галузі. Такі всебічні узагальнення з перспективою на близьке і далеке майбутнє дозволяють соціологу займати високий статус на інтелектуальному ринку праці, який вимагає від нього постійного пошуку, ефективного застосування підтверджених практикою старих теорій, формулювання нових, що відповідають сучасним умовам життя.