Соціологія - Танчин I.3. - Ендогамія і екзогамія.

Існують два найпоширеніших типи сім'ї: нуклеарна та розширена.

Нуклеарна сім'я є найбільш поширеним типом сім'ї в сучасному індустріальному суспільстві. Вона складається із дружини, чоловіка та їхніх дітей. Протягом життя індивід, як правило, буває членом двох нуклеарних сімей: спершу сім'ї своїх батьків, а після власного одруження — сім'ї, яка складається з нього, його дружини та їхніх дітей.

Розширена сім'я — це сім'я, яка складається із кількох поколінь родичів. Вона становить клан (чоловіків разом із їх дружинами і дітьми). Якщо основою нуклеарної сім'ї є подружня пара, то основою розширеної сім'ї є брати і сестри, разом із їх дружинами, чоловіками і дітьми. Розрізняють різні форми розширеної сім'ї: патрілокальну (коли молоді переходять жити у сім'ю чоловіка) і матрілокальну (молоді після одруження переходять жити до сім'ї дружини).

У розширених сім'ях одружений чоловік (або заміжня жінка) в першу чергу залишаються прив'язаними до батьківської сім'ї. Вони в основному пов'язані зобов'язаннями і відповідальністю з тією сім'єю, у якій народилися, а не з тією, з якою вони пов'язані через шлюб. У таких сім'ях відповідальність і турбота розподіляються серед багатьох членів сім'ї. Дитина, наприклад, тісно пов'язана не тільки з батьками, але й зі своїми дядьками і тітками. Вона оточена дорослими, які за певних умов готові взяти на себе обов'язки батьків. Така сім'я добре захищає дитину від різних життєвих неприємностей.

Розширена сім'я характерна для традиційного суспільства. Індустріалізація підірвала розширену сім'ю, одночасно сприяючи розвитку нуклеарних сімей. Американський соціолог Вільям Гуд виділив ряд факторів, які ослаблюють і руйнують розширену сім'ю в індустріальному суспільстві:

по-перше, індустріалізація сприяє горизонтальній мобільності, що призводить до ослаблення родинних зв'язків, які вимагають частих і близьких контактів;

по-друге, індустріалізація сприяє зростанню вертикальної мобільності, що призводить до ослаблення стосунків між родичами, які належать до різних соціальних прошарків;

по-третє, індустріальне суспільство замінює кровноспоріднені групи при вирішенні таких суспільних проблем, як забезпечення навчання, безпеки, грошового кредитування та ін.;

по-четверте, в індустріальному суспільстві на передній план виходять особисті досягнення індивідів, що зменшує їхню залежність від родичів.

Належить розрізняти поняття "сім'я" і "шлюб".

Шлюб — це комплекс звичаїв, які ґрунтуються на відносинах між сексуально пов'язаною парою дорослих всередині сім'ї.

Типи партнерства у шлюбі та форми шлюбу. Хоча способи утворення сім'ї у різних культурах дуже відрізняються, існують певні правила, які організовують вибір партнера, типи сімейних зв'язків, місце проживання і відносини влади у сім'ї.

Ставлення до шлюбних зв'язків, зазвичай, є більш етноцентричне, ніж усі інші культурні взірці суспільства. Для нас, наприклад, може здаватися неприроднім і неправильним шлюб за домовленістю між батьками молодих, коли майбутнє подружжя практично не зустрічається до одруження. Однак, у Японії, наприклад, не менш дивним вважається виходити заміж за чоловіка, не вибраного батьками дівчини. Ґрунтуючись на позиціях етноцентризму, ми співчуваємо молодим людям із суспільств, відмінних від нашого, що вони не мають свободи при виборі партнера, а вони шкодують наших молодих людей за те, що останні позбавлені батьківської опіки. Насправді, ні перші, ні другі не почувають себе нещасними й обділеними.

Ендогамія і екзогамія.

Усі суспільства обмежують коло, з якого можна вибирати собі шлюбного партнера. Правильний вибір регулюється двома типами матримоніальних норм: ендогамією та екзогамією.

Ендогамія — це правила, які дозволяють вибирати собі подружнього партнера всередині певних суспільних груп (клас, раса, каста, віро сповідування, національність, плем'я та ін.).

Екзогамія — це правила, які забороняють укладення шлюбу всередині певної суспільної групи. Як правило, забороняється вступати у подружні зв'язки із членами своєї родини.

Моногамія і полігамія. Моногамія — подружжя, що складається з одного чоловіка й однієї жінки. Цю форму спостерігаємо в усіх суспільствах, навіть у тих, де паралельно практикують також інші форми подружніх зв'язків. Хоча для нас, як і для більшості європейців, а також північно- та південноамериканців, японців та багатьох інших народів, моногамія є більш звичною формою шлюбу, хоча переважає менше ніж у 20 % суспільств. Решта 80 % суспільств віддають перевагу полігамії.

Полігамія — така форма подружжя, при якій у шлюб вступають більше ніж два партнери. Існує три форми полігамії. Найпоширенішою є полігінія, або багатоженство.

Як зазначав антрополог Ральф Лінтон, дуже рідко у суспільствах, у яких практикується полігінія, мужчина перебуває у справді кращому становищі, ніж за умов моногамії. Якщо жінки одного чоловіка перебувають між собою у недружніх стосунках, сім'я перетворюється на безконечну арену боротьби, у якій чоловікові відведена роль посередника або "громовідвода". Якщо ж дружини живуть між собою у злагоді, то чоловік, найвірогідніше, стає об'єктом організованої жіночої опозиції.

Дуже рідкісною формою полігамного шлюбу є поліандрія, коли жінка стає дружиною декількох чоловіків. Такі форми шлюбу побутують у деяких суспільствах Південної Індії і Тибету. Тут вважається нормальним, коли жінка, виходячи заміж, автоматично стає дружиною усіх братів свого чоловіка.

І, нарешті, груповий шлюб, коли декілька чоловіків і декілька жінок перебувають одночасно у шлюбних стосунках між собою. Ця форма шлюбу є реліктовою і вкрай рідкісною. Ще порівняно недавно вона існувала, наприклад, на Маркізьких островах, хоча в минулому була досить поширеною.

Моделі влади у сім'ї. У різних суспільствах у межах сім'ї по-різному розподіляється влада й авторитет. Найпоширенішою (в часі та просторі) моделлю владних стосунків у сім'ї є патріархат, що передбачає домінуючу роль чоловіка в родині: головним є чоловік, а за його відсутності — старший за віком чоловік в родині.

Якщо головна роль належить жінці, то це — матріархат. У чистому вигляді, як домінуючий тип владних стосунків у сім'ї, матріархат трапляється дуже рідко. Але він часто виникає в окремих сім'ях, спричинений певними обставинами — зазвичай, внаслідок смерті чоловіка або за його відсутності з інших причин.

Якщо ж моральні та правові норми суспільства передбачають рівність прав для обох членів родини, то таку модель сім'ї називають егалітарною. Цей тип сімейних стосунків останніми десятиліттями стає найпоширенішим у розвинутих країнах світу.