Соціологія - Герасимчук А.А. - Дезорганізація представників противаги

У кожній організації виникає ситуація, коли необхідно прийняти відповідне рішення. Коли мова йде про вид влади, функції якої реалізуються при прийнятті рішень, важливо, наголошує Ч.Перов, врахувати: а) що є передумовою цього рішення; б) як повинен проходити процес вирішення того чи іншого питання; в) що повинно бути кінцевою метою даного рішення.

Учений прийшов до висновку, що той, хто має владу в організації, завжди будь-що-будь намагатиметься, аби вирішення кожної справи прямо чи опосередковано сприяло зміцненню його авторитету. Якщо керівник відчуває, Що зміст обговорення питання йде в іншому, не вигідному для нього руслі, він, як правило, застосовує тактику затягування розмови, намагається ненав'язливо переконати членів організації, що це питання несуттєве, а спроби вирішення його мало перспективні і нічого істотного в роботі фірми не змінять. Згодом керівник пропонує інший підхід, в якому вже апріорі закладено вигідне для нього рішення. Знову йде процес обговорення, і рішення приймається саме таке, яке відповідає задумам керівника.

Важливість інформаційного забезпечення

Американський учений в галузі соціальної психології В.І.Томас висловив думку, що якщо люди визначають ситуацію, спираючись на реальні факти, то і результати вони мають реальні. Керівники багатьох організацій на Заході сприймають це положення як аксіому. Маючи доступ до інформації, вони, залежно від ситуації, можуть відкривати і закривати до неї доступ. Ці люди, саме завдяки наявності тільки їм відомої інформації, мають неабияку владу. Нова інформаційна техніка дає можливість не тільки децентралізувати певні види діяльності організації, але одночасно і централізувати постійний контроль за членами цієї організації. Така система нагляду дозволяє керівництву контролювати кожен рух працівника.

В економічно розвинених країнах люди, які контролюють централізовані комп'ютерні системи, намагаються всіма силами і засобами не допускати у своє середовище сторонніх людей, якщо мають підозру, що ці люди зможуть якимось чином розкрити закриту для інших інформацію, зосереджену в їхніх комп'ютерних системах.

Багато організацій мають посаду експерта з моніторингу інформації. Спочатку ці фахівці повністю залежать від керівництва організацією, але в міру збільшення інформації, за короткий час вони стають фактичними керівниками організації.

Експерт-аналітик інформації стає практично недоторканним. З його звільненням розривається величезна кількість зв'язків, уже встановлених організацією за його участю, і ті, які автоматично були б встановлені завтра. Експерт, пише К.Морган, часто навколо себе створює таку атмосферу авторитету і влади, що може істотно впливати на зміну рішення, навіть якщо воно вже прийняте і затверджене керівництвом організації

Щоб уникнути випадків такої залежності, керівництво фірмою посаду експерта доручає особливо довіреним і надійним, з його погляду, людям. Але й довірливість і надійність — це явища суб'єктивного порядку. Тому керівництву необхідно дублювати інформацію, яка надходить до фірми, і хоча це вимагає додаткових коштів, проте значно вигідніше, ніж бути повністю залежним від "експертів".

Володіння "суміжним простором"

"Суміжним простором" К.Морган називає сферу діяльності організації, яка включає в себе зв'язки організації з її оточенням або з окремими підрозділами інших організацій.

Багато керівників міцно заримують владу завдяки тому, що контролюють діяльність у сфері "суміжного простору". Всередині організації, вважають вони і, часом, цілком слушно, дотримувати належний порядок, здійснювати виробничий процес можуть майстри, бригадири, але вони майже не мають впливу на ситуації в "суміжному просторі". Звичайно той, хто має владу над "суміжним простором", має безмежну владу і в самій організації. І не завжди владу над "суміжним простором" має вище керівництво організації. Все залежить від типу організації, специфіки її діяльності тощо.

Якщо, приміром, взяти фабрику, яка шиє костюми чи виготовляє взуття, музичні інструменти і т. д. їхній "суміжний простір" повністю знаходиться в полі зору вищого керівництва, яке безпосередньо домовляється про збут продукції (наприклад, з магазинами, музичними училищами тощо). У навчальному закладі "суміжний простір" може бути контрольований деканом і навіть завідуючими кафедр, які, з метою забезпечення своєї незалежності, можуть блокувати вплив ректора. Часом завідуючі кафедр не усвідомлюють існування "суміжного простору" (зв'язків з завідуючими інших кафедр, проректорами, вченими з інших вузів тощо), але, використовуючи його, можуть частково проводити "свою" політику в стінах "свого" навчального закладу.

Технічне озброєння

Володіння технікою вже з часів сивої давнини було засобом контролю або й завоювання влади.

Кожна організація має якісь технічні засоби. Фахівець, який обслуговує автомобілі, відповідає за їхній технічний стан. Навіть той, хто до заряджає акумулятори, вже має владу над своїм оточенням, хоча часом є звичайним робітником. Так, усім відомо, яку владу мав комірник у колишньому колгоспі, який ще за сумісництвом видавав і пальне.

Візьмемо приклад з іншої галузі. Впровадження конвеєрних ліній на фабриках і заводах стало причиною залежності керівництва не тільки від тих, хто стояв за ними, але і робітників, які обслуговували ці лінії. Страйк на якійсь дільниці лінії блокував роботу сотень, а навіть і тисяч людей.

Таким чином, влада, завдяки технічному озброєнню, може розпоряджатись не тільки по вертикалі, й по горизонталі (група робітників диктує умови керівництву, а одночасно й іншим групам робітників).

Дезорганізація представників противаги

Вагомий вплив на владні структури різного рівня управління у другій половині XX ст. отримали профспілки. Вони, як виразився американський економіст і соціолог Д.Гелбрейт, виступили як противага владі на фабриках, заводах, залізницях, у вугільній і сталеплавильній промисловостях. Основне завдання керівництво профспілок вбачало у захисті прав працівників певної галузі, а також у контролі діяльності в правовому полі управління даною галуззю. Противагу владі підприємств, фірм, асоціацій і т. д. складають також державні структури і їх окремі підрозділи.

Сутністю "противаги владі", таким чином, став спосіб впливу на владу організації, не будучи суб'єктом цієї влади. Іноді представники "противаги владі" досягають таких успіхів, яких би вони ніколи не змогли досягнути, просто працюючи в тій чи іншій організації, яку контролюють як захисники прав працюючих.

Сьогодні більшість журналістів, працівників податкових служб, юристів, глибоко переконані, що той, хто критикує, завжди має більшу владу ніж той, хто працює в організації, яка за своєю специфікою діяльності завжди може бути об'єктом для критики. Відомий американський представник захисту прав споживачів Р.Нейдер твердо переконаний, що в кожній організації, яка, здавалося б, функціонує ідеально, завжди можна знайти не доопрацювання, порушення тощо. При вмілій інтерпретації останнім можна надати вираз злочину.

Представники "противаги владі", підкреслює Р.Нейдер, вишукуючи негаразди, нічим не ризикують. Часто вони свою діяльність мотивують бажанням начебто покращити добробут працівників, підняти продуктивність їх праці, встановити соціальну справедливість в отриманні заробітної плати тощо.

Звичайно, якщо в роботі організації є суттєві не доопрацювання, недоліки, діяльність "противаги владі" дає позитивні наслідки, але часто буває, що ця діяльність, пише Р.Нейдер, яка прикрита шляхетними фразами, лихоманить усе підприємство, сковує його владні структури, образно кажучи, по руках і ногах, гальмує творчість. Іноді це призводить до банкрутства фірми, або, в кращому випадку, заміни її керівництва "своїми" людьми, що підспудно і планувалося представниками "противаги владі".