Географія - Гілецький Й. Р. - Внутрішні води

Розміщення материка в різних теплових поясах зумовлює надходження неоднакової кількості тепла в різні його райони. Так, середня температура січня на півночі материка становить -35 °С, а в Центральній Америці — +24 °С; температура липня на півночі досягає +5 °С, а на півдні - +25 °С.

Іншим важливим географічним чинником клімату є особливості простягання основних орографічних елементів поверхні.

Певний вплив на клімат Північної Америки мають морські течії.

Усі ці чинники зумовлюють різноманітність клімату Північної Америки і формування кількох кліматичних поясів та областей.

Канадський Арктичний архіпелаг. Ґренландія і північне узбережжя материка майже до Полярного кола розташовані в арктичному кліматичному поясі, де тільки в узбережних районах літні температури піднімаються до +5 °С, а на островах — трохи вище 0 °С. Узимку температури не перевищують -35 °С. Далі на південь розташований субарктичний кліматичний пояс із більш теплим літом (+5°...+12 °С) і м'якою зимою (-25 °С), особливо на заході і сході, де відчувається пом'якшуючий вплив океанів. Опадів, як і в арктичному поясі, випадає мало (до 300 мм), але через малу випаровуваність клімат дуже вологий.

На південь від субарктичного поясу розташований помірний кліматичний пояс, який поділяється на області морського клімату (тихоокеанське узбережжя), континентального клімату (внутрішні райони від Аппалачів до Кордильєр) і помірно континентального клімату (східне узбережжя).

Південна частина материка, приблизно між 40—30° пн. ш., лежить у субтропічному кліматичному поясі, який охоплює області середземноморського, континентального і субтропічного вологого кліматів. В області середземноморського клімату (західне узбережжя) зима тепла та дощова, а літо жарке й бездощове. На атлантичному узбережжі і на півночі Флориди панує субтропічний вологий клімат з додатними температурами протягом року і великою кількістю опадів (1000— 2000 мм). У внутрішніх областях цього поясу клімат континентальний із жарким літом, теплою зимою і меншою кількістю опадів, які бувають переважно в теплу пору року.

Вузька частина материка та острови Карибського моря лежать у тропічному кліматичному поясі, в якому жарке, вологе літо (+25 °С) змінюється теплою зимою (понад +20 °С). Опадів буває від 500 до 1000 мм на рік. У внутрішніх районах Мексиканського нагір'я і на півострові Каліфорнія клімат дуже посушливий, пустельний (опадів менше 300 мм на рік).

Невелика територія Панамського перешийка розташована в субекваторіальному кліматичному поясі, де протягом року панують високі температури (до +30 °С) і буває до 3000 мм опадів на рік, більша частина яких припадає на літо.

Внутрішні води

Материк багатий поверхневими та підземними водами. Його територією протікають повноводні річки, багато озер, гірські та покривні льодовики, підземні води. Річкова сітка добре'розвинута, але розподілена нерівномірно. Річки та озера Північної Америки належать до басейнів Атлантичного, Тихого й Північного Льодовитого океанів. Головний вододіл між ними проходить по Кордильєрах.

Найбільша річкова система на материку — Міссісіпі з Міссурі та іншими притоками. Річка має великий басейн, збирає води зі Скелястих гір та Аппалачів, із Центральних і Великих рівнин. Міссісіпі повноводна протягом всього року, розливається весною за рахунок танення снігу і під час літніх дощів.

В Атлантичний океан несе свої води річка Святого Лаврентія, що витікає з озера Онтаріо. її стік зарегульований озерами. Зі східних схилів Аппалачів течуть короткі порожисті річки, багаті гідроресурсами.

Річки басейну Північного Льодовитого океану мають переважно снігове живлення, вони надовго замерзають, мають значні відмінності в об'ємах стоку за порами року. Найбільшою річкою на півночі материка є Махкензі, що витікає з Великого Невільничого озера.

Річки Тихоокеанського басейну бурхливі, багатоводні, багаті гідроенергією. Долини рік глибокі та вузькі. На північному заході материка, на Алясці, по плоскогір'ю серед гір несе свої води в Тихий океан річка Юкон. Притоку води в річку сприяє й вічна мерзлота, яка перешкоджає просочуванню талих вод.

Північна Америка багата озерами, які розміщені по її території дуже нерівномірно. Більша частина озер розташована у межах Канадського кристалічного щита. Западини озер мають льодовикове та льодовиково-тектонічне походження. На південній окраїні щита розташована найбільша озерна система світу — Великі Американські озера: Верхнє, Мічіґан, Гурон, Ері, Онтаріо. Глибина озер досить значна, у Верхнього вона

досягає 393 м. Вони з'єднані між собою короткими річками. Із озер Ері та Онтаріо витікає коротка і бурхлива Ніагара, на якій утворився водоспад заввишки 50 м і завширшки понад 1 км. Уздовж західного краю щита розміщені такі великі за площею озера, як Вінніпег, Велике Ведмеже, Велике Невільниче, Атабаска та інші. На нагір'ї Великий Басейн розташоване безстічне Велике Солоне озеро.

Для материка характерним є сучасне зледеніння, загальна площа якого становить понад 2 млн км2. На півночі материка поширена багаторічна мерзлота.