Соціологія - Танчин I.3. - 5.2.6. Теорії суспільних рухів

Теорія депривації (знедолення). Суспільний рух виникає тоді, коли відносно велика кількість індивідів відчуває себе позбавленою того, що вважає за необхідне для свого щастя і добробуту. Теорія Маркса ґрунтувалася на запропонованій ним моделі суспільного розвитку як наслідку протистояння власників засобів виробництва й убогих працівників, позбавлених цієї власності.

Джеймс Дейвіс зазначав, що в історії було немало періодів, коли люди жили у злиднях, але не організовували рухів, спрямованих на зміну існуючої ситуації. Він висловив ідею про те, що до протесту та активності людей підштовхує не абсолютне, а відносне знедолення — розбіжність між способом життя, який змушені вести люди та тими умовами, яких, на їхню думку, можна реально досягти.

Відомий радянський дисидент Абдурахман Автурханов оцінив економічні реформи Хрущова, як крок до революції в СРСР, зауваживши: "Революцію роблять не голодні люди, а ситі, яких не нагодували один день".

Теорія масового суспільства (Вільям Корнхаузер). Згідно з цією теорією, суспільні рухи постають внаслідок суспільної ізоляції і почуття безсилля більшості членів сучасного суспільства. Намагаючись подолати це почуття, люди творять суспільні рухи. Свідомість причетності до групи є такою ж важливою, як і мета суспільного руху. Саме тому масові суспільні рухи найчастіше з'являються у слабо інтегрованих суспільствах ("Народні фронти" в Прибалтиці та "Народний рух України за перебудову" наприкінці 80-х рр. XX ст.).

Теорія структурної напруженості (Нейл Смелзер). Структурна напруженість — це загальний суспільний стан, який є результатами багатьох конфліктів у суспільстві (бідність, дискримінація, переслідування та ін.).

Вирішальну роль у перетворенні хаотичних виявів невдоволення існуючим станом речей в суспільний рух відіграє творення і поширення загального уявлення про джерела суспільних проблем, нагнітання на основі "спільного бачення" проблеми суспільної напруженості, головним чином, за рахунок перебільшення загрози і виявлення спільного ворога.

На рішення індивідів про приєднання до суспільного руху можуть впливати каталізуючі чинники — арешт, вбивство, зіткнення, вибух тощо.

Щоб суспільний рух міг потужно розвиватися, необхідна мобілізація учасників, їх активна підготовка (утворення фінансових фондів, забезпечення зв'язку з громадськістю, комунікацій учасників руху).

Важливою умовою розвитку суспільного руху є ослаблення або розвал традиційних механізмів контролю (ослаблення репресивних органів, падіння авторитету церкви, лідерів та ін.). Теорію структурної напруженості Нейла Смелзера використовують також для аналізу інших форм масової поведінки, наприклад, натовпу.

Теорія мобілізації засобів (Чарльз Тілі, Ален Турен). Суспільні рухи виникають як реакція на знедоленість чи структурну напруженість тільки тоді, коли засоби, необхідні для організації і підтримки діяльності цих рухів, є доступними й ефективно використовуються. Такими засобами є люди, гроші, приміщення, засоби комунікації та ін. Більшість цих засобів отримують від людей, які не є безпосередніми учасниками суспільного руху.

На думку Чарльза Тілі, суспільні рухи виникають як засоби мобілізації ресурсів групи тоді, коли в людей немає інституціалізованих можливостей бути почутими або коли їхні інтереси відверто ігноруються органами влади.

Французький соціолог Ален Турен визначив найістотніші елементи механізму конструювання суспільного руху. Виявляється, що найдієвішим механізмом консолідації є не єдність мети, а наявність спільного ворога. Тобто першою умовою конструювання суспільного руху є усвідомлення спільного противника.

Другою важливою практичною умовою мобілізації є формулювання максимально простих, примітивних і привабливих за змістом, але туманних за суттю, гасел, які приваблюватимуть максимальну кількість прихильників (наприклад, наприкінці 80-х рр. XX ст. були популярними гасла за незалежну Україну, яка нібито одразу стане багатою, якщо перестане годувати увесь СРСР та його союзників. Якою має бути ця Україна? її політичний режим? Чого і скільки Україна отримує від інших союзних республік? Ці запитання не ставилися. Гасла були сформульовані так, щоб з ними погоджувались якнайбільше людей різних поглядів).

Третьою умовою реалізації механізму соціальної мобілізації є демонстрування сили. За слабким не ідуть. Тому необхідно продемонструвати реальну силу або влаштувати її фальсифікацію. Соціальна сила асоціюється з: і) багато чисельністю; 2) добре від лагодженою організацією; 3) функціональною монополією; 4) наявністю специфічних ресурсів впливу (влада). Кожна із цих рис може бути спеціально виявлена, щоб привабити нових прихильників.

Четвертою умовою мобілізації є наявність харизматичного лідера.

"Життєвий цикл" суспільного руху. Кожен суспільний рух є оригінальним, але, тим не менше, соціологи виділяють основні фази, через які проходять у своєму розвитку усі суспільні рухи:

Утворення, Суспільні рухи є реакцією на потреби, що існують у суспільстві. Певна кількість людей, невдоволена існуючим порядком організовують рух, спрямований на заміну чинної ситуації.

Піднесення. Внаслідок агітації, діяльністю групи активістів починає цікавитися щоразу більше людей. Виробляється певна тактика і стратегія. Зростає кількість прихильників та активних учасників суспільного руху. До них часто долучаються організації, що декларують подібні погляди.

Бюрократизація. На певному етапі свого розвитку кожна велика організація обов'язково постає перед такими адміністративними проблемами, які вдається вирішити тільки при наявності бюрократії. Розвивається ієрархічна структура, спеціалізовані ролі в межах цієї структури, канцелярія, документація та ін.

Занепад. Більшість суспільних рухів на певному етапі свого існування занепадають і врешті-решт припиняють діяльність. Іноді рух досягає своєї цілі і втрачає сенс існування. Наприклад, на початку 90-х рр. XX ст. Народний рух України досяг своєї головної мети — незалежності України і припинив своє існування як суспільний рух, перетворившись у політичну партію; у США припинив своє існування рух суфражисток, після того, як у і920 р. добився рівного виборчого права для жінок. Рух також може припинитися, у зв'язку із неможливістю мобілізувати необхідні ресурси, або у випадку входження лідерів руху у структури влади, чи внаслідок придушення владою. Причиною занепаду може стати також розкол руху, його надмірна бюрократизація та ін.

Контрольні питання та завдання

1. Що таке "масова поведінка"?

2. Які головні ознаки масової поведінки?

3. Які є форми масової поведінки?

4. Що таке "натовп"?

5. Охарактеризуйте головні типи натовпу.

6. Охарактеризуйте головні теорії, які пояснюють поведінку натовпу.

7. Що таке "суспільний рух"?

8. Які є основні типи "суспільних рухів"?

9. Опишіть типові стадії розвитку революційних рухів.

10. Охарактеризуйте тероризм як різновид революційного- РУХУ

11. Як змінилися соціальні рухи із переходом суспільства від індустріального до постіндустріального типу?

12. Охарактеризуйте головні ознаки суспільних рухів.

13. Охарактеризуйте головні теорії суспільних рухів.

14. Доведіть за допомогою прикладів, що розвиток суспільних рухів підпорядковується певному "життєвому циклу".

15. Які фактори роблять індивідів прийнятливіиїими до різних суспільних рухів?