Культурно схвалені девіації. Позитивні девіації - вчені, спортсмени, герої, політичні діячі. Такі відхилення пов'язані з поняттям звеличення, тобто піднесення над іншими, що і складає основу відхилення. | Умови виникнення позитивної девіації: (необхідні якості і способи поведінки, які можуть призвести до соціально схвалюваних відхилень). |
Надінтелектуальність (звеличення на основі інтелектуальності) можливе тільки в окремих, обмежених сферах людської діяльності. Надінтелектуальність не дуже популярна в народі, може навіть заважати при виконанні деяких ролей, оскільки ізолює особу від решти членів групи. | |
Особливі здібності дозволяють проявляти унікальні якості у специфічних сферах діяльності. Звеличення спортсмена, актора, балерини, художника залежить від наявності особливих здібностей людини. | |
Понад мотивація - інтенсивна мотивація часто служить компенсацією за незгоди або переживання, перенесені в дитинстві чи в юності. Так, існує думка, що Наполеон мав високу мотивацію до досягнення успіху і влади через самотність в дитинстві. Відчуття замкнутості, обурення або ворожості можуть знайти вихід в інтенсивних зусиллях, спрямованих на особисті досягнення. |
Особистісні якості. Їх наявність у індивіда є чинником, що сприяє піднесенню над рештою людей. Ці особистісні риси та властивості характеру найтіснішим чином пов'язані з певними видами діяльності. Сміливість і відвага відкривають солдату шлях до успіху, слави, але вони абсолютно не обов'язкові для художника чи поета. Товариськість, уміння заводити знайомства, твердість характеру потрібні політику і підприємцю, але майже ніяк не позначаються на кар' єрі письменника, художника або ученого. | |
Особливі умови (щасливий випадок) може сприяти прояву здібностей людини в певних видах діяльності (Чи став би Наполеон імператором, якби не Велика французька революція?) Великі досягнення - це не тільки яскраво виражений талант і бажання, але і їх прояв у визначеному місці і в певний час. | |
Девіації, що викликають осуд (з боку панівної культури). Негативні девіації | Це соціальна патологія (злочинність, наркоманія тощо). Ці вияви відхилень - дисфункціональні, завдають шкоди суспільству і особистості. |
Класичними видами девіантної поведінки (негативної) визнані*290:
*290: {Глинский Я. И., Афанасьев В. С. Социология девиантного (отклоняющегося) поведения. - СПб, 1993.}
- пияцтво, алкоголізм;
- наркоманія;
- злочин2ність;
- суїцид*291;
*291: {За рівнем самогубства розрізняють країни з низьким рівнем самогубства - 10 осіб на 100 тис. населення (Албанія, Арменія, Греція, Італія, Єгипет). Середній рівень - 10-20 осіб на 100 тис. населення (Америка, Австралія). За рівнем самогубств Україна належить до країн з високим і дуже високим рівнем (понад 20 тис осіб на 100 тис. населення). Показник 2004 р. - 23,7, а 2000 р. - 29,8 (Латвія, Литва (понад 40)), Росія (39, а в деяких регіонах до 80 осіб на 100 тис. населення).}
- проституція;
- гомосексуалізм. Інколи до них додають:
- азартні ігри;
- психічні розлади;
- кримінальні злочини.
Роберт Мертон розробив типологію поведінки залежно від ставлення особистості до цілей та засобів їх досягнення.
*292
*292: {Рысь Ю. И., Степанов В. Е. Социология: Структурно-логические схемы с комментариями. - М., 1999. - С. 36.}
Р. Мертон зауважував, що суспільство і в інші часи проголошувало ідеалом багатство й добробут, проте не декларувало рівних можливостей для усіх. Сьогодні така можливість проголошується. В реальності досягнення усіма суспільного ідеалу не можливе, і це є підґрунтям для девіації.
1) Конформіст - лояльний член суспільства: приймає суспільно визнані культурні цілі та інституціональні засоби їх досягнення;
2) Новатор - досягає цілей, що схвалюються суспільством, не інституціональними засобами, у тому числі і незаконними;
3) Ритуаліст - особистість, що абсолютизує засоби та не визнає суспільно визнану ціль, задля яких здійснюється діяльність;
4) Ретритист (ізольований тип) - людина, яка відсторонюється як від культурних цілей, так і від інституціональних засобів;
5) Бунтар (заколотник) - особистість, що відступила від цілей і засобів, прийнятих у суспільстві, але натомість протиставила їм інші цінності й норми.
У будь-якому суспільстві є поведінка, яка відхиляється від суспільних норм: прогресивна, що випереджує цей стан суспільства. В останньому випадку вона є засобом розвитку суспільства та девіацією.
Найбільше девіація виявляється в періоди радикальних суспільних змін, коли руйнуються старі норми, цінності, стереотипи і люди втрачають орієнтири. Завдання соціології - встановлювати загальні причини тих чи інших видів девіацї, щоб допомогти суспільству відновити контроль за поведінкою, запобігти розпаду суспільства.
Власне соціологічні теорії девіції
Теорія аномії
Теорія культурного перенесення
Теорія конфлікту
Теорія стигматизації
Джон Масіоніс характеризує соціальні основи девіантності
Соціальний контроль. Його види та функції
ТЕМА 13. ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ, МЕТОДИ ЗБИРАННЯ ТА АНАЛІЗУ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Соціологічне дослідження: види, етапи