Соціологія - Гіденс Ентоні - УРБАНIЗМ ТА МІЖНАРОДНІ ВПЛИВИ

У сьогоднішньому аналізі міського життя, як і в багатьох ділянках соціології, ми мусимо вміти пов'язувати глобальні та місцеві проблеми. Деякі чинники впливу на центри міст беруть початок від змін, що відбуваються далеко за межами Британії. Наприклад, проблеми Ліверпуля або Тісайду значною мірою випливають із занепаду деяких головних галузей, котрі раніше тут зосереджувались, але не витримали міжнародної конкуренції.

Аналізуючи, яким чином міські райони дедалі тісніше пов'язуються з міжнародною системою економічних відносин, Лоґая і Молотч визначили п'ять майбутніх різновидів міста (Logan and Molotch, 3 987, chapter 7). Перший — це місто штаб-квартир. Місто цього типу є осідками великих транснаціональних корпорацій, які розгортають тут свою головну діяльність, зорієнтовану на глобальні питання. Наприклад, Лондон перетворився на одну з провідних штаб-квартир у світі — центр фінансових та промислових операцій, а також мереж комунікацій і транспорту, котрі простягаються по всьому світу.

Другий різновид міста — це інноваційний центр. Це міський район, де зосереджені науково-дослідні установи, які розробляють науково-технічні технології, що повсюдно застосовуються у виробництві товарів. Прикладом е Кембридж, де університет має зв'язки з великим "науковим парком". Найвпливовішим світовим центром є Сілікон Белі в північній Каліфорнії. Інноваційні центри Сполучених Штатів, і меншою мірою Британії, часто безпосередньо пов'язані з потребами військового виробництва. Бюджетні витрати міністерства оборони на науково-дослідні роботи становлять близько третини усіх видатків на науково-дослідні розробки у Сполучених Штатах; розміщення найбільших контрактів істотно позначається на рівні розквіту інноваційних центрів.

Сілікон Белі — сукупність містечок, що розкинулися на багато квадратних миль. Майже те саме спостерігається і в інших галузях. Наприклад, долина річки По на півночі Італії є місцем зосередження італійської індустрії моди. У цій долині багато людей зайняті взаємопов'язаною діяльністю, це — дизайнери, швачки, ткачі та фарбувальники. Б долині тягнеться ряд невеликих містечок, таких як Пратс або Бієла, де виробляється 80 відсотків від загального обсягу випуску вовняних тканин у країні.

Третій різновид міста — це місце модульного виробництва. В існуючому сьогодні складному міжнародному поділі праці товари виробляються і комплектуються у віддалених один від одного регіонах по всьому світу. Деякі міські райони стають місцями виготовлення частин виробів, а остаточне комплектування здійснюється в інших регіонах або країнах. Наприклад, кілька транснаціональних компаній збудували свої заводи в Белфасті, звідки комплектуючі частини для кінцевих виробів надходять в інші місця.

Четвертий різновид міста - це транзитний пункт для країн "третього світу", який навіть тісніше, ніж інші різновиди, пов'язаний з міжнародними впливами. Міста цього типу є прикордонними центрами, через які проходить значне число іммігрантів Із країн "третього світу". Прикладом є Марсель, головний перепускний пункт для північно-африканців, які прибувають до Франції. У Сполучених Штатах найяскравішими прикладами є міста, пов'язані з південноамериканськими спільнотами. Це Маямі з численним кубинським населенням і Лос-Анджелес із його дедалі більшими мексиканськими кварталами.

Нарешті, існують міста, які стають центрами пенсіонерів. Нині значне число пенсіонерів перебирається в місця з кращим кліматом. Ця міграція почасти е внутрішньою: наприклад, в Англії люди обирають нове місце проживання на таких курортах південного узбережжя, як Борнмаут або Вортінґ. Місця розселення пенсіонерів теж мають виразний міжнародний характер: британці, які мають власні літні будиночки в Іспанії, після виходу на пенсію можуть перебиратися туди на проживання.

Глобальне місто

Головні міста штаб-квартири є прикладами того, що Саскіа Сасен (Sassen, 1991) називає глобальним містом. Вона ґрунтує свою працю на дослідженні трьох таких міст — Нью-Йорка, Лондона і Токіо. На її думку, сучасний розвиток світової економіки відводить найбільшим містам новітню стратегічну роль. Більшість таких міст здавна були центрами міжнародної торгівлі, проте зараз вони набули чотирьох нових характеристик;

1. Вони перетворилися на "командні пункти" — центри управління та формування політики світової економіки.

2. Такі міста є головними осідками розміщення фінансових фірм і компаній спеціалізованих послуг, які більше, ніж саме виробництво, впливають на економічний розвиток.

3. Вони є місцями виробництва та інновацій у новостворених галузях.

4. Ці міста є ринками, на яких купуються, продаються та в різний спосіб обмінюються "продукти" фінансових та сервісних галузей.

У Нью-Йорка, Лондона й Токіо дуже різні історії, однак ми можемо порівняти зміни в їхній природі за останні два-три десятиліття. У сьогоднішній, надзвичайно розпорошеній світовій економіці такі міста забезпечують централізований контроль за проведенням ключових операцій. Як стверджує Сасен, чим більше глобалізується економічне життя, тим більше керівництво ним зосереджується в кількох чільних центрах. Проте глобальні міста — це щось набагато більше, ніж просто місця координування; це умова виробництва. Важливе значення тут має не виробництво матеріальних благ, а надання спеціалізованих послуг, необхідних бізнесовим організаціям для управління офісами та підприємствами, розкиданими по всьому світі, а також для продукування фінансових інновацій і ринків. Послуги й фінансові блага є тими "товарами", що їх продукує глобальне місто.

Ділові райони глобальних міст забезпечують концентровані ділянки, на яких у тісній взаємодії можуть працювати цілі групи "виробників", котрі часто мають особисті контакти. У глобальному місті місцеві фірми змішуються з національними та мультинаціональними організаціями, а також численними зарубіжними компаніями. Так, у Нью-Йорк-Сіті мають свої офіси 350 зарубіжних банків та 2500 інших іноземних фінансових корпорацій; кожен четвертий банківський службовець міста працює на зарубіжний банк. Глобальні міста конкурують одне з одним, проте водночас являють собою взаємозалежну систему, почасти ізольовану від тих країн, де вони розташовані.

Глобальні міста мають свої вади. Службовці фінансових установ та компаній глобального сервісу одержують високу зарплатню, райони їхнього проживання впорядковані. Водночас традиційні виробничі місця втрачаються, а сам процес впорядкування створює значну пропозицію низькооплачуваних робочих місць — у ресторанах, готелях і невеликих крамницях. Поряд із розкішним багатством існує бідність: так би мовити, те ж саме протиріччя, що має вияв і в контрастних пейзажах лондонського Доклендса.