У дитячому віці рання соціалізація індивіда, як правило, відбувається плавно, без різких змін, але при вступі у доросле життя і в процесі дорослої, або так званої продовженої соціалізації виділяють такі етапи, як:
Десоціалізація — втрата старих ролей, цінностей, норм і правил поведінки.
Ресоціалізація — вивчення нових ролей, цінностей, норм і правил поведінки.
Іноді людина потрапляє в такі екстремальні умови (тюрма, спецлікарня), у яких десоціалізація заходить настільки далеко, що доводиться говорити про руйнування основ особистості.
Ірвінг Гофман, досліджуючи виправні заклади тюремного типу в СІЛА, виділив такі ознаки ресоціалізації в екстремальних умовах:
ізоляція від зовнішнього світу (стіни, грати, спецперепустки тощо);
постійне спілкування з тими самими людьми;
втрата попередньої ідентифікації, яка відбувається через ритуал перевдягання у спецформу;
перейменування, зміна колишнього імені на "номер" і отримання статусу: солдат, монах, в'язень, хворий;
відвикання від старих звичок, цінностей, норм, і — звикання до інших,
зміна обстановки на нову, знеособлену;
втрата свободи дій.
Однак навіть тоді, коли людина не потрапляє в екстремальні умови, втрата старих ролей, цінностей, норм і правил поведінки та засвоєння нових — завжди є складним процесом. Під час продовженої соціалізації виділяють певні кризові точки, коли відбувається своєрідний "перелом" у житті людини. Коли виникає така гостра проблемна ситуація, що старі механізми вирішення проблеми вже не діють, а нові — ще не готові, не освоєні належним чином. Зазвичай, люди у такій ситуації відчувають розгубленість і тривогу: звичний спосіб життя порушено, а яким буде новий — ще невідомо. У кожного можуть бути свої кризові ситуації: одруження, зміна місця роботи, призов в армію. Проте, у житті більшості людей в процесі продовженої соціалізації виділяють три основні кризові моменти:
16—17 років. Закінчення школи і підготовка до вступу у вищий навчальний заклад або пошук роботи. Зробити свій вибір дуже складно, катастрофічно не вистачає знань, життєвого досвіду.
Криза середини життя (приблизно 45 років). Людина оглядається на пройдений шлях і оцінює його. Людина зіставляє ідеальну траєкторію свого життя із реальною. Чим більша розбіжність — тим більше невдоволення власним життям. Ще можна змінити спосіб життя, професію, але психологічно зробити це вкрай важко.
Завершення трудової кар'єри і вихід на пенсію. З виходом на пенсію різко змінюється стиль життя людини, соціальний статус, становище у суспільстві.
Контрольні питання та завдання
1. Охарактеризуйте співвідношення понять "людина", "індивід", "особистість".
2. Яка роль біологічного фактора у формуванні особистості?
3. У чому полягає специфіка макросоціологічного підходу до розкриття проблеми особистості?
4. У чому полягає специфіка мікросоціологічного підходу до розкриття проблеми особистості?
5. Що таке "соціальна роль" і "соціальний статус"?
6. Охарактеризуйте концепцію особистості, запропоновану Р. Дарендорфом.
7. Розкажіть про концепцію особистості, запропоновану Д. Рісменом.
8. Охарактеризуйте концепцію особистості, запропоновану А. Маслоу.
9. Дайте визначення поняття "соціалізація".
10. Охарактеризуйте агентів первинної та вторинної соціалізації.
11. Охарактеризуйте інститути соціалізації.
12. Яку роль відіграє соціалізація у процесі формування людини як громадянина?
13. Які види соціальних комунікацій Вам відомі?
14. Наведіть приклади різних видів невербальної комунікації.
15. Охарактеризуйте етапи соціалізації.
16. Чим. відрізняється соціалізація від ресоціалізації?
3.2.1. Девіантна та делінквентна поведінка
Відносність девіації.
Порушення формальних суспільних норм називають делінквентною поведінкою.
Функції девіації.
3.2.2. Соціологічні теорії девіантної поведінки і злочинності
Біологічні і психологічні теорії.
Соціологічні теорії девіантної поведінки і злочинності.
Теорія контролю.
Теорії макрорівня.