Соціологія - Герасимчук А.А. - Зовнішнє середовище і внутрішній простір

Важливим чинником, який впливає на всі структурні елементи організації, є навколишнє природне та соціальне оточення. Але якщо природне оточення діє в більш-менш однаковому рівні на всі організації, то соціальне (клієнти, партнери, постачальники, інші організації) значною мірою диференційоване.

Американський соціолог Гріффін Ріккі в праці "Основи управління організаціями" виділяє дві форми соціального оточення: зовнішнє середовище і внутрішній простір.

Зовнішнє середовище складається з двох сфер: загальної і цільової.

• Загальна сфера зовнішнього середовища має п'ять вимірів:

1. Економічний (торговий баланс, рівень інфляції, рівень безробіття, доступність кредитних та сировинних ресурсів, структура господарства, фінансовий стан, попиту тощо).

2. Науково-технічний (методи, завдяки яким засоби виробництва перетворюються в продукти і послуги, рівень державного контролю за якістю товарів, захист національних технологій).

3. Соціокультурний (рівень життя населення, звичаї, обряди" моральні цінності, демографічні особливості, економічна освіченість суспільства, відношення до релігії тощо).

4. Політично-правовий (стабільність уряду, ставлення державних інституцій до суб'єктів ринкового господарювання, політичний клімат та правовий захист в суспільстві, антимонопольне законодавство).

5. Міжнародний (вплив міжнародної ситуації на діяльність організацій в конкретно взятій країні, статистичний аналіз зовнішньоекономічних зв'язків, національні відмінності).

• Цільове зовнішнє середовище складають:

конкуренти —- організації, які конкурують з даною організацією у сфері засобів виробництва;

клієнти — ті, хто придбає продукцію фірми або платить за послуги, які надає організація тій чи іншій людині;

постачальники—організації або окремі особи, які поставляють засоби, сировину тощо для інших організацій. Наприклад, заводу, який виготовляє автомобілі, одна фірма поставляє шини, інша — електричне обладнання, ще інша — систему охолодження і т. д.;

групи інтересу — це такі групи, члени яких лобіюють інтереси певної організації як всередині, так і за її межами—в законодавчій, виконавчій, судовій владах на різних рівнях, в телебаченні, радіо, пресі і т. д;

власники—люди, які є акціонерами, фундаторами даної фірми, організації, асоціації.

Внутрішній простір у свою чергу складається з: адміністрації, членів організації та створеної ними культури.

Адміністрація — це структура, члени якої виконують керівні функції в організації. Вона може бути представлена декількома (а іноді і однією) особами. В деяких організаціях управління може здійснюватись на колективних засадах в формі правління, зібранням уповноважених членів організації тощо.

Члени організації, згідно з думкою американських і західноєвропейських соціологів,— це люди, для яких дана фірма є постійним місцем роботи. Ті, які працюють в ній тимчасово, не є її членами.

Організаційна культура—це сукупність цінностей, звичаїв, традицій, форм поведінки, моральних засад тощо, які цементують організацію, визначають напрями діяльності, сприяють усвідомленню людиною своєї значущості в організації і ролі останньої в житті кожного її члена. Це "символічні" засоби духовного і матеріального внутрішнього оточення. "Організаційна культура— могутня сила, яка може працювати на організацію або проти неї",— відзначають російські вчені О. Віханський та А. Наумов.

Характеристика соціальних форм організації

Вплив соціального оточення значною мірою детермінований формою організації. В соціології більшість учених дотримуються думки, що соціальними формами організації є:

Сімейна. Тут в якості організації є сім'я. Як зазначає А.В. Дорін, трудові зв'язки в такій організації тісно переплетені з родинними. Це спрощує соціально-економічні відносини в сфері права власності і розподілу прибутків. Контакти в сімейній формі організації відбуваються як в години праці, так і поза ними. Таким же чином відбувається і вплив соціального оточення на сімейну форму організації. Цей вплив однаковою мірою має як формальний, так і неформальний характер. Рівень значущості впливу визначається статусом члена організації (сім'ї). І взагалі контакти в такій соціальній формі організації, як сімейна, характеризуються високим рівнем довіри і згуртованості, закритістю стосовно зовнішнього середовища. Офіційна. Це така соціальна форма організації, в якій родинні зв'язки відсутні. Стосунки всередині офіційної організації побудовані виключно на діловій основі, на діловому інтересі. Все особисте відділяється і як би залишається за межами організації.

Добровільна і примусова соціальна форма. Слід зазначити, що вступ в організацію майже завжди добровільний, проте є організації, побудовані на примусі, де місце людини в організації визначається терміном — "повинен" (служба в армії, у вахтових бригадах тощо), а є і такі організації, членом яких людина взагалі стає наперекір своїй волі і бажанню (перебування у місцях ув'язнення).

Підприємницька. Це організація, яка має порівняно просту структуру, добре розвинені формальні і неформальні зв'язки між її членами, значну владу лідера в ній.

Професійна. Це організація, члени якої об'єднані на основі певного фаху, є спеціалістами в певній сфері діяльності (освітній, військовій, науковій, охорони здоров'я тощо).

Дивізійна. Це така організація, в якій домінує децентралізоване керівництво. Американські і німецькі соціологи вважають, що в організаціях кількістю понад 100 осіб, які "розсіяні" в просторі (одна організація в кількох місцях), сувора централізація є перешкодою до ефективної діяльності її членів.

Місіонерська. В цій організації, згідно з дослідженнями канадського вченого Г.Мінцберга, високий рівень довіри між членами та взаємодопомоги. Кожен її член може в разі необхідності зайняти місце керівника. Окрім високого рівня професіоналізму, всі члени організації свідомо і беззастережно дотримуються єдиної ідеології.

Політична. Це така організація, метою якої є досягнення влади в суспільстві. Єдність в такій організації забезпечується на основі статуту, програми, відповідних директив, прийнятих керівництвом колективно (на з'їздах, пленумах, зібраннях) чи одноособово.

Соціально-демографічна. Однією з важливих характеристик такої організації, згідно з А.В.Доріним, є її статево-віковий склад. Це такі організації, наголошує він, де в одних—домінують працівники жіночої, в інших—чоловічої статі; в третіх—і чоловіки, і жінки представлені однаково; в одних —домінує молодіжний склад, в других—люди старшого віку; в третіх — і тих, і інших приблизно однакова кількість.

Майже всі перераховані організації мають складний статево-віковий склад, в основі якого, вважає А.В. Дорін, є поділ праці.

Перелік соціальних форм організацій не обмежується якоюсь раз і назавжди визначеною кількістю. Так, наприклад, Г.Мінцберг виділяє таких форм ; А.В.Дорін — ; П.Сорокін вказує на існування декількох форм, але спеціально їх не виділяє. Подібної думки дотримуються, приміром, і польські соціологи. Але всі вони визнають, що попри кількісне визначення соціальних форм організації (що є результатом дещо різних підходів до поділу) останні допомагають зрозуміти їх суть у багатоманітній, широкоспектровій палітрі суспільства.