Географія - Гілецький Й. Р. - Галузева структура та спеціалізація

Галузева структура та спеціалізація

За різними ознаками промисловість поділяють на видобувну й обробну, важку й легку, виробництво засобів виробництва (група "А") та виробництво предметів споживання (група "Б").

До видобувної промисловості належить група галузей, що займаються видобутком і заготівлею різних видів сировини та палива із надр Землі, вод і лісів. Серед них гірничодобувна, рибальство, мисливство, лісозаготівля тощо. Під обробною промисловістю розуміють сукупність галузей, що зайняті обробкою або переробкою сировини й напівфабрикатів. Найважливіші галузі обробної промисловості: машинобудування, чорна й кольорова металургія, хімічна промисловість та ін. Співвідношення між цими двома групами галузей характеризує рівень розвитку країни. Чим більше обробна промисловість перевищує видобувну, тим вищим є рівень розвитку господарства країни.

Сукупність галузей промисловості, які виробляють переважно засоби виробництва, тобто

знаряддя праці (машини, обладнання та ін.) і предмети праці (сировину, паливо та ін.), називають важкою промисловістю. До неї належать паливна, енергетична, металургійна, машинобудівна, хімічна та лісова промисловість, а також промисловість будівельних матеріалів. Легка і харчова галузі промисловості виробляють предмети споживання (тканини, одяг, продукти харчування тощо).

Загальна характеристика розвитку і розміщення промисловості

Найпростішим елементом територіальної організації промисловості є промисловий пункт. Це невеликий населений пункт, де є одне промислове підприємство. Якщо таких підприємств декілька, то поселення називають промисловим центром. Він за галузевою приналежністю підприємств може бути одногалузевим чи багатогалузевим. Щодо взаємозв'язків між підприємствами, то в багатогалузевих вони можуть бути не вираженими. Наявність тісних взаємозв'язків свідчить про промисловий центр як промисловий комплекс.

Під промисловим комплексом розуміють поєднання взаємопов'язаних ' (технологічно, через комбінування і кооперування) підприємств на певній території. Економічний ефект тут досягається за рахунок спільного використання транспортної, енергетичної системи, природних і трудових ресурсів. Промисловий комплекс, який охоплює одне велике місто або декілька порівняно близько розташованих промислових центрів і пунктів, вважають промисловим вузлом. Якщо він сформувався в межах міської агломерації, де промислове виробництво відіграє містоутворюючу роль, то його називають промисловою агломерацією.

Скупчення промислових алгомерацій, вузлів, центрів та пунктів на певній території утворюють промислові райони. Вони виникають в основному у регіонах, багатих на різні природні ресурси, особливо мінеральні, що зумовлює значний розвиток багатьох галузей промисловості та інших виробництв.

Паливно-енергетичний комплекс

Структура, місце і роль у господарському комплексі

До паливно-енергетичного комплексу належать паливна промисловість (видобування й переробка палива) та електроенергетика (виробництво і передача електроенергії).

Паливна промисловість складається з галузей другого порядку — нафтової, газової, вугільної, торфової, сланцевої. Електроенергетику можна поділити на галузі за типами електростанцій, на яких виробляється електроенергія, а саме: гідро-, атомну і теплоелектроенергетику.

У структурі видобутку палива в Україні за підсумками 2005 р. майже 61,7% (60,4 млн т) припадає на вугілля, 31,5% (20,8 млрд м3) — на газ природний та нафтовий попутний, 6,8% (4,4 млн т) — на нафту та газоконденсат. Промисловість України впродовж 2000—2005 рр. споживала в середньому за рік 63 млн т вугілля, 71 млрд м3 природного газу та 16 млн т нафти та рідкого палива. Основними споживачами палива є чорна металургія (понад 30 %), електроенергетика (18 %), житлово-комунальне господарство (10%), транспорт (8%).