Соціологія - Кузьменко Т.М. - Вибірка

Якщо об'єкт дослідження (носій інформації) кількісно невеликий (не перевищує 300-500 одиниць), можна провести суцільне обстеження.

Але найчастіше об'єкт дослідження - великі соціальні групи. Тому вдаються до вибіркового методу як альтернативи суцільному обстеженню.

Вибірковий метод - науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об 'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

Використання методу вибірки передбачає опанування таких понять, як "генеральна сукупність", вибіркова сукупність", "одиниця відбору", "одиниця спостереження", "репрезентативність", "помилка репрезентативності" тощо.

Генеральна сукупність - обмежений територіально та у часі об' єкт дослідження.

Вибіркова сукупність - певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності.

Вона нібито є мікромоделлю генеральної сукупності, її структура повинна максимально збігатися зі структурою генеральної сукупності за основними якісними характеристиками і контрольними ознаками.

Отже, термін вибірка застосовується у двох основних значеннях:

o метод відбору об'єктів дослідження (вибірковий метод);

o сукупність об'єктів дослідження, з яких ми зчитуємо інформацію (вибіркова сукупність).

Одиниці відбору - елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом обирає дослідник на кожному етапі побудови вибірки.

Такими елементами є поселення, підприємства, різноманітні спільноти.

Одиниці спостереження - елементи вибіркової сукупності, які підлягають дослідженню.

Ними можуть бути як окремі індивіди, так і соціальні групи. Для побудови вибірки конкретного соціологічного дослідження потрібно:

o попередньо оцінити якість вибірки (визначити ймовірність і міру точності, з якими дані, отримані під час дослідження вибіркової сукупності, можна переносити на генеральну сукупність);

o обрати тип вибірки, найбільш адекватний меті й завданням дослідження;

o визначити обсяг вибірки, який, з одного боку, повинен бути статистично значущим, а з іншого - економним, забезпечуючи оперативне отримання якісної інформації.

Визначення якості вибірки означає оцінку її на предмет репрезентативності щодо всього об'єкта дослідження.

Репрезентативність - здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.

Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї.

Помилка репрезентативності - відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності.

Чим більше значення відхилень, тим значніша помилка репрезентативності, тим нижча якість отриманих даних. Головне завдання на цьому етапі соціологічного дослідження - врахувати помилку репрезентативності під час інтерпретації та узагальнення результатів дослідження, проведеного із застосуванням вибіркового методу.

Значну роль у визначенні якості інформації, отриманої в результаті емпіричного дослідження, окрім репрезентативності, відіграють такі параметри, як надійність і валідність.

Надійність інформації - адекватність одержаних результатів дослідження соціальній ситуації.

Валідність (обґрунтованість) інформації - відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалося дослідити.

Систематичні помилки - помилки, які виникають внаслідок неправильних вихідних статистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної сукупності, занадто малого обсягу вибірки, хибного застосування способу відбору одиниць аналізу тощо.

Вибірка - метод дослідження, коли із загальної (генеральної) сукупності однорідних одиниць відбирається певна її частина (вибіркова сукупність); ця частина підпадає під обстеження.

ВИДИ ВИБІРОК *313

Ймовірнісна (випадкова чи стохастична)

Передбачає випадковий відбір одиниць аналізу, згідно з яким кожна одиниця генеральної сукупності має однакову можливість потрапити до вибіркової сукупності.

Цілеспрямована (невипадкова)

В основі- не перелік одиниць відбору, а статистичні дані, що описують об'єкт за найбільш значущими характеристиками.

власне випадкова

вибір номерів на картках, рівномірно перемішаних

стихійна (перший зустрічний)

поштове опитування читачів журналу, відвідувачів магазину

механічна

вибір прізвищ із загального списку через рівномірні інтервали

квотна

пропорційний відбір на основі статистики розподілу серед генеральної сукупності заданих комбінацій соціально-демографічних ознак респондентів - квот

гніздова

(кластерна,

серійна)

розділення генеральної сукупності на однорідні частини (серії, кластери) за певними ознаками. Наприклад, інколи, виборчі округи.

метод основного масиву

опитування усіх присутніх (чи 60- 70 % усієї сукупності), наприклад, при "зондажі" громадської думки

районована (стратифікаційна)

розділення генеральної сукупності на частини, групи, що відрізняються за ознакою, яка повинна впливати на досліджуване явище (приватні та державні підприємства- при оцінці ставлення до приватизації).

типова

цілеспрямовано обирається об'єкт, що має найбільш типові характеристики

комбінована чи багатощаблева вибірка - поєднує різні види

*313: {Рысь Ю. П., Степанов В. Е. Социология: Структурно-логические схемы с комментариями. - М., 1999. - С. 376. Панина П. В. Технология социологического исследования. - К., 1998. - С. 96-123.}

Паніна Н. В. відносить стихійну вибірку до окремого вигляду (поряд із цілеспрямованою та ймовірнісною).

Первинна соціологічна інформація - дані, отримані під час соціологічного дослідження, які підлягають подальшій обробці й узагальненню.

До них належать відповіді респондентів, нотатки спостерігача у картках спостереження, матеріали, здобуті шляхом аналізу документів, цифровий матеріал тощо.

МЕТОДИ ЗБИРАННЯ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ:

ОПИТУВАННЯ (АНКЕТУВАННЯ ТА ІНТЕРВ'Ю);

АНАЛІЗ ДОКУМЕНТІВ;

СПОСТЕРЕЖЕННЯ;

ЕКСПЕРИМЕНТ;

СОЦІОМЕТРІЯ

Метод - головний спосіб, який дослідник застосовує для збирання, обробки та аналізу даних.

Метод - (від грецького тешосіоє) - шлях до чогось.

Метод - шлях (оптимальний) для одержання нової соціальної інформації задля виконання поставленого завдання.

Метод - спосіб одержання вірогідних соціологічних знань, сукупність застосовуваних прийомів, процедур і операцій для емпіричного та теоретичного пізнання соціальної реальності.

Опитування - метод безпосереднього або опосередкованого збирання первинної вербальної (тобто висловленої у словесній формі) інформації.

При цьому спілкування дослідника (інтерв'юера) з носієм інформації (респондентом) опосередковується заздалегідь опрацьованим методичним інструментарієм (питальником).

Питальник, лише коли він заповнений, стає анкетою.

Види опитувань:

МЕТОД ОПИТУВАННЯ*314

Переваги

Особливості застосування

Недоліки

Можливість охоплення масової аудиторії. Дозволяє отримати первинну інформацію про мотиви, орієнтації, цінності об'єкта. Гнучкість методу, можливість корекції. Можливість повторних досліджень об' єкта.

Інформація відображає соціальну реальність безпосередньо, через думки людей.

Можливість отримати різнобічну інформацію про

події та думки людей. Безпосередній контакт соціолога з об'єктом дослідження.

Високі вимоги до соціолога та процедури спостереження.

Дорожнеча та висока трудомісткість масових анкетних опитувань та інтерв'ю.

Можливість отримання перекрученої та неправдивої інформації Думки людей змінюються, тому важко оцінювати їх об' єктивність.

*314: {Білоус В. С. Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях: Навч. посіб. - К., 2002.}

АНКЕТА*315

Вступна частина

Її мета - зацікавити, стимулювати респондента та полегшити йому відповіді на запитання анкети.

Розпочинається зі звертання до респондента (Наприклад, Шановний студенте!).

Пояснює: хто, з якою метою, проводить дослідження. Гарантує анонімність опитування, використання його результатів у наукових цілях. Наголошує на значущості особистої участі респондента у анкетуванні. Формулює правила заповнення анкети, порядок її повернення.

Основна частина анкети

Блок 1.

Вступні запитання. їх мета зацікавити респондента, поступово залучити до роботи.

- Питання для отримання інформації про події, факти.

- Тут не місце для складних запитань, а також для паспортички.

Блок 2.

Основні питання.

- Питання для з'ясування оцінок соціальних явищ.

- Питання для з'ясування мотивів вчинків, прогнозованої поведінки.

- Гострі, престижні, інтимні, запитання для респондентів (в кінці блоку).

Блок 3.

Контрольні запитання для уточнення інформації.

- Прості, закриті запитання, що завершують тематику блоку.

- Нескладні відкриті запитання.

- Контрольні питання з тематики блоку 2.

Паспортичка

Питання про соціально-демографічні дані респондента. Вік, стать, місце проживання, освіта, посада, сімейний стан тощо.

Заключна частина

Завершується обов'язково подякою респонденту за участь в анкетуванні.

*315: {Рысь Ю. И., Степанов В. Е. Социология: Структурно-логические схемы с комментариями. - М., 1999. - С. 366-380. Ядов В. А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. - М., 1998.}

Анкета будується за "правилом воронки":

o спочатку прості, легкі запитання, щоб зацікавити респондента;

o далі - заглиблення й перехід до суті справи;

o на завершення - знову нескладні запитання та подяка.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАПИТАНЬ АНКЕТИ*316

За

змістом

Питання про факти, дії в минулому, продукти діяльності, демографічні запитання.

Питання про знання, мотиви, думки та оцінки.

*316: {Рысь Ю. И., Степанов В. Е. Социология: Структурно-логические схемы с комментариями. - М., 1999. - С. 366-380.}


Продовження табл.

За

формою

Відкриті запитання (вільний виклад відповіді на запитання, без запропонованих варіантів).

Закриті запитання (із запропонованим переліком усіх можливих варіантів відповіді).

Напівзакриті запитання (комбінація закритих та відкритих запитань).

Прямі - безпосереднє запитання про соціальний факт, що досліджується.

Непрямі - дають опосередковану інформацію про соціальні факти. Використовуються, зазвичай, тоді, коли на прямі запитання можуть дати недостовірні відповіді.

Проективні запитання - про дії респондента в уявній ситуації.

За функціями

Основні (змістовні) - стосуються проблеми дослідження, дають інформацію про соціальні факти.

Допоміжні

Питання - фільтри для визначення некомпетентних респондентів.

Контрольні ("питання-пастки") - для оцінки правдивості інформації, що її дають респонденти (якості).

Контактні - для встановлення контакту (Як Ви вважаєте?).

Буферні - для розмежування тематичних блоків (Поговоримо про те, що Вам заважає в роботі...).

Уточнюючі - для уточнення інформації.

В. Ядов наводить приклад застосування питання-" пастки". "В одному з опитувань Інституту соціології РАН, проведеному в 1990 р. (Г. Денісовский, П. Козирєва й В. Колбановский), серед суспільних рухів були згадані "кухтеристи". Хоча респонденти не мали жодного уявлення, хто це такі (автори опитування просто використали прізвище одного із співробітників інституту), підтримали "кухтеристів" 1,2 %, рішуче й не дуже рішуче виступили проти них - 12,8 % опитаних. Особи, що відповідають на1 такі питання, підозрюються в неуважності або в несумлінності"*317.

*317: {Ядов В. А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. - М., 1998. - С. 241-242.}

Вимоги до змістовних питань анкети*318:

*318: {Панина Н. В. Технология социологического исследования. - К., 1998. - С. 37-43.}

1. Валідність (обґрунтованість), міра відповідності питання анкети досліджуваному показнику. (Наприклад, показнику "Міра довіри політичному лідеру N відповідає питання: "Наскільки Ви довіряєте N7". Твердження, що відповідь на це питання можна інтерпретувати як політичний вибір, вимагає обґрунтованого доказу - доказу валідності).

2. Стислість (для більшості людей 11-13 слів є межею сприйняття фрази без істотного перекручування її основного змісту).

3. Однозначність (однакове розуміння всіма респондентами того змісту питання, що вкладав у нього дослідник).

Дві групи помилок: у формулюваннях питання та формулюваннях відповідей. Друга група помилок виникає з порушень вимог до шкали виміру (віяло (перелік варіантів) відповідей на питання анкети).

Інтерв'ю як метод опитування

Інтерв'ю - проведена за певним планом бесіда, що передбачає безпосередній контакт інтерв'юера та респондента. Запис відповідей респондента обов'язково здійснює інтерв'юер.

*319

*319: {Ядов В. А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. - М., 1998. - С. 228-231.}

Вплив інтерв'юера

- Стереотипність сприйняття (оцінка зовнішності співбесідника та його внутрішніх психологічних якостей тісно взаємопов'язані).

- Темп мови інтерв'юера повинен бути середній.

- Бажано, щоб інтерв'юер був одного віку з респондентом та іншої статі.

- Несприятливими для проведення інтерв'ю є багатолюдні (при сторонніх, які втручаються в бесіду) та безлюдні місця; вдома (інтерв'юер сприймається як гість: дають відповіді на запитання, навіть, коли не мають відповіді; намагаються говорити лише приємне: з ввічливості); переривання інтерв'ю телефонними дзвінками та іншими факторами.

- Сприятливі умови: ізольоване приміщення; відсутність третіх осіб та чинників, що відволікають.


Методи аналізу документів
Неформалізований (якісний, традиційний) метод аналізу документів
Види спостережень
ВИКОРИСТАНА ТА РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
ПЕРЕДМОВА
Розділ 1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК СУСПІЛЬНА ТА ГУМАНІТАРНА НАУКА
§ 1. Становлення предмета соціології
Що вивчає соціологія
Протосоціологія
Виникнення соціології
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru