Соціологія - Макеєв С.О. - Вибірка в опитувальних мережах

Визначаючи обсяг вибіркової сукупності, соціолог, як правило, виходить з вимог одержання інформації певної точності. Вибірка вважається статистично точною тоді, коли випадкові помилки є незначними. Точність одержаних результатів прямо пропорційна залежності від обсягу сформованої вибіркової сукупності: збільшується обсяг вибірки — підвищується точність. Проте точність одержаних результатів дослідження — важливий, але не єдиний чинник, що впливає на обсяг вибіркової сукупності.

Іноді під час дослідження виникає ситуація, коли обсяг сформованої вибіркової сукупності не дає змоги повністю реалізувати всі поставлені завдання. І якщо обсяги вибірок у таких дослідженнях, як правило, є достатніми для аналізу одновимірного розподілу ознак у вибірковій сукупності, то їх явно не вистачає для двовимірних (тим паче тривимірних) таблиць розподілу ознак. У цьому разі незначна заповненість "клітинок" таблиці не дає змоги з високою мірою ймовірності й точності стверджувати значущість відмінностей досліджуваних ознак.

Отже, ще до початку збирання інформації, тобто на підготовчій стадії дослідження (під час опису об'єкта і предмета дослідження, інтерпретації основних понять, формування робочих гіпотез), слід планувати не тільки точність зібраної інформації (величину випадкових помилок вибірки), а й бажану значущість відмінностей ознак, що аналізуються. Це, у свою чергу, вимагає апріорного опису об'єкта дослідження і чіткого формулювання гіпотез, що перевірятимуться. Усі ці вимоги об'єднуються в групу аналітичних вимог до обсягу вибіркової сукупності. Таким чином, під аналітичними вимогами розуміють обмеження, що накладаються на формування обсягу вибіркової сукупності та на міру подрібнення досліджуваних ознак, а також залежать від завдань подальшого аналізу одержаної інформації. Основне правило визначення обсягу вибіркової сукупності, залежно від висунутих аналітичних вимог, можна сформулювати так: обсяг вибіркової сукупності має бути кратним добутку кількості клітин в аналізованій таблиці сполученості ознак на кількість (вибрана з урахуванням значущості відмінностей різниці часток) одиниць спостереження, що містяться в клітині.

Отже, аналітичні вимоги до обсягу вибірки не тільки випливають з методичних питань, що розв'язуються під час досліження, а й значно більшою мірою зумовлюються змістом завдань (апріорним описом об'єкта та предмета дослідження, формуванням робочих гіпотез, теоретичною та емпіричною інтерпретацією основних понять, що застосовуються в соціологічному дослідженні).

Визначаючи обсяг вибірки, не можна не враховувати й економічних критеріїв. Ресурсно-економічні критерії є суттєвими чинниками, що визначають стратегію дослідження. Тому під час проектування вибірки соціолог повинен визначити точність отримуваних результатів у межах заданих витрат і ресурсів. Якщо лімітуючим ресурсним чинником є час, відведений на проведення дослідження, проект вибірки має забезпечити одержання очікуваної точності у визначений термін.

Слід зазначити, що вимога економічності дослідження суперечить тим аналітичним вимогам, які визначають обсяг вибірки. Тому вкрай важливо, щоб під час проектування вибіркового соціологічного дослідження авторський колектив насамперед визначив пріоритети серед сформульованих вимог. Далі доцільно сформувати ряд моделей вибірок, які б передбачали варіації кожної з вимог. Оптимальною для такого дослідження визнається та модель вибіркової сукупності, яка дає змогу на порівняно невеликій за обсягом вибірковій сукупності з мінімальними витратами розв'язати поставлені дослідниками змістовні завдання.

Вибірка в опитувальних мережах

У теоретичних дослідженнях процес формування вибірки забирає приблизно рік-півтора. Організовувати оперативні дослідження можуть тільки спеціальні фірми та агенції з питань вивчення громадської думки, оскільки вони мають підготовлені й репрезентативні територіальні вибірки та інтерв'юерів. Для такого типу досліджень етап формування вибіркової сукупності полягає не в побудові нової оригінальної вибірки, а в організації робіт тільки на останньому ступені відбору: визначенні обсягу вибірки та способу відбору респондентів для спостереження. Соціолог звертається до послуг вибірки проведеного порівняно недавно або не дуже давно соціологічного дослідження, не вдаючись до деталей — які саме завдання вирішувала ця вибірка.

Під час організації теоретичних досліджень постійно виникає потреба у створенні спеціалізованих вибірок, наприклад у разі опитування, пов'язаного з національними проблемами (вибірка певних етнічних груп населення), опитування конфесійних груп тощо. Формування нової вибірки кожного разу, по-перше, потребує досить багато часу (що, як уже зазначалося, для оперативних досліджень та експрес-опитувань зовсім неприйнятно) і, по-друге, вимагає залучення спеціалістів, які займаються проблемами формування вибірки, що також не завжди можливо.

Оптимальне розв'язання цього завдання полягає у створенні багатоцільових, гнучких моделей вибірки, тобто моделей, що задовольняють різні цілі, а також дають змогу застосовувати вибірку (або частину її) досить довго (п'ять-вісім років), припускають гнучку варіацію схеми відбору (наприклад, на останніх ступенях) згідно з новими завданнями. Це одна з необхідних умов функціонування постійно діючих опитувальних мереж. Багатоцільовий характер вибірки означає можливість реалізації на ній цілого класу дослідницьких завдань, а це, у свою чергу, змушує автора проекту вибірки максимально розширити набір показників, за якими будуватиметься основа вибірки на перших ступенях відбору. Наявність двох або трьох заключних ступенів відбору дасть соціологу можливість варіювати схему вибірки від "суто" територіальної до змішаної.

Процес формування вибірки для розташування постійно діючої опитувальної мережі принципово майже не відрізняється від процесу формування вибірки для одноразового опитування. Є кілька моментів, які соціолог повинен враховувати. Насамперед менше значення має територіальна "розпорошеність" вибірки, оскільки як інтерв'юерів залучають людей, що мешкають у тих населених пунктах, де планується провести опитування. В цьому разі "розпорошеність" вибірки збільшує обсяг роботи лише на етапі організації мережі. Оскільки постійно діючі опитувальні мережі використовуються під час проведення опитувань різної тематичної спрямованості, то перед соціологом на етапі проектування вибірки стоїть завдання максимально розширити набір показників, які описують об'єкти репрезентації, принаймні на перших ступенях вибірки. Нарешті, стратегія формування вибірки для постійно діючої мережі інтерв'юерів має ґрунтуватися, принаймні на перших двох ступенях (а саме вони особливо важливі для дослідження), на застосуванні територіальної вибірки, тобто на цих ступенях відбору як об'єкт репрезентації використовують територіальні спільності (області, адміністративні райони, населені пункти). Отже, вибірка, що застосовується, має бути територіальною, багатоступеневою та районованою.