Соціологія - Сірий Є.В. - Тема 1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА. ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ СОЦІОЛОГІЇ

Тема 1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА. ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ СОЦІОЛОГІЇ

1. Соціологія як наука про суспільство

Перш за все, необхідно з'ясувати: що таке соціологія як наука; з'ясувати структурні компоненти та рівні соціологічних знань; визначити основні функції соціології.

Соціологія – молода наука, яка вивчає найбільш складний, мінливий об'єкт – людське суспільство, його структуру, закони розвитку, поведінку людини. Це та наука, яка формує та утверджує погляд на громадянське суспільство як взаємопов'язану цілісність, яка постійно перебуває у стані мінливості та розвитку. Саме ця наука з'ясовує місце та функції кожного соціального явища і процесу, дає людям потрібні орієнтири, допомагає зрозуміти обставини життя, що їх оточують у безмежному процесі людських відносин. Фізики, хіміки, біологи, здається, пізнали таємниці Всесвіту, а соціологи продовжують сперечатись про те: що таке суспільство, яке воно, чому постійно змінюється, ускладнюється, набуває нових форм?

Прояви дії соціологічної науки ми нерідко спостерігаємо, вона для нас не є цілком новим феноменом. Останнім часом стали дуже популярними опитування населення з різних проблем. З одного боку, з розвитком ринкових відносин не тільки в економічній сфері, айв інших (політика, культура і т. ін.) відбувається стрімкий процес появи соціальних замовлень на подібного роду досліджень. їх можна віднести до сфери маркетингових досліджень (товарний маркетинг, політичний, соціальний). Хоч і більшість такого роду "досліджень" досить мало має спільного із соціологією, застосовує лише її інструментарій. Це свого роду рекламні та маркетингові заходи багатьох фірм та компаній, що часто проводяться на недостатньому професійному рівні, чим і дискредитують цю науку.

Але не тільки "соціологічними опитуваннями" окреслюється та визначається ця наука. Соціологія містить у собі "теорію" суспільства, яка виступає як теорія і методологія всіх інших суспільних та гуманітарних наук. Всі суспільні науки, які вивчають різноманітні аспекти життя та діяльності суспільства, завжди містять у собі так званий "соціальний аспект", тобто закономірності, які досліджуються в тій чи іншій сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей. Соціологію визначають як універсальну науку про суспільство. Техніка та методика вивчення діяльності людей, методи соціального виміру, розроблені соціологією, є необхідними і використовуються всіма іншими суспільними науками. Крім того, склалася ціла система досліджень, котрі проводяться на стику соціології та інших наук. Ці дослідження отримали назву "соціальних досліджень" (соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні та ін.). (Таким же чином побудована структура галузевої соціології").

Соціологія має багато спільного із різними суспільними та іншими дисциплінами. З одного боку, вона відображає соціальну філософію й історію філософських вчень, з іншого боку - вона, на перший погляд, дуже багато має спільного із журналістикою (саме щодо методів збору інформації) і психологією. Іноді її важко відрізнити від статистики, демографії, математики. Для тих, хто вперше стикається з нею, воно так і видається.

Перейдемо ж до огляду структури соціологічних знань.

Перший підрозділ - соціологічна теорія - дає загальне уявлення про соціологію як науку, визначає її предмет, структуру і коло основних завдань, тобто функцій, окреслюється місце соціології у системі суспільних наук та її практична значимість. Далі починається вивчення суспільства із формування окремої особи та її "занурення" в океан суспільного життя. Все це можна віднести до соціалізації особи, набуття (освоєння) нею соціальних ознак та рис, котрі допомагають людині жити і діяти у суспільстві. Розглядається взаємозв'язок особи, суспільства та культури. Велика увага приділяється і механізму соціальних і міжіндивідуальних взаємовідносин - соціальним зв'язкам і відносинам, інституційним зв'язкам як найбільш необхідних та головних.

У розділі про соціальні спільності і соціальну структуру йдеться про особливості утворення і функціонування груп, спільностей, а також про механізм її конфігурації і ранжирування щодо кожного. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність є основними вимірами розвитку суспільства. Крім того, соціологія пояснює і різноманітні процеси та явища, які відбуваються як у сфері поведінки груп, так і в досить великих спільностях і характеризують різноманіття суспільного розвитку.

Хоч соціологія - як самостійна наука - з'явилася наприкінці ХVШ - на початку XIX ст., вона вважається досить молодою і відносно недавно її почали широко впроваджувати в освітню сферу нашого суспільства. Знання про суспільство зароджувалися з давніх-давен. У своїх філософських роздумах мислителі і Античності, і Середньовіччя досить багато приділяли уваги вивченню суспільного життя. Однак те знання мало досить світоглядний, містичний характер і не містило елементів науковості, "істинності". Лише із формуванням нового класу - буржуазії, з новими суспільними відносинами, знання про суспільство почало набувати тих елементів, на яких і базується сучасна суспільна наука. Саме цей аспект і вивчає історія соціології. Розділ історії становлення та розвитку соціології містить дані про виникнення, основні етапи розвитку та історичні форми і напрями соціологічного знання. Історія соціології вивчає те, як знання про суспільство виокреслюються із багатомірності людського досвіду і набувають форми емпірично (практично) обґрунтованої наукової теорії. Історія соціології поділяється на кілька підрозділів, де описуються:

■ становлення соціології як науки;

■ основні течії та напрями розвитку соціології в XIX та XX ст.;

■ розвиток світової соціології XX ст., основні сучасні парадигми;

■ основні напрями розвитку російської та вітчизняної соціологічної думки.

Досить вагомим розділом у структурі соціологічного знання є методологія соціологічного дослідження і методи збору та аналізу соціологічної інформації, де дається виклад про:

■ програмування соціологічного дослідження, його етапи та процедури;

■ організацію, процедури і особливості дослідження;

■ основні методи збору інформації (опитування: анкетне, інтерв'ю, експертне; метод спостереження; експеримент; соціометричні та психологічні методики; метод аналізу документів та ін.).

Саме в цій галузі соціологія нагадує журналістику і найбільш стикається із статистикою і математикою.

Останній підрозділ у структурі соціологічного знання оповідає про галузі і напрями розвитку соціології. Соціологія поділяється на окремі підтеорії, які вивчають основні форми і види діяльності людей, теорії, що виникають на межі соціології та інших дисциплін. В подальшому нашому курсі найбільше уваги приділяється вивченню соціології праці, побуту, економічної соціології, соціології політики, громадських рухів, громадської думки, соціології права, соціології виховання та ін.

Соціологія в перекладі з латині означає "наука про суспільство" або "вчення про суспільство", або, інакше кажучи, вся суспільна наука (суспільствознавство). Соціологія - наука про закони становлення й розвитку суспільства загалом, соціальних відносин та соціальних спільностей. На перший погляд, соціолог вивчає індивіди та групи. Але це не зовсім так. Він вивчає зв'язки, які створюють ці різні групи. Індивід і група - це сукупність зв'язків, особливих, соціальних, які породжують складні соціальні структури: особу, суспільство, культуру, державу, право, мораль, науку, сім'ю і т. д.

Таким чином, соціологія - це універсальна, всезагальна наука про суспільство. Звичайно, об'єктом вивчення багатьох наук є людина, її діяльність (економічна, історична, політична, культурологічна, психологічна, демографічна та ін.), суспільство в цілому, але всі вони вивчають суспільство тільки в певній сфері відносин (економічних, політичних, культурних тощо). Соціологія вивчає суспільство як цілісний організм в усіх взаємопов'язаних структурах і сферах.

Соціологія має свій суто соціологічний підхід, відмінний від вищевказаних наук, а саме: суспільство розглядається як функціонуюча система в усіх сферах, виявах життя. Ця система має структури, інститути, включає в себе суспільні групи, дії конкретних осіб, які мають свої цілі, інтереси та потреби. При такому підході людина – не є якоюсь абстрактною моделлю.

Як і будь-яка наука, соціологія володіє власним предметом і конкретними методами дослідження і займає в системі наукового знання чітко визначене місце. Вона є універсальною всезагальною, всеохоплюючою наукою про людину.

Об'єктом соціологічного пізнання є сучасне суспільство (дана реальність, яка є певним фрагментом об'єктивного світу).

Предмет соціології – це зв'язки і відносини між людьми. Предмет вивчення соціології, як і будь-якої науки, – це не просто якесь явище чи процес об'єктивного світу, а результат теоретичного обґрунтування, це відтворення емпіричної реальності на абстрактному рівні, шляхом виявлення суттєвих закономірних зв'язків і відносин цієї реальності. Ряд соціологів (зокрема, відомий польський вчений Ян Щепанський) вважає, що предметом соціологічних досліджень є явища і процеси виникнення різних форм суспільного життя, структури та різновиди різних форм людських спільностей, сили, які об'єднують та руйнують ці спільності, зміни та перетворення, що в них відбуваються. Зарубіжні автори по-різному висловлюються щодо предмета соціології, але найбільш загальноприйнятим є розуміння, що соціологія – це наукове дослідження суспільства та соціальних відносин, і воно опирається на дані або факти реального світу. На думку вітчизняних соціологів, соціологія як наука вивчає реальну суспільну свідомість, у всьому її суперечливому розвитку - діяльність, поведінка людей, які виступають як втілення потреб, інтересів, цінностей, знань, установок, зафіксованих у реальній свідомості, та умови, в яких розвиваються та здійснюються реальна свідомість, діяльність і поведінка людей.

Соціологія вивчає суспільні системи в їх функціонуванні та розвитку. Суспільство настільки складний об'єкт, що одній науці його вивчити не під силу. Внутрішній світ людини вивчає психологія. Поведінку людини в безпосередньому середовищі вивчає соціальна психологія - стик соціології та психології. І, звичайно, соціальний психолог нездатний пояснити причини змін у суспільному житті. Залежно від сфери діяльності людини, кожна суспільна наука вивчає цю сферу: політика - політична наука, економіку – політична економія, культурний розвиток - культурологія, правову діяльність - правові науки, історичний розвиток – історія і т. д. Але в цих науках є щось спільне, а саме: вони вивчають діяльність людини, суспільства.

Представники різних наук по-різному сприймають один і той же об'єкт. Так, якщо взяти сім'ю чи будь-яку організацію, колектив як об'єкт аналізу, то, скажімо, економіста, передусім, цікавитиме її бюджет – доходи-витрати; юриста – права та обов'язки кожного члена сім'ї чи колективу; демографа – дітність, статево-вікова структура сім'ї; психолога – різні типи особистості, мотиви; політолога – сприйняття політичних процесів, ставлення до них і т. ін. І тільки соціолог візьме всі ці чинники до уваги в їх сукупності і поставить ключове фундаментальне питання: "яка згуртованість цієї групи, як і чому вона існує?". Соціологія розглядає таку групу як систему, цілісний організм з різних позицій.

Специфіка соціальних відносин полягає в тому, що вони виступають суттєвим аспектом всіх видів суспільних відносин: економічних, політичних, ідеологічних і т. д. На відміну від більшості наук, що вивчають окремі підструктури суспільства, окремі види відносин, соціологія вивчає суспільство як цілісність, як цілісний функціонуючий соціальний організм, що розвивається.

Поняття "суспільство" на побутовому рівні асоціюється із поняттями: країна, держава, суспільство. Але ці поняття слід розрізняти. Країна - це частина світу або територія, окреслена певним кордоном, яка користується державним суверенітетом. Держава – це політична організація даної країни, яка вимагає певного типу режиму влади. Суспільство – соціальна організація певної країни, основою якої є соціальна структура.

Отже, предметом вивчення соціології є суспільство як цілісний організм, його властивості, сторони, соціальні механізми його функціонування і розвитку. Суспільство - це продукт взаємодії людей, і мета соціолога - отримати достовірну істинну картину його, виявити та вивчити сучасні наявні та потенційні суспільні проблеми з метою їх подальшого вирішення. Сучасне суспільство - це, свого роду, система, яка складається із окремих рівнів соціальних груп та їх зв'язків, і розглядається з таких позицій:

■ фундаментальний рівень формування організації суспільства - це людство в цілому, яке складає свої інтереси як єдина цивілізація;

■ соціальні інститути - стійкі, організовані форми спільної діяльності людей;

■ класи, групи, спільності, верстви, кола;

■ рівень окремого індивіда, особи, оскільки для соціології сама особистість є предметом вивчення – як суб'єкт та об'єкт соціальних відносин.

Всі вони пов'язані з різними сферами суспільних відносин (економічною, політичною, культурною тощо).

На рис. 1 показано соціальні рівні суспільства у сферах суспільних відносин.

Розглядаючи предмет і об'єкт соціології, ми вжили термін "соціальне", що виступає коренем всієї соціальної науки. Як слід його розуміти? Як вже вказувалось, соціологія виділяє і вивчає соціальні відносини між людьми та групами, що діють у даній сфері. Соціальна група являє собою зв'язок індивіда та суспільства. Один і той же індивід входить у різноманітні соціальні групи, націю, трудовий колектив і т. ін. Він займає в них різне становище і виконує різні ролі. Перерозподіл та комбінування статусів та ролей здійснюється завдяки специфічній, соціальній якості, "володарем" та "носієм" якої є індивід - особа. Суть останньої, як відомо, характеризується сукупністю соціальних відносин. Звідси випливає, що, розглядаючи соціальну сферу, соціологія розглядає разом з тим і особу, її потреби, інтереси, цінності, позиції, її багаточисленні зв'язки з іншими індивідами, її спосіб життя. А соціальний зв'язок - це перша і необхідна умова існування суспільного життя. Наявність взаємодії людей, взаємовідносин, взаємодіючих груп є основою для "побудови" визначення терміна "соціальне".

"Соціальне" означає не що інше, як певну якість, характеристику, яка окреслює та ідентифікує взаємодію різних усуспільнень людей, спосіб цієї взаємодії. Кожен з нас в процесі життєдіяльності є носієм багатьох характеристик, ролей, які проявляють, ідентифікують людину. Кожна особа виконує безліч функцій, прав, обов'язків у відношенні один до одного. Так, для прикладу, візьмемо близьку для нас категорію "студент". Це одна із характеристик певної особи. На перший погляд, звучить узагальнено, абстрактно, але: це може бути студент "нашого" вузу, економічного вузу, столичного вузу, престижного вузу (щодо всіх інших вузів). Крім того, "студент" для когось є сином чи донькою, братом чи сестрою, батьком чи матір'ю, молодшим чи старшим, представником певної національності, працівником якоїсь установи, спортсменом, вболівальником, спеціалістом у певній галузі, членом певної організації і т. ін. Таким чином, він проявляє себе завдяки цим характеристикам в діяльності у відношенні до інших людей.

"Соціальне" - від латинського "socialis" - спільний, товариський, суспільний, – центральна категорія соціології. Це поняття служить для визначення суті суспільного життя, відображення специфіки соціальної форми руху матерії. В широкому розумінні, соціальне означає все те, що належить до суспільства взагалі, на відміну від природного. У вузькому розумінні, соціальне означає сторону суспільних відносин, із котрих складається суспільство і стосується відносин людей один до одного і до суспільства. Якщо вдатися до більш глибокого розкриття цих значень, то слід сказати, що категорія соціальне відображає особливу об'єктивну та суб'єктивну реальність, яка створюється людьми безпосередньо через буття в спільнотах. Ця реальність поєднує в собі риси, дії, вчинки людей, взаємини між ними, речі, норми, цінності, знаки, символи, смисли та їх значення.

Можна виділити кілька основних рис, що характеризують специфіку соціального:

■ це загальна якість, яка притаманна різним групам індивідів і є результатом інтеграції ними тих чи інших якостей суспільних відносин;

■ воно відображає взаємне становище індивідів та їх груп;

■ воно є результатом сумісної діяльності різних індивідів, що проявляється в їх спілкуванні та взаємодії;

На підставі вищенаведеного можна дати таке визначення соціології: це - наука про тенденції, закони функціонування та розвитку соціальних систем (людина в діяльності як система, спільні групові організаційні дії людей як система, процеси та явища в глобальному суспільстві як система). (Але жодне трактування соціології не є вичерпним, ключовим, внаслідок характерного для неї розмаїття концепцій та напрямів).

Треба додати, що соціологія, вивчаючи суспільне життя в тих чи інших його формах та сферах, не обмежується описом та поясненням процесів соціального розвитку. Вона аналізує та вказує шляхи планомірної, цілеспрямованої дії на ці процеси. В цьому виражається практична спрямованість соціологічної науки, тобто її зверненість до конкретних соціальних проблем, які підлягають вирішенню шляхом соціального планування та соціального управління. Цей специфічний "управлінський" ракурс соціологічної науки виражається у виробленні науково обґрунтованих прогнозів та практичних рекомендацій.