Географія - Гілецький Й. Р. - Проблеми й перспективи розвитку

Чорна металургія є одним із найбільших забруднювачів атмосферного повітря, води. Тому необхідно значно поліпшити очистку викидів у повітря, переходити на замкнутий цикл використання води.

На сьогодні актуальним залишається питання подальшої реконструкції діючих підприємств, підвищення частки електро- та киснево-конверторної сталі, прокату у загальному обсязі продукції, урізноманітнення її асортименту, підви-' щення якості.

Кольорова металургія

Кольорова металургія не набула в Україні значного розвитку і складається лише з деяких виробництв. Це пов'язано з незначними запасами сировини.

Для виплавки більшості важких металів необхідна значна кількість палива (коксівного вугілля). Такі виробництва називають енергоємними.

Визначальними чинниками розміщення підприємств кольорової металургії є сировинний та паливно-енергетичний. Гірничо-збагачувальні комбінати тяжіють до районів видобутку руди та орієнтуються на водні ресурси (процес збагачення потребує багато води). Металургійні заводи, що виплавляють важкі кольорові метали з концентратів, розміщують переважно поблизу паливних баз, а підприємства з виплавки легких металів — поблизу джерел дешевої електроенергії.

Основні галузі та їх розміщення

Серед галузей кольорової металургії в Україні провідне місце посідає виробництво легких металів, зокрема алюмінію. Алюмінієва промисловість працює на довізних (з Бразилії, Гвінеї, Ямайки, Австралії) бокситах, які переробляються на Миколаївському глиноземному заводі. Глинозем для подальшої переробки надходить на Дніпровський алюмінієвий завод у Запоріжжі. Завод алюмінієвих сплавів працює у Свердловську (Луганська обл.).

Титано-магнієвий комбінат, розміщений у Запоріжжі, також орієнтується на дешеву електроенергію. Магнієву сировину довозять із Стебника (Львівська обл.), Калуша (Івано-Франківська обл.) і Сиваша, а титанову — з Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (Житомирська обл.), Кримського заводу діоксиду титану, а також родовищ Дніпропетровської області. На базі титанових пісків Малишівського родовища працює у Вільногірську (Дніпропетровська область) Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат, який виробляє ільменітовий, рутиловий та цирконієвий концентрати.

На базі місцевих руд, електроенергії Південноукраїнської АЕС і довізному вугіллі працює Побузький нікелевий завод. Костянтинівський цинковий завод, побудований у 1930-х рр., орієнтувався на паливні ресурси Донбасу та цинковий концентрат з Казахстану, Росії. Сучасне, цинкове виробництво більше потребує електроенергії, ніж палива. Цинк з Костянтинівки частково надходить на Артемівський завод, де виробляють латунь (сплав міді і цинку), латунний і мідний прокат. Мідь і свинець імпортуються з Росії. На Донбасі працює і найдавніший Микитівський ртутний комбінат, що має кар'єри з видобутку ртутної руди (кіноварі) та збагачувальну фабрику.

В Україні сформувалися два основні райони розміщення підприємств кольорової металургії — Донецький і Придніпровський.

Проблеми й перспективи розвитку

Проблеми кольорової металургії пов'язані з потребами розширення сировинної бази підприємств, подальшої модернізації з метою повного використання всіх компонентів руд та відходів виробництва, повнішого очищення викидів у довкілля. Розв'язувати сировинну проблему має допомогти освоєння давно відомих запасів алюмінієвої сировини у Дніпропетровській та Закарпатській областях, розвіданих запасів міді у Волинській області, золота не тільки на Закарпатті, але й поблизу Кривого Рогу та у Донецькій області, свинцево-цинкових руд на Донбасі. Важливими напрямками розвитку галузі є розширення виробництва кольорових металів із вторинної сировини, металобрухту, переробка відходів, збільшення експортної орієнтації деяких виробництв (ртутного, титано-магнієвого).