Соціальний контроль - це засоби переконання, навіювання, приписів та заборон; система примусу (аж до застосування фізичного насилля); система способів виразу визнання, відзначення, нагород, завдяки яким поведінка підгруп та індивідів приводиться у відповідність прийнятим зразкам, цінностям*298.
*298: {Щепанский Я. Элементарные понятия социологии. - М., 1969.}
Соціальний контроль - механізм самоорганізації (саморегуляції) і самозбереження суспільства шляхом установлення й підтримки нормативного порядку, усунення, нейтралізації або мінімізації девіантної поведінки*299.
*299: {Гилинский Я. И. Социальный контроль над девиантным поведением в современной России: теория, история, перспективы // Социальный контроль над девиантностью в современной России. - СПб., 1998. - С. 4. Кравченко А. И. Социология: учебник. - М., 2003. - С. 220-235.}
Соціальні норми є обов' язковим елементом соціального контролю.
Соціальні норми - це приписи, вимоги, побажання та очікування відповідної суспільно ухваленої поведінки.
Соціальні норми - це деякі ідеальні зразки, шаблони, які вказують на те, що люди повинні говорити, думати, почувати і робити у конкретних ситуаціях*300.
*300: {Фролов С. С. Социология: Ученик для вузов. - М., 1996. - С. 95-113.}
Суспільство регулює поведінку індивіда, проте воно передбачає ієрархію: за одну й ту саму дію здійснюється різне покарання до людей різних соціальних статусів. Цей принцип зберігався в усі часи й в усіх народах, тією чи іншою мірою.
Сергій Фролов зазначав механізми здійснення соціального контролю.
Механізми соціального контролю (С. Фролов)*301 |
соціальний контроль через соціалізацію (через соціалізацію суспільство формує наші звички, бажання, полегшує прийняття рішень, створює бажання діяти так, як вимагає суспільство); |
соціальний контроль через груповий тиск (забезпечує мала соціальна група, в якій функціонує індивід); Наприклад, Хоторнські експерименти (кінець 1930-х рр.) визначали, що соціальні відносини у колективі більше впливають на продуктивність праці, аніж покращення технічних умов праці. Були визначені правила поведінки, які функціонують у виробничому колективі як у малій соціальній групі: Правила поведінки соціальної групи: 1. Тримайся зі "своїми". 2. Не говори керівництву того, що може зашкодити групі. 3. Не спілкуйся з керівництвом частіше, ніж зі "своїми". 4. Не виробляй продукції більше, ніж інші. |
соціальний контроль через примус (він передбачає, що напрацьовуються відповідні формальні засоби контролю й покарання). |
*301: {Там само. }
Існують три основні типи процесів соціального контролю:
o процеси, які мотивують (стимулюють) індивідів до інтерналізації нормативних основ;
o процеси, які організовують соціальний досвід індивідів;
o процеси, які застосовують різні формальні та неформальні соціальні санкції.
Механізм підтримки суспільного порядку - соціальний контроль, у т. ч. норми та санкції.
Норма - існуючі в певному суспільстві та прийняті індивідом правила, стандарти, зразки поведінки, які визначають, як він повинен вести себе в конкретній ситуації.
Норма - соціально схвалені інваріанти поведінки.
Норма - інтервал допустимих дій.
Норми бувають формальні та неформальні.
Соціальні норми поділяють на:
1) соціальні норми, що діють у малих (первинних) соціальних групах;
2) соціальні норми, що діють у великих (вторинних) соціальних групах чи у суспільстві загалом.
До соціальних норм, які діють у межах вторинних соціальних груп, належать:
1) закони;
2) етикет;
3) традиції;
4) звичаї.
Ці норми можна класифікувати залежно від міри жорсткості покарання. Одні з них передбачають м'яке покарання (несхвалення, усмішка, недоброзичливість), інші - жорстке покарання (позбавлення волі, матеріальна компенсація абощо).
Н. Смелзер аналізує норми-очікування та норми-стандарти*302
*302: {Смелзер Н. Социология / Пер. с англ. - М., 1994. - С. 220-230.}
Норми-правила | Найважливіші норми суспільства. Їх порушення зазвичай спричиняє суворе покарання. Норми-правила поєдунують закони, що забороняють такі вчинки, як убивство й викрадення людей. Передбачають обов'язкове їх дотримання; за їх порушення передбачається застосування санкцій до порушників. |
Норми-очікування | Менш важливі. Їх порушення не призведе до суворого покарання, не завжди викликає навіть зауваження (наприклад, при застосуванні ложки замість виделки). Означають, що соціальне середовище очікує бажаної поведінки, проте за її недотримання немає жорсткого покарання. |
Ян Щепанський розрізняв такі елементи соціального контролю: звичаї, звички та система санкцій*303.
*303: {Щепанский Я. Элементарные понятия социологии. - М., 1969. - С. 101- 108.}
Звичка - установлений спосіб поведінки в певних ситуаціях, що не зустрічає негативної реакції групи. Звички виникають на основі навичок, традицій, їх або поважають, або терплять. Порушення звички не викликає зазвичай негативних санкцій (звичка рано вставати, робити гімнастику). Звичка менш жорстко регламентується соціальним середовищем.
Звичай - установлений спосіб поведінки, з яким група по-зв' язує певні моральні оцінки й недотримання якого викликає негативні санкції. (Звичай вимагає допомагати безпомічному, поводитися стосовно високо статусних осіб відповідно до етикету...).
Санкції - це покарання та заохочення, що сприяють дотриманню соціальних норм. Це розгалужена система винагород за виконання норм (тобто за конформізм), а також система покарань за відхилення від них.
Санкціями називають не тільки покарання, але і заохочення, що сприяють дотриманню соціальних норм. Поряд із цінностями вони відповідальні за те, чому люди прагнуть виконувати норми. Норми захищені з двох боків - з боку цінностей і з боку санкцій. Соціальні санкції - розгалужена система винагород за виконання норм, тобто за конформізм, за згоду з ними, і покарань за відхилення від них, тобто за девіантність.
Розрізняють 4 типи санкцій: позитивні і негативні, формальні і неформальні. Вони дають 4 типи сполучень, які можна представити у вигляді логічного квадрата.
Формальні позитивні санкції (Ф+) | публічне схвалення з боку офіційних організацій: урядові нагороди, державні премії і стипендії, наукові ступені та вчені звання, вручення почесних грамот, допуск до високих посад і почесних функцій тощо. |
Неформальні позитивні санкції (Н+) | публічне схвалення, що не виходить від офіційних організацій: дружня похвала, компліменти, мовчазне визнання, доброзичливе ставлення, оплески, слава, пошана, посмішка тощо. |
Формальні негативні санкції (Ф-) | покарання, передбачені юридичними законами, урядовими указами, адміністративними інструкціями, розпорядженнями: позбавлення волі, звільнення, штраф, конфіскація майна, страта, відлучення від церкви тощо. |
Неформальні негативні санкції (Н-) | покарання, не передбачені офіційними інстанціями: осуд, зауваження, глузування, невтішна кличка, зневага, відмова подати руку, наклеп, недоброзичливість відкликання, скарга, фейлетон тощо. |
Соціальний контроль можна поділити на зовнішній та внутрішній.
Зовнішній контроль досягається за допомогою соціальних інституцій чи груп, тих санкцій, які застосовують інші учасники взаємодії.
Пітер Бергер поділив зовнішній контроль на кілька систем, які впливають на нашу поведінку. За Бергером, ми перебуваємо у по1лі соціального контролю, що являє собою кілька концентричних кіл*304:
*304: {Кравченко А. И. Социология: Учебник. - М., 2003. - С. 220-235.}
Політико-юридична система | Державний апарат. Перед ним усі безсилі (стягнення податків, призив на військову службу, може відправити у в' язницю, навіть стратити). |
Суспільна мораль, звичаї та звички | За моральністю індивіда стежать усі - поліція, батьки, родичі, друзі. Усі вони, кожен у межах своєї компетенції, застосовують інструменти соціального контролю. Аморальність індивіда карається звільненням з роботи, ексцентричність - утратою шансів знайти нове місце, невихованість - тим, що його не запросять у гості чи йому відмовлять у гостинності люди, що цінують гарні манери. |
Професійна система | Професія і посада вирішують, що індивіду можна і що не можна у поза виробничій сфері: до яких добровільних об'єднань він може бути прийнятий, яким буде коло його знайомих, у якому районі він зможе дозволити собі купити будинок. |
Неформальні вимоги | Суспільне середовище як самостійна система соціального контролю: поєднує далеких і близьких, незнайомих і знайомих людей, які висувають до людини свої вимоги, неписані закони, що охоплюють широке коло явищ (манеру вдягатися і говорити, естетичні смаки, політичні і релігійні переконання і навіть манера поведінки за столом). |
Сім'я та приватне життя | Саме в цьому колі індивід встановлює найбільш важливі соціальні зв' язки. Несхвалення, втрата поваги чи презирство в колі близьких мають набагато більшу психологічну вагу, ніж такі санкції від чужих чи незнайомих людей. Внутрішню частину останнього кола, його ядро, складають інтимні стосунки чоловіка і дружини. |
Внутрішнім контролем особистості є самоконтроль.
У тоталітарній системі цей різновид контролю розвинутий слабко і побудова демократичного суспільства видається мало можливою саме через відсутність самоконтролю, який мав би бути притаманний індивідам.
Функціоналісти*305 розглядають соціальний контроль як невід' ємну вимогу, без якої не може існувати суспільство. Відмова дотримуватися суспільних стандартів поведінки покличе за собою
*305: {Социология: Учебник / Волков Ю. Г., Добреньков В. И., Нечипуренко В. Н., Попов А. В. - М., 2000. - С. 193-232.}
неправильне функціонування та розлад інституційних систем. Хаос - альтернатива суспільного порядку.
Конфліктологи стверджують, що соціальний контроль здійснюється в інтересах соціальних груп, які наділені владою за рахунок нехтування інтересами інших груп. Соціальний контроль - несправедливий: право на боці сильного.
Функції соціального контролю:
o охоронна;
o стабілізуюча.
Я. Гілінський*306 окреслює основні питання, які потребують свого з'ясування в сфері дослідження соціального контролю, актуалізують цю проблему в теоретичному аспекті:
o *306: {Гилинский Я. И. Социальный контроль над девиантным поведением в современной России: теория, история, перспективы // Социальный контроль над деви-антностью в современной России. - СПб., 1998. - С. 4.}
o що таке "порядок", чи існують об'єктивні критерії його оцінки?
o "порядок" для кого? У чиїх інтересах? З чиєї позиції?
o чи можливо суспільство без "безладу"?
o як, якими засобами, якою ціною підтримується "порядок"?
Із першоджерел - Закони Хаммурапі (вавилонський цар, Шумери. 2 тис. р. до н.е.)*307:
*307: {Кирилюк Ф.М. Історія політології. - К., 2002. - С. 48-59. }
134. Якщо чоловіка буде полонено і в його домі відсутні засоби для харчування, то його дружина може увійти у дім іншого; ця жінка невинна.
135. Якщо чоловіка буде полонено і в його домі відсутні засоби для харчування і тому його дружина увійде в дім іншого і народить дітей, а потім її чоловік повернеться і досягне своєї громади, то ця жінка повинна вернутися до свого першого чоловіка; діти ідуть за своїми батьками.
150. Якщо чоловік подарує своїй дружині поле, сад, будинок або рухоме майно і видасть їй документ з печаткою, то після смерті чоловіка її діти не можуть вимагати від неї нічого через суд; мати може віддати те, що буде після неї, своєму синові, якого любить; братові вона не повинна віддавати.
169. Якщо батько захоче вигнати свого сина і скаже суддям: "Я виганяю свого сина", то судді мають вивчити його справу, і якщо син не здійснив тяжкого гріха, достатнього для позбавлення його спадщини, то батько не може позбавити його спадщини.
195. Якщо син вдарить свого батька, то йому треба відрізати пальці.
196. Якщо людина пошкодить око іншій, то треба пошкодити її око.
218. Якщо лікар зробить тяжкий надріз бронзовим ножем і спричинить цій людині смерть або зніме більмо людині бронзовим ножем і пошкодить око людини, то йому треба відрізати пальці.
229. Якщо будівельник збудує людині дім і зробить свою роботу неякісно, так, що дім завалиться і спричинить смерть господаря дому, то цього будівельника треба вбити.
230. Якщо він спричинить смерть сину господаря, то треба вбити сина цього будівельника.
ВИКОРИСТАНА ТА РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Актуальные проблемы социологии девиантного поведения и социального контроля / Под. ред. Я. И. Гилинского. - М., 1992.
2. Афанасьев В. С., Гилинский Я. И. Девиантное поведение и социальный контроль в условиях кризиса российского общества - СПб., 1995.
3. Белинский Я. И., Афанасьев А. Социология девиантного поведения. - СПб., 1993.
4. Личностно-ориентированная социология / Бергер П., Бергер Б., Коллинз Р. - М., 2004.
5. Білоус В. С. Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях: Навч. посіб. - К., 2002.
6. Социология: Учебник / Волков Ю. Г., Добреньков В. И., Нечипо-ренко В. Н., Попов А. В. - М., 2000.
7. Гилинский Я. И. Социальный контроль над девиантным поведением в современной России: теория, история, перспективы // Социальный контроль над девиантностью в современной России. - СПб., 1998.
8. Гилинский Я. И., Афанасьев В. С. Социология девиантного (отклоняющегося) поведения: Учеб. пособ. - СПб, 1993.
9. Гіденс Е. Соціологія. - К., 1999.
10. ГоловахаЕ. И., ПанинаН. В. Социальное безумие. - К., 1994.
11. Дюркгейм Э. Самоубийство. - М., 1994.
12. Кларк Р. Преступность в США. - М., 2002.
13. Коэн А. К. Отклоняющееся поведение и контроль за ним // Американская социология: Перспективы, проблемы, методы / Пер. с англ. В. В. Воронина и Е . В. Зиньковского. - М., 1972. - С. 282-296.
14. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура. - К., 1996.
15. Плахов В. Д. Социальные нормы и отклонения // Социологические исследования, 1995. - № 11.
16. Рущенко І. Кримінальний кодекс і соціальні інституції // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2003 - № 4.
17. Смелзер Н. Социология. М., 1994.
18. Соціологія. Матеріали до лекційного курсу / За ред. В. М. Пічі. - К., 1996.
19. Щепанский Я. Элементарные понятия социологии. - М., 1969.
Соціологічне дослідження: види, етапи
Розвиток емпіричних соціальних обслідувань
Програма соціологічного дослідження, її структура та функції
Мета і завдання соціологічного дослідження
Вибірка
Методи аналізу документів
Неформалізований (якісний, традиційний) метод аналізу документів
Види спостережень
ВИКОРИСТАНА ТА РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА