Соціологія - Герасимчук А.А. - Первинні та вторинні групи

Кожна мала група проходить ряд етапів свого розвитку. Такими етапами розвитку є:

а) Взаємне ознайомлення. Декілька осіб в організації придивляються один до одного, схвалюють погляди, дії.

б) Комунікативний етап. Якщо виникає потреба порадитись, висловити свої сумніви, просто поговорити, ці люди контактують між собою.

в) Етап вибухової активності. Члени групи беззастережно підтримують один одного, відчувають єдність в думках і розраховують на підтримку своїх вчинків.

г) Етап становлення. Певний час група діє як єдиний органом, про неї говорить керівництво, з нею намагаються утримувати добрі стосунки інші члени організації. Але проходить певний час. Учасники групи починають критично аналізувати не тільки дії групи в цілому, а й дії кожного її члена зокрема. У процесі такого аналізу члени групи можуть ще більше "зцементуватись", але таке явище, зазначає американський вчений, у житті груп зустрічається рідко.

д) Етап розпаду. Як правило, з часом виникають непорозуміння, суперечки, незгоди, приховування інформації і т. п. Це руйнує структуру групи, вона практично розпадається. Хоча, коли виникає якась нова ситуація, члени колишньої групи швидко об'єднуються: їм непотрібно витрачати час на вивчення один одного. Зміна може наступити лише в модифікації структури і, звичайно, у визначенні способів досягнення нової мети.

Первинні та вторинні групи

За кількістю учасників групи можуть різнитись. Первинною групою, як вважає Норман Гудман, називається група з п'яти-шести осіб. Більші за кількістю членів групи він називає вторинними.

. В основу поділу груп Гудман (як і інший американський соціолог Дженігс) поклав форму зв'язків між членами групи. В малих або первинних групах встановлюються міцні особисті зв'язки, в основі яких лежать соціально-емоційні засади, тоді як у вторинних, великих групах домінують зв'язки, які базуються, в основному, на раціональних принципах'.

Георг Зіммель, аналізуючи роль малих груп у житті організації, прийшов до висновку, що чим більше малих груп в організації, тим результат діяльності організації в цілому вищий. Це теоретичне положення знайшло своє практичне підтвердження в сучасному економічному житті суспільства.

Чому саме малі групи так сильно впливають на ситуацію в суспільстві? Це обумовлено тим, пише соціолог Ян Туровський, що активність учасників малих груп набагато вища, ніж у великих, вторинних групах. Це явище в соціологів дістало назву "закон Ольсона", за іменем автора, який уперше виявив і емпірично його описав.

Звичайно, коли говоримо про активність учасників малих груп, то мусимо зробити застереження — все залежить від роду діяльності, фаху, віку і т. д. учасників цих груп. Учасники малих груп, окрім зв'язків між собою, в своїй організації мають цілу гаму зв'язків із соціальним оточенням поза організацією. Інтерперсональні зв'язки групи з оточенням, визначаються за формулою:

Вже згадуваний нами соціолог Дженігс вважає, що чим менше зв'язків учасників групи з оточенням (умовно, звичайно), тим більше людина концентрує свою увагу на житті своєї організації і своєї групи особливо. Людина, яка багато часу присвячує зв'язкам з іншими організаціями, пише автор, має, як правило, досить велику інформацію про різні сторони життя в суспільстві, але при цьому вона як би "розсіює" свої сили, енергію, можливості в різних організаціях. "Своя" організація в уяві такої людини є однією серед багатьох. Це ж стосується, тільки вже в іншій формі, порівняння зв'язків у малій вторинній групі.

Вторинна група тримається на певних приписах, статутах, програмах і т. д. Співробітники, спираючись на засади раціональності, легко в них входять і з такою ж легкістю виходять. Щоб показати значимість зв'язків у первинній і вторинній групах, Дженігс наводить такий приклад. У малій фірмі працюють кілька чоловік, яких з часом об'єднує товариська симпатія. Мала група, стверджує він, не може існувати саме як первинна група, коли там панує ворожнеча між її учасниками. Коли така ситуація виникає у вторинній групі, вона попри все може функціонувати.

Візьмемо політичну організацію. Між окремими її учасниками може мати місце не лише ворожнеча, а й ненависть. Але є статут, програмні зобов'язання, де почуття "симпатія-антипатія" не враховують. Того, хто несимпатичний, в житті вторинної групи можна з успіхом уникати, що цілком виключено в малій. Звичайно, зазначає Н.Гудман, члени вторинної групи не можуть так тісно взаємодіяти, як це має місце в первинній. "Деякі вторинні групи,— пише він,— з часом набирають змісту первинних. Члени таких груп входять у сферу особистих стосунків, спільно обідають, організовують спільні екскурсії, інші заходи, які не зв'язані з роботою, зустрічаються сім'ями тощо".

Фактори об'єднання в групи

Прагнення людей об'єднуватись у малі групи не обмежується тільки почуттям "симпатії-антипатії" і виробничими причинами. Американський соціолог С.Д.Робінес, вивчаючи діяльність малих груп, прийшов до висновку, що окрім зазначених причин поведінку людей визначають такі фактори:

Кожна людина, яка ідентифікує себе з діяльністю малої групи, зазначає Робіне, як правило, очікує від неї і захисту, і зміцнення своєї позиції в суспільстві, і безпосередньої допомоги у вирішенні якоїсь конкретної проблеми тощо. Але є люди, які використовують групу лише як засіб отримання вигоди "на сьогодні". Якщо таких людей у групі двоє-троє, вона, підкреслює вчений, функціонувати не зможе, тому що на решту членів групи, а це дві-три інші особи, багатократно збільшується психологічний тиск, якого, зрозуміло, група із 5-6-ти осіб витримати не в змозі. Група розпадається, її об'єднання в майбутньому, навіть за наявності якихось нових спільних цілей, малоймовірне.