Соціологія - Кузьменко Т.М. - ТЕМА 12. СОЦІАЛЬНА ДЕВІАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

1. Сутність соціальної девіації.

2. Типологія девіантної поведінки.

3. Соціологічні теорії девіації.

4. Соціальний контроль. Його види та функції.

Сутність соціальної девіації

У всі часи особистість перебуває під суспільним контролем, суспільство намагається примусити її демонструвати конформну поведінку. Відхилення від встановлених стандартів викликали осуд, покарання і загрожували дестабілізацією.

У перекладі з латинської "девіація"означає відхилення. Початковим для розуміння сутності девіантної поведінки є поняття "норма".

Соціальні норми - це засновані на цінностях правила поведінки, очікування і стандарти, які регулюють дії та вчинки людей, соціальних груп, зміцнюючи стабільність та єдність суспільства.

Норми втілюються в юридичних законах, моралі, етикеті. Вихід за ці норми розцінюється суспільством як девіантна поведінка. У більшості випадків вона засуджується суспільством: від осуду до кримінального покарання.

Девіація - це відхилення від прийнятих у суспільстві норм, починаючи від незначних і завершуючи найбільш суттєвими та серйозними, що загрожують життєдіяльності окремих груп, суспільству загалом.

Соціальні відхилення - це не випадкові факти, а процеси, що набули певного поширення в суспільстві.

Для того, щоб індивідуальні негативні відхилення набули якості соціальних, потрібні такі умови:

o однакова спрямованість таких відхилень у подібних груп людей в однакових умовах;

o близькість причин, які викликають ці відхилення; повторюваність, стійкість зазначених явищ^*283.

*283: {Соціологія. Матеріали до лекційного курсу / За ред. В. М. Пічі. - К., 1996. - С. 297-304.}

Девіантність не слід розуміти як об'єктивну якість конкретної поведінки.

Це відносне оціночне поняття. Кожне суспільство виробляє свої уявлення про норми, а відповідно і про девіації. Більше того, соціальні норми відрізняються у різних класів та груп одного і того самого суспільства.

Девіація відносна щодо:

а) історичної епохи;

б) культури суспільства.

Відносність у науці прийнято називати релятивізмом.

П. Сорокін дійшов висновку, що за змістом вчинку не можна сказати, злочинний він чи ні. Навіть вбивство, зґвалтування, дітовбивство, батьковбивство у багатьох народів не вважалися злочинами. Крадіжка часто розглядалася як благодіяння.

Не вирішує проблеми і "небезпечність" вчинків для суспільства. Дуже часто злочином вважалося те, що суспільству ніякої шкоди не завдавало. У деяких народів злочином вважалося, коли хтось наступав на тінь іншої людини. В Індії злочином вважалася купівля молока браміном (представник вищої касти), за це він переводився до нижчої касти. Водночас вбивство людини тим самим браміном могло бути непокараним. П. Сорокін визначає злочинні чи заборонені акти як такі, що суперечать "дозволено-належному" шаблону поведінки.

Наприклад, в межах індійської кастової системи для брахманів вважалися нормою релігійні медитації та інтелектуальні заняття, фізична праця для них розглядалася як заняття нечисте з релігійної точки зору.

Закони Ману (Індія, ІІ ст. до н.е.) визначали поведінку членів суспільства. Недотримання таких правил визначалося як девіація.

"31. Задля процвітання світу він (мається на увазі божественна суть Пуруші) створив із своїх вуст, рук, стегон та ступнів відповідно брахмана, кшатрія, вайшія і шудру.

88. Навчання, вивчення Вед, жертвопринесення для себе і жертвопринесення для інших, подання і отримання милостині він встановив для брахманів.

89. Охорону підданих, подання милостині, жертвопринесення, вивчення Вед і несхильність до мирських утіх він вказав для кшатрія.

90. Випасання тварин, а також подання милостині, жертвопринесення, вивчення Вед, торгівлю, лиття і землеробство - для вайшія.

91. Але тільки одне заняття Владика (Ману) вказав для шуд-ри - смиренне служіння цим варнам.

96. Із живих істот найкращими вважаються одухотворені, серед одухотворених -₁ розумні, серед розумних - люди, серед людей - брахмани"^*284.

*284: {Кирилюк Ф.М. Історія політології. - К., 2002. - С. 48-57. }

Критерії девіантності змінюються в часі, і навіть у межах однієї і тієї самої культури. Девіація - справа соціального визначення^*285. Поняття девіації може мати сенс, коли соціальній ситуації притаманний консенсус у визначенні правил соціального життя. Стабільність такого консенсусу зумовлює чітке визначення "девіації" як того, що відхиляється, порушує визначені типові очікування щодо поведінки особистості. К₃ оли таких типових очікувань немає, не можна бути девіантом^*286. Оцінка девіантності поведінки тісно пов' язана із тим, хто висуває про неї судження. Залежно від "суддів" поведінка може вважатися девіантною або ні. Щоб визначити відхилення, потрібно знати норми, мати їх.

*285: {Справа ведмедика Мухамеда. Британська вчителька Джилліан Гіббонс, яку засудили в Судані за те, що в дитячій грі зі школярами вона запропонувала назвати плюшевого ведмедика найулюбленішим іменем пророка - Мухамедом, повернулася в Англію. Вона не відбула 15 діб, на які "крамольну" вчительку прирік суворий мусульманський суд Судану, бо як повідомила БІ-БІ-СІ, за долю своєї громадянки заступилося МЗС Великої Британії. Напередодні в Судані пройшли мітинги релігійних фанатів, які протестували проти занадто м'якого, на їхню думку, покарання Гіббонс / Україна молода. - Середа. - 5 грудня 2007 року).}

*286: {Личностно-ориентированная социология / Бергер П., Бергер Б., Коллинз Р. - М., 2004. - С. 305-325. }

Інколи досить тяжко кваліфікувати той чи інший вчинок як девіацію: норми, стандарти в суспільстві рухливі, відносні, по-різному сприймаються різними групами. Швидкі соціальні зміни та ситуації, яким притаманна плюралістичність та невизначеність стандартів, ускладнює орієнтацію людей: їм важко визначити, що є нормою, а що - ні. Відбувається швидка зміна у визначенні ситуації, і те, що вчора було девіантним, уже таким не вважається; і навпаки₁- нормальна в минулому поведінка сприймається як від-хилення¹.

Суспільство визначає, яку поведінку вважати девіацією. Деякі види поведінки повсюдно вважаються девіаціями, оскільки завдають суспільству реальної шкоди і характеризуються високою мірою соціальної небезпеки. Визнаються як девіантні у більшості суспільств в різні історичні часи: вбивство, садизм, кровозмішення (інцест), сексуальне насилля.

Суспільство захищається від такої поведінки, тому що вона здатна викликати глибоку соціальну дисфункцію.

Проблема девіації викликала інтерес у соціологів передусім з огляду на потребу з'ясувати два основні питання:

o Що вважати нормою та відхиленням?

o Чому люди поводять себе девіантно, навіть у випадку, коли їм відомо, що порушення норм жорстко карається?