Соціологія - Танчин I.3. - 4.2.4. Соціальні організації

Організації — це великі групи людей, створені для того, аби щось робити — заробляти гроші, виховувати дітей, вести війну, або виробляти товари. Соціальними організаціями є: підприємства, школи, ресторани, банки, контори тощо (соціальні організації ще називають формальними групами). Організація створюється саме для організації роботи певної групи людей, спрямованої на виконання певного комплексу суспільно значимих завдань. Термін "організація" походить від фр. — надаю певного вигляду, влаштовую.

Соціальні організації — це штучно сконструйовані спільноти людей для виконання певної легітимної цілі, наприклад, виробництва товарів чи надання послуг.

Основні ознаки організації такі:

вона утворюється в певний час, відповідно до чиєїсь постанови чи домовленості між людьми (дата прийняття статуту; загальні збори членів кооперативу та ін.);

у ній виробляються формально структуровані взаємини між людьми (генеральний директор — комерційний директор — директор з реклами і маркетингу — головний бухгалтер — начальник відділу — співробітник, менеджер);

організація має визначені цілі і завдання (статут підприємства; виробництво товарів, отримання прибутку, навчання тощо);

розподіл праці між членами і групами членів (виробництво — керівництво — продаж — інновація);

діяльність членів організації координується в рамках загальних зусиль (плановий відділ; відділ ПР);

в організації відбувається управління матеріальними і людськими ресурсами (завгосп, відділ кадрів, перепідготовка кадрів, відділ ПР),

Відповідно до виконуваних завдань та шляхів їх досягнення, розрізняють такі тили соціальних організацій: бюрократичні, добровільні асоціації і тоталітарні.

Бюрократичні організації.

На побутовому рівні у суспільній свідомості за терміном "бюрократизм" закріпилося негативне значення. Він міцно асоціюється з чиновницькою рутиною і тяганиною, формалізмом і канцелярщиною. Зовсім інакше розуміння бюрократизму запропонував німецький соціолог Макс Вебер. Він вважає бюрократизм раціональною формою управління сучасною ієрархічною організацією і трактує його як суто наукове поняття. Макс Вебер сконструював "ідеальний тип" раціональної бюрократії. Вчений виходив з того, що влада окремої людини завжди несе в собі небезпеку свавілля. Тому бюрократія, збудована на принципах універсальності і знеособленості, є, на думку Макса Вебера, своєрідною "машиною" для прийняття раціональних рішень. Вона деперсоніфікує людські стосунки, і людина виявляється у підпорядкуванні не іншої особи, а знеособленої системи єдиних норм і правил.

Бюрократичним організаціям (за Максом Вебером) властиві такі ознаки:

кожна посада має чітко визначені обов'язки і відповідальність, внаслідок чого постійна діяльність організації будується на принципах чіткого розподілу праці й обов'язків;

ієрархічна структура влади. Керівники відповідають перед вищестоящими посадовими особами не лише за свої дії, але й за дії своїх підлеглих;

вся діяльність організації ґрунтується на системі норм і правил, які визначають відповідальність посадових осіб, принципи взаємин між ними, забезпечують координованість основних видів діяльності і якість їх виконання незалежно від зміни персоналу;

всі посади передбачають фахову підготовку тих осіб, які їх будуть обіймати. Працівники приймаються на роботу тільки на підставі їх технічної компетенції, а не особистісних якостей (як кажуть, "добра людина — не професія!");

робота в організації трактується як кар'єра. Мотивами для просування службовою "драбиною" можуть бути вислуга років або заслуги перед організацією, або і те й інше. Посадові особи не можуть бути звільнені без серйозних причин;

адміністративні накази, правила, процедури і повноваження оформлюються у письмовій формі і постійно зберігаються.